Свобода бути собою…

«Ви б зрозуміли, наскільки ви яскраві і красиві, якби побачили себе в ті моменти, коли ви дійсно є собою» Альфред Ленглі
*********************************************************
«У вас хвороба, яка, на жаль, тепер в моді і яку щодня зустрічаєш у інтелігентних людей. Лікарі, звичайно, нічого про це не знають. Вона схожа на moral insanity, її можна назвати також індивідуалізмом або уявною самотністю. Сучасні книги сповнені цим. У вас вселилася фантазія, ніби ви самотні, жодна людина вами не цікавиться, ні одна людина вас не розуміє. Тому, в кого вже сидить ця хвороба, достатньо кількох розчарувань, щоб він повірив, ніби між ним та іншими людьми не існує взагалі ніяких відносин, хіба що непорозуміння, і що кожна людина, по суті, крокує по життю абсолютно самотньою, що їй ніколи не стати по-справжньому зрозумілою для інших, нічого з ними ділити і неможливо мати щось спільне. Буває навіть, що такі хворі стають зарозумілими і вважають всіх інших, здорових людей, які здатні ще розуміти або любити один одного, за стадних тварин. Якби ця хвороба стала загальною, людство неминуче вимерло» Герман Гессе
«Cтрадати, боятися і добре себе вести, щоб уникнути покарання, люди вміють і без сторонньої допомоги. А радіти і ні чорта не боятися найважче. І значить, саме цього і слід вчитися людині на землі» Макс Фрай
«Ми забули про те, про що все ще пам’ятають гори, рослини і звірі. Забули Бути – Бути в Тиші, бути собою, бути там, де Життя, – Тут і Зараз» Екхарт Толле
СВОБОДА БУТИ СОБОЮ… Це – не прояв егоїзму, не схильність до бунтарства і не бажання покрасуватися… Це усвідомлений крок, коли перестаєш запхати себе в рамки стереотипів …, коли ти почув голос свого серця – місця всередині тебе, де Ти залишаєшся Тим, ким прийшов на Землю, бо воно не підвладне земному досвіду, бо в ньому Ти, знаючий вічність…
І якщо піднявшись на вершину ти думаєш, що покорив її, ти помиляєшся… Ти постоїш кілька хвилин на вершині, а далі, за годину, вітер зітре твої сліди на ній…
І…, “Навіть найвища гора, нижче трави, що росте на її вершині” / Японська мудрість /…
Що ж залишається насправді?
Згадай її, дорогу на вершину… Як відчуваєш землю і каміння під ногами, напругу тіла, вдихаєш гірське повітря, п’єш перед самою вершиною з джерела, яке дає силу одному з потічків, які народжують гірські ріки, намагаєшся охопити поглядом те, що охопити неможливо… А піднявшись на вершину назустріч вітру і хмарам, зустрічаєш щось нове в собі, а може просто забуте… І не розумієш, чи це ти підкорив вершину, чи то вона просто відкрила тобі краплинку вікової мудрості, підкоряючи собі… Не як раба, а як кохана жінка відкриваючи для наповнення любов’ю Серце – місце всередині тебе, де Ти залишаєшся Тим, ким прийшов на Землю, бо воно не підвладне земному досвіду, бо в ньому Ти, знаючий вічність, рідний цій вершині… І в цей парадоксальний момент відчуваєш, що внутрішньої свободи і прийняття стало трохи більше…
Та…, бути вільним чи ні, тліти чи горіти… – кожен обирає сам…