Справжнє, дохристиянське , українське СВЯТО ПОКРОВИ 1 жовтня.

13.10.2020 Sribnovit Мати Слава, Покрова, юдохристиянська брехня

Найкраще про «день захисника» все розписав Ростислав Наливайко-Ляхович. 14 жовтня християни східного (грецького) обряду, та греко-католики відзначають свято «Покрова пресвятої Богородиці».

Оскільки лише християнського свята замало, то дехто найкмітливіший придумав байку, що в цей же день було створено УПА (українську повстанську армію) та на додачу ще й вирішили, що наші козаки також були фанатами цього свята.

Спробуємо розібратися, що ж це за свято і що власне святкується. За однією з «офіційних» легенд, у цей день військо давніх русичів, на чолі з князем Київським Аскольдом, взяло в облогу столицю Візантійської імперії — центр християнства східного обряду — Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці Константинополя у «гарячій молитві» звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповіданнями, з’явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами. І мабуть одразу «полюбили» греків, бо це ж по-християнськи — любити свого ворога. Похід датується 860 роком нового часу.

Напад русичiв був неочiкуваним i це викликало у Константинополі величезну панiку, адже iмператор Михаїл ІІІ зі своїм вiйськом був на сході країни — воював з арабами, і мiсто, загалом, залишилося беззахисним.

Похід був однозначно вдалим, а не навпаки, як твердять деякі історики. І результатом була велика здобич. Тож «святкування» свята «Покрова Богородиці» є нічим іншим, як брехливим глумлінням над власною славною минувшиною. Звитяга наших воїнів показується як немічність перед якимось «заступництвом». Мало того, що перекрутили все з ніг на голову та ще й нав’язали комплекс провини. Ну і на додачу всі так звані православні «працюють» на грецький егрегор.

Тепер трохи про козаків, які «дуже шанували» це свято. Розкопки поля битви під Берестечком засвідчили красномовний факт. На жодному з козаків не було знайдено жодного натільного хреста, в той час як натільні хрести були на поляках, московитах та німецьких найманцях. Отже ні про яке християнство, в сучасному розумінні, не могло бути й мови. Московсько-хозарське християнство почало «вповзати» в Русь (Україну) лише після Переяславської ради 1654 року. Остаточно воно заполонило наші землі після капітуляції гетьмана Петра Дорошенка в 1675 р.

Вагомим, а головне більш офіційним доповненням до висновку про нехристиянське вірування запорозьких козаків можуть служити численні визначення дослідників українського козацтва, зокрема Д.Яворницького: “Вірність у дружбі вельми високо цінувалася на Запорожжі, де, за козацькими правилами, гріхом вважалося ошукати чорта, коли він потрапляв січовикам у товариші”. Польсько-шляхетський історик Семеон Окольський у своїх мемуарах ХVІІст. писав: “Козаки не допускають до війська своїх священиків і тому недостатньо думають про бога”. “Пантелеймон Куліш докоряв запорозьким козакам, що були вони байдужими у справах релігії. Деякі історики не помічали релігійності запорожців або вважали її нещирою”. “Відомий київський митрополит ХVІІ ст., Петро Могила, називав запорозьких козаків відступниками; православний пан Адам Кисіль (київський воєвода) у тому ж столітті відгукувався про козаків, як про людей “ніякої віри — religionis nulius”; уніатський митрополит Рутський іменував їх (козаків) “людьми без релігії — sine religionis”, а думні дяки московські називали козаків — людьми, що не мали страху божого. Деякі дослідники, як П.А.Куліш, наводять приклади ворожого ставлення козаків до православних церков та вищого духовенства, недовіри до монахів, висвітлюють побутуючі між козаків марновірство та забобонність щодо шкідливого впливу для військової справи присутність священика у війську”. Як бачимо, сучасники козацької доби повністю заперечують християнське віросповідання козаків у ХІV-ХVІІ століттях.

Думка про заснування УПА саме в цей день могла виникнути лише в хворій голові. Таке враження, що до цієї миті ніхто з окупантами не боровся, а лише на свято, скуштувавши оковитої, прозріли та створили цілу армію. Тому, перш ніж щось святкувати, хоч трохи цікавтеся «християнськими святами». Живіть своїм розумом.

Наші славетні Предки вшановували та славили Богиню Перемоги Матір Славу, яка надихала воїв-ратників на перемоги та виховувала Націю світлих воїнів-звитяжників-Героїв, в той час як християнська покрова виховує рабську психологію слабкої людини.

☝️ ХРИСТИЯНСТВО — СЕКТА ЮДАЇЗМУ ‼️
⚡️ Віра ХРИСТИЯНСЬКА — ЮРОДСТВО ЄСТЬ⚡️ Великий Київський князь Святослав Хоробрий

Богиня Перемоги закликає
https://www.facebook.com/pravoslavya/posts/3824820580881411

Великий київський князь-рідновір Святослав Хоробрий звертається до своєї військової дружини
https://www.facebook.com/pravoslavya/posts/2247948055235346

⚠️ ПІЗНАВАЙ — ОБМІРКОВУЙ — ВІДАЙ‼️

Також подаємо думку , з приводу цієї теми дослідника українського звичаю Анатолія Кондратьєва.

ЧИ МОЖЕМО МИ ВВАЖАТИ СЕБЕ НОРМАЛЬНИМИ ЛЮДЬМИ?!
Шановні співвітчизники, нам всім відомо, що 14 Жовтня Україна святкує Свято Козацтва – Святої Покрови.
Цікавий факт висвічує юдо-християнська церква з цього приводу. Там нам говорять, що в цей день русинське-козацьке військо на чолі з руським князем Діром на 200 кораблях-чайках атакували Костянтинополь. Патріарх Константинопольський воздав молитву Пресвятій Богородиці Покрові, опустив святу Біблію у морську воду, на морі розпочався шторм, місто покрив густий туман і всі 200 кораблів з козаками, а це близько 4000 тисяч осіб, потонули і таким чином Пресвята Богородиця врятувала мерзенний Константинополь від козацького пограбування. А руський князь Дір з такого переполоху одразу христився у юдо-християнську віру грецького штибу.
Як Вам таке, панове, українці, пояснення СВЯТОГО ДНЯ? Русини-українці завжди втрату своїх побратимів вшановували не святковим днем, а роковинами. Натомість нам юдо-християнська церква втовкмачує, що день знищення 4000 наших козаків є великим святом, яке навіть наші сьогоднішні неокозаки з радістю святкують, ідуть до церкви, а згодом до шинка, безмірно вживаючи оковиту.
То що можна сказати з цього приводу? Або юдо-християнізм вже забрехався до краю, або ми є виродками, які святкують день смерті наших побратимів? То може вже пора розібратися з цією юдо-брехливою церквою і виконати заповіт Тараса … Церков – домовина, розвалиться, а з-під неї встане Україна. Тобто, це означає – не розвалимо церкви у своїх головах – не піднімемося, так і залишимося рабами інородців.
(А. Кондратьєв).

Про Свято Матері Слави, Богині Перемоги, прадавнього українського свята Покрови, яке привласнило і спаплюжило юдохристиянство, можна прочитати тут: https://intelektnacii.top/cultura/slovo-na-zakhyst-bohyni-slavy/