Переглянуло: 75

Не збирайте в собі негатив. А проблеми… Нехай вони нас змушують діяти, а не впадати у депресію…


Якось вчитель сказав своїм учням принести в школу помідори. Кожному скільки, скільки у нього людей яких він ненавидить. І носити ці помідори кожен день…
Звичайно, що в кого їх більше – тому важче. Мало того, з часом їх запах ставав все нестерпнішим…
Так діє і злоба, яку ми носимо в душі…
********************************************
Професор взяв у руки склянку з водою витягнув її вперед і запитав своїх учнів:
– Як ви думаєте, скільки важить ця склянка?
В аудиторії жваво зашепотіли.
– Приблизно 200 грам!
– Ні, грам 300, мабуть!
– А може і всі 500! – Стали лунати відповіді.
– Я справді не знаю точно, поки не зважу її. Але зараз це не потрібно. Моє питання ось яке: що станеться, якщо я буду так тримати склянку протягом декількох хвилин?
– Нічого!
– Справді, нічого страшного не трапиться, – відповів професор. – А що буде якщо я стану тримати цей стакан в витягнутій руці, наприклад, години дві?
– Ваша рука почне боліти.
– А якщо цілий день?
– Ваша рука оніміє, у вас буде сильний м”язовий розлад і параліч. Можливо, навіть доведеться їхати в лікарню, – сказав один зі студентів.
– Як на вашу думку, вага склянки зміниться від того що я її цілий день буду просто тримати?
– Ні! – Розгублено відповіли студенти.
– А що потрібно робити, щоб все це виправити?
– Просто поставте склянку на стіл! – Весело сказав один студент.
– Точно! – Радісно відповів професор. – Так і з усіма життєвими труднощами. Подумай про яку-небудь проблему кілька хвилин і вона є поруч з тобою. Подумай про неї кілька годин, і вона почне тебе засмоктувати. Якщо будеш думати цілий день, вона тебе паралізує. Можна думати про проблему, але як правило це нs до чого не приводить. Її “вага” не зменшиться. Справитися з проблемою дозволяє тільки дія. Виріши її, або відклади в сторону. Немає сенсу носити на душі важкі камені, які паралізують тебе…
********************************************
Що шукаєш – те і знайдеш…
Один старий і дуже мудрий чоловік сказав своєму другові:
– Оглянь кімнату, в якій ми знаходимося покраще, і постарайся запам’ятати речі коричневого кольору.
В кімнаті було небагато коричневого і друг швидко впорався з цим завданням. Але мудрий китаєць задав йому наступне питання:
– А тепер закрий очі і перерахуй всі речі синього кольору.
Друг розгубився і обурився:
– Я нічого синього не помітив, адже я запам’ятовував тільки речі коричневого кольору!
На що мудрець відповів:
– Відкрий очі, озирнися – адже в кімнаті дуже багато речей синього кольору.
І це було чистою правдою.
Тоді старий продовжив:
– Якщо ти шукаєш в кімнаті речі тільки коричневого кольору, а в житті – тільки погане, то ти і будеш бачити тільки їх, помічати виключно їх, і тільки вони будуть тобі запам’ятовуватися і брати участь в твоєму житті. Запам’ятай: якщо ти шукаєш погане, то ти обов’язково його знайдеш і не помітиш нічого хорошого.
У козаків-характерників була така приповідка: “Кожен знайде те, що хоче знайти — бо саме він те і загубив”.
*************************************************************
«Якщо ви бачите щасливу людину, то мозок командує: підняти настрій!» (Джакомо Різолатті). Нейробіолог, вчений, який відкрив людству таємницю дзеркальних нейронів, розповів, як поліпшити взаєморозуміння між людьми, як сила думки ставить хворого на ноги …
– Дивіться: я беру в руку склянку води, – несподівано починає наше інтерв’ю професор Різолатті. – Ви розумієте, що я взяв стакан, так? Але зовсім не тому, що встигли згадати всі закони фізики і проаналізувати: мовляв, є сила земного тяжіння, я протидію їй і т.і. Розуміння моєї дії народжується у вас миттєво завдяки дзеркальним нейронам – особливим клітинам нашого мозку, які автоматично, підсвідомо розпізнають дію, яку ми бачимо. Скажу більше: якби зараз можна було сканувати ваш мозок, то ми б помітили, що у вас активувалися ті ж самі нейрони, як якщо б ви самі взяли в руку склянку…
Але найдивовижніший результат виявився, коли цю теорію, у вигляді терапії спробували застосувати для відновлення людей після серйозних травм, аварій – коли людині накладають гіпс, а потім їй фактично заново потрібно вчитися ходити. Зазвичай в таких випадках довго зберігається хвороблива хода, пацієнт кульгає і т.і. Якщо традиційно навчати і тренувати, це займає чимало часу. У той же час, якщо показати спеціально створений фільм з відповідними рухами, то в мозку постраждалих активуються необхідні рухові нейрони, і люди починають нормально ходити буквально за кілька днів. Навіть для нас, науковців, це виглядає як диво…
Якщо ви спілкуєтеся з позитивною, життєрадісною людиною або дивитеся фільм з таким героєм, то в вашому мозку виникають такі ж емоції. А якщо ви самі хочете підняти настрій комусь, то вищі шанси зробити це не з трагічно-співчуваючим виразом обличчя, а з доброзичливою легкою посмішкою…
***********************************************************************
Нічого не можна знайти, поки не знайшов себе… Тримаймо реальність в рівновазі…
Реальний світ знаходиться за межею розуму. Ми бачимо його через мережу наших бажань, розділених на задоволення і біль, правильне і неправильне, внутрішнє і зовнішнє. Щоб бачити всесвіт таким, яким він є, треба вийти за межі… Перестати запихати себе в рамки чиїхось уявлень…
Хто з нас здатен на це?
І навіть тоді, це буде тільки наш світ…)
Цінуй свою свободу, прислухайся до себе, мрій, про що хочеш; йди, куди хочеш йти; будь з тим, з ким ти хочеш бути, тому що у тебе тільки одне життя і тільки один шанс. Будучи серед натовпу, не ставай його частиною. Ти можеш жити в «системі», головне, нехай «система» не живе в тобі. Будь звичайним, серед звичайних людей, залишаючись незвичайним, не підкоряйся стадним програмам, стереотипам, хибним цінностям. Слухай мудрих порад, проте, якщо якась порада не гармонує з твоїм внутрішнім голосом, посміхнись у відповідь і йди своїм шляхом…
Для щастя, ще маєш вивчити мову серця, навчившись у дітей щирості… І поступово тиша твого серця зазвучить музикою любові…)
А аристократами духу стають ті, які піднявшись на вищий рівень самі, допомагають піднятися іншим …

NikTernik

NikTernik

×
Завітайте в наш магазин!