Переглянуло:

Йолка, Дід Мороз, та Снігурочка..Автор-.Євген Островський.

 

В українській традиції Мороз шанувався, як природна стихія. Звичайно, ніякої Снігурки в нього не було, а подарунки  роздавав Бог Велес,  свято на честь  якого святкуємо 6 грудня.  Все інше-у запропонованій статті, яка яскраво показує, які потворні події ми поки що відзначаємо, через тупе і безтямне втручання іудохристиянства у чужі культури і традиції. ( коментар від редакції).

Йолка, Дід Мороз, та Снігурочка.

Звичай вбирати ялину (не сосну) народився у північній Європі.
Петрушка перший (цар москалії) силоміць запровадив у започаткованій ним “російській імперії” цю “рускую традицію”, привіз цей звичай з свого європейського ходіння.
У прадавніх КЕЛЬТІВ був ОБРЯД. Друіди вважали, що ялини – це домівки лісових духів.
Духи, звісно, потребували і жертви. Тому в означений час друіди “наряджали ялину”, тобто розвішували кельбухи жертовних тварин на гольчатих гілках ялини, і звертались до лісових ДУХІВ, шануючи їх таким чином.
Звичай поширився по північним народам.
Потім, коли прийшло християнство, цей звичай попи заборонили. Та люди все рівно продовжували, тільки замінили нутрощі тварин на стрічки і кулі з дерева, та “святкували” цей давній обряд на християнське, так зване, “різдво”, що теж ісусістами було передрано з культури дохристиянської.
22, 23, 24, грудня – дні зимового сонцестояння, до якого хитродупі вигадувачі мороки для гоїв прив’язали “народження” іудейського “царя”, який став “богом”.
А от “добрий дєдушка Мороз” відомий став тільки після публікації казки “Мороз Іванович” (літературна обробка народного сказання “Морозко”), яку написав Одоєвський у 1840 році.
В народному сказі “Морозко” річ йде про НЕДОБРОГО СТАРЦЯ, що так схожий на кельтського (так, знов же ж Кельти) Великого Старця Півночі.
Джерельний прообраз “Діда Мороза” зліплений з західного “Санта Клауса” (христ.) та друідського божества – Великого Старца Півночі, повелителя холоду, завірюхи, і льодових просторів.
От тільки є визначальна різниця між божеством норманських народів, та вигаданим літературним персонажем.
Справа в тому, що Великий Старець, який теж ходив з мішком, НЕ ДАРИВ ПОДАРУНКІВ, а, НАВПАКИ, збирав недодані ЖЕРТВИ, а посохом карав винних у цьому недодаванні.
Коли в кельтському поселенні вранці знаходили замерзлу в своїй домівці родину, люди знали, що в той дім завітав вночі Великий Старець Півночі, і саме після цього візиту в хаті залишились льодові мертвяки.
Щоб відкараскатись від “уваги” Великого Старця до поселення, друіди віддавали йому загальну жертву – НЕЗАЙМАНУ ДІВЧИНУ, яку обирали серед “неплатників”. Її роздягали і, у лютий мороз (!!!), прив’язували до ЯЛИНКИ (знов та ж сама ялинка) до ночі. Вранці її, вкрите інеєм, тіло, вказувало, що Великий Старець Півночі задовольнився дівчиною, забравши її дух собі.
Та, якщо, а таке й траплялось, вранці дівчина була ще жива… БІДА для поселення гарантована. Тоді – або нова жертва, інша дівчинка, або все поселення знімалось і йшло геть з цієї місцевості.
Ця нещасна – прообраз відомої нам “веселої Снігуроньки”…

Краще добре знати свою мітологію,ніж мавпувати чужу. Література для замовлень…

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=198

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

×
Завітайте в наш магазин!