Переглянуло:

Багатоженство на Русі .Автор: Алесь Ясноок.

 

 

Сіверяни, радимичі і в’ятичі мали по дві й по три жінки, те ж саме практикувалось і в Полянській землі. Про багатоженність у русинів, і слов’ян говорять і араби; Ібрагим ібн-Якуб оповідає, що “слов’янські королі замикають своїх жінок; у одного чоловіка буває їх двадцять і більше”.

Культ декількох дружин був поширений і серед перших Рюриковичів. Так, А.І.Кулюгін відзначає в своєму дослідженні: «Рюрик був язичником і, згідно зі звичаями, міг мати кілька дружин і наложниць». У Ярослава Осмомисла (кінець XII ст.) було дві дружини: офіційна «княгиня», ім’я якої в літописі не вказується, і «паралельна» Настаска. Ярополк був одружений з грекинею, а сватав Рогніду.

Відомо, що князь Володимир мав п’ять жінок офіційних (водимыя), окрім численних наложниць.

Повість минулих літ так пише про життя князя Володимира до хрещення: «Был же Владимир побеждён похотью, и были у него жёны […], а наложниц было у него 300 в Вышгороде, 300 в Белгороде и 200 на Берестове, в сельце, которое называют сейчас Берестовое. И был он ненасытен в блуде, приводя к себе замужних женщин и растляя девиц». (За літописним рахунком, в цілому 800 наложниць).

У князя Ігоря (великий князь київський з 912 по 945 р.) крім княгині Ольги були й інші дружини. На думку деяких істориків, в давньоруському суспільстві крім полігамії могли існувати також зачатки левіарату, тобто звичаю одружуватись на дружині померлого брата. Зокрема, в літописах зустрічається згадка про те, що князь Володимир Святославович одружився з удовою свого брата Ярополка.

Будучи сином від наложниці ключниці Малуші, сам князь Володимир I Святославич зумів захопити престол і стати продовжувачем київської династії. У літописі під 1097 розповідається, як великий київський князь Святополк II Ізяславич садить у Володимирі свого сина Мстислава: «иже бе ему от наложнице», зазначає при цьому літописець.

Моногамія була уведена християнською церквою, щоб крокувати в ногу із греко-римською культурою. Для українців-русів процес переходу до однієї дружини не був безболісним. М. Грушевський відзначає, що християнство “вплинуло на те, що тільки одна жінка уважалась властивою, шлюбною, інші звались «меньшицами», «наложницями», але й воно не знищило відразу многоженства, ані не зробило різниці між шлюбними й нешлюбними дітьми. Ще сто літ по Володимировім охрещенні було звичайним явищем, що деякі «безъ студа и бес срама 2 женѣ имѣють».

На думку Б.А. Романова, багатоженство як звичайна реальність постає і в статуті Всеволода. Не виключено, що в зазначеному дослідником фрагменті йдеться все ж про розподіл спадщини не між численними дружинами, а між їх дітьми:

«У третьей жене и четвертой детем прелюбодейна часть в животе (майні), аще будет доволен в животе, ино даст детем третьей жены и четвертой по уроку…» і т.д. Однак інші джерела, зокрема Статут Ярослава, дають підставу стверджувати, що друга, третя і четверта дружини могли з’являтися у людини не в зв’язку з кончиною чергової дружини або з офіційним розлученням, а одночасно:

«Аже моуж оженится иною женою, а съ старою не роспустится…»; «Аще кто имеет две жены водити…».

ДОСЛІДЖЕННЯ. НАШ ЧАС

Всупереч багатьом дослідженням, що вказали на шкідливість полігамії для жінок і їхніх дітей (вони ростуть в умовах убогості і більш частих хвороб), американські і британські антропологи виявили, що полігамія насправді вигідна для жінок. Нове дослідження представлено в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Вчені згодні в тому, що чоловікам такий шлюб корисний: у них більше нащадків, ніж у моногамних чоловіків. Узагальнивши дані, вчені спочатку побачили передбачену іншими авторами картину: багатоженство пов’язано з низькою продовольчою безпекою (загрозою голоду) і поганим здоров’ям дітей. Однак цю закономірність можна так само пояснити тим, що полігамія частіше зустрічається в бідних (з інших причин) селах, розташованих в екологічно несприятливій місцевості.

Якщо ж порівняти моногамні і полігамні сім’ї в одних і тих же селищах, то у других їжі було більше, а діти — здоровіші. Крім того, полігамні сім’ї виявилися багатшими худобою і обробляли більше орної землі.

Отримані висновки узгоджуються з теоретичними моделями, згідно з якими багатоженство служить стратегічним інтересам жінок (в суспільстві, де вони матеріально залежать від чоловіків і не заробляють самостійно). Автори дослідження відзначають, що заборона на багатоженство може пошкодити жінкам — особливо в територіях, де високий рівень майнової нерівності серед чоловіків. Така заборона обмежить жінок у виборі шлюбного партнера.

Упорядник: Алєсь Яснооk

Книгу можна замовити тут:

Історія України. За Геродотом.  http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=219

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

×
Завітайте в наш магазин!