Прощання з літом…

Прощання з літом…
***************
Що в нас було? Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. А взагалі-то
Не так і мало, як на двох…
Ліна Костенко
***************
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п’ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
Ліна Костенко
***************
Ні… Не журися тільки сильно…
***************
Ось наші ночі серпень вижне,
Прокотить вересень громи,
І вродить небо дивовижне
Скляними зорями зими!
І знову джміль розмружить квітку,
І літо гратиме в лото…
Ліна Костенко
***************
Й тоді…
«В один прекрасний день сонце, як пустотлива дівчинка, висуне руку крізь розриви в хмарах і ніжно, тихо, немов шукаючи на дні глечика зі старим загравшим саке упущену туди золоту каблучку, пробудить від сну світ» Кобо