НЕ ДОЗВОЛЯЙМО ЧЕРСТВІТИ НАШИМ СЕРЦЯМ, АДЖЕ ВІД ЦЬОГО, ПОСТУПОВО ВМИРАЮТЬ НАШІ ДУШІ…

Співчуття – добре. Але є два види співчуття. Одне – малодушне і сентиментальне, воно, по суті, не що інше, як нетерпіння серця, що поспішає скоріше позбутися від обтяжливого відчуття при вигляді чужого нещастя; це не співчуття, а лише інстинктивне бажання захистити свій спокій від страждань ближнього. Але є й інше співчуття – справжнє, яке вимагає дій, а не сентиментів, воно знає, чого хоче, і сповнене рішучості, страждаючи і співчуваючи, зробити все, що в людських силах і навіть понад них. Стефан Цвейг «Нетерпіння серця».
****************************
Будучи серед натовпу, не ставайте його частиною. Ви можете жити в «системі», головне, нехай «система» не живе у Вас. Будьте звичайним, серед звичайних людей, залишаючись незвичайним, не підкоряйтесь стадним програмам, стереотипам, хибним цінностям. Слухайте мудрих порад, проте, якщо якась порада не гармонує з Вашим внутрішнім голосом, посміхніться у відповідь і йдіть своїм шляхом…
Не завдавати біль, не судити, не стати байдужим, не втрачаючи вогню в серці, пристрасті до життя, справжньої доброти і щирого милосердя…, мабуть без цього неможливе повноцінне щастя…
Нехай же нам вистачає мудрісті, сил та інтуїції…