Переглянуло:

Відповіді в нас самих…


Протягом століть людина шукала відповіді на питання про сенси, кінечність життя, щось за межами часу і простору, щось за межами самого себе…
Не знаходячи відповідей, людина культивувала віру, віру в рятівника, ідеал, а віра неминуче породжувала насильство.
Протягом всієї історії ідеологи та релігійні лідери запевняли нас, що якщо ми будемо здійснювати певні ритуали, повторювати певні молитви або мантри, придушувати наші бажання, контролювати наші думки, обмежувати наші апетити і утримуватися від потурання сексуальним потребам, тоді ми, понівечивши в достатній мірі свій розум і тіло, знайдемо щось за межами цього короткого життя, примушуючи свій розум пристосовуватись до встановленого/нав’язаного зразку.
Але змучений, зломлений розум, розум, який відрікся від реальності, реального себе, своєї природи і став тупим через дисципліну і пристосуваня, – такий розум, як би довго він не шукав, знайде лише те, що відповідає його власним спотворенням.
Саме тому…
«Світова історія – це нескінченний, бездарний і нудний звіт про насильство, яке чинили сильні над слабкими» Герман Гессе, “Гра в бісер”
«Вся історія людства – це любов і насильство» Ян Флемінг.
Зло часто роблять із самого світлого, а простих людей – солдатами на чужій війні….
«Несправедливість досягається двома способами: або насильством, або обманом» Марк Туллій.
В цій постійній боротьбі, яку ми називаємо життям, ми намагаємося встановити якийсь кодекс поведінки, відповідний суспільству, в якому ми виховані. Адже світ приймає традиційний підхід і дотримується його. Й першою причиною безладу в нас самих є пошук реальності, обіцяної кимось іншим. Ми механічно слідуємо за кимось. Найнеймовірніше – це те, що хоча більшість з нас противиться політичній тиранії і диктатурі, ми внутрішньо приймаємо авторитети і тиранію, дозволяючи комусь іншому калічити наші уми і наш життєвий шлях.
Чому?
Та мабуть тому, що ми боїмося говорити про це, протистояти цьому, бо це б означало опинитися на самоті, в конфлікті з суспільством, – ми перестанемо бути респектабельними людьми…
Респектабельні люди, вдумайтеся в досягнення, якими ви так пишаєтеся, наберіться сміливості і мудрості дослідити сучасне життя і себе, з конфліктами у всіх формах відносин, з ненавистю, ворожнечею, жорстокістю і нескінченними війнами…
Ми залишилися такими ж, якими були протягом тисячоліть (якщо не стали гіршими, віддаляючись від природи). Всі зовнішні форми, зміни, що виникають в результаті воєн, революцій, реформ, законів і ідеологій, зазнали повного краху і не змінили основної природи людини і, отже, суспільства.
*******
Що можемо ми зробити, що може зробити кожен з нас?
Страх – одна з найбільших проблем життя. Розум, охоплений страхом, живе в сум’ятті, в конфлікті, і тому він стає збоченим і агресивним, схильним до насильства. Він не наважується відійти від своїх власних шаблонів мислення, а це породжує лицемірство. До тих пір, поки ми не станемо вільними від страху, на яку б високу гору ми ні піднялися, якого б бога ми ні вигадували, ми завжди будемо перебувати в темряві.
Ми потребуємо величезну кількості енергії, щоб зрозуміти плутанину, в якій ми живемо, і таке відчуття, як «я повинен зрозуміти», несе в собі необхідну життєву силу.
Як відділити мудрість віків, добре знання і мудрість набуті від предків (те, що все ж дозволило людству вижити) від хитрих засобів маніпулювання?
Прислухавшись до себе.
Відкинувши нав’язані способи мислення та авторитети, ми перщ за все зможемо побороти страх. Відкинувши щось помилкове, що перебуває в нас протягом багатьох поколінь, скинувши з себе цей тягар залежності, ми здобуваємо силу, у нас стає більше енергії, розум оживає, оживаємо ми.
Ми отримуємо енергію у якій немає страху зробити помилку, вчинити правильно чи неправильно, ця енергія сама по собі виробляє корінну внутрішню революцію не дозволяючи стати черговою мутацією залежності.
Прислухаймось до себе…
Вивчення себе не схоже на вивчення мови, технології чи якоїсь науки, коли ви, зрозуміло, повинні накопичувати і запам’ятовувати, систематизувати і аналізувати; було б безглуздо щоразу починати все спочатку. Вивчення себе завжди відбувається в сьогоденні, знання ж – завжди в минулому.
Як при цьому не потрапити в чергову пастку, іншу форму обумовленості?
Потрібно щось більше як звичайне знання.
Ви дивитеся на дерево і говорите: «Це дуб», або «Це береза», – визначення дерева, що є знанням ботаніки, це зумовив ваш розум, що слово стає між вами і фактичним баченням дерева. Щоб увійти в контакт з деревом, ви повинні торкнутися його, слово не допоможе вам в цьому…
Відповіді у нас самих, віднайти їх в собі, пригадати те, що ми забуваємо/втрачаємо доросліючи, мабуть допомогти може тільки природа, природа й розуміння того, що ми її складова…

Ternik

Ternik

×
Завітайте в наш магазин!