Переглянуло:

Коли Мойри чи Мокоша прядуть свої нитки, а мудрі духовні наставники далеко не завжди мають відповіді на поставлені питання, часто задаючи лише напрямок для пошуків, свій шлях маєш обрати сам…


Душа – єдина на землі держава,
Де є свобода чиста, як озон.
Кордон душі проходить над світами,
А там нема демаркаційних зон. Ліна Костенко
************************************************
Не поклоняйтеся тим, хто відкрив істину. То їх істина, шукайте свою…
Ніл Д. Уолш каже, що почуття – це мова душі, і якщо ви хочете зрозуміти, що істинно для вас, зверніть увагу, що ви відчуваєте… Якщо не вийшло з першого разу, нічого, включайте розумовий апарат – іншим разом вийде. Подібна практика добре розвиває здатність отримувати доступ до інтуїтивних знанням. Необхідно тільки зробити це своєю звичкою.
Якими б не були успіхи вчених у створенні штучного інтелекту, йому завжди не вистачатиме одного – інтуїції.
Цікаво, що інтуїція має властивість «вислизати».
Інтуїція завжди правильно зчитує інформацію. Інтуїція – пряме сприйняття чистої енергії, а енергія ніколи не бреше. Ми «просто знаємо», і все. Ми говоримо «інтуїція підвела», коли ваше мислення дає їй невірне тлумачення…
Взагалі, всередині кожної людини є дрімаючі сили; сили, здатні здивувати її саму; сили здатні перевернути життя, варто тільки підняти їх з глибин і привести в дію … При цьому, свобода і відповідальність – дві сторони однієї медалі… Кожен має знайти свою гармонію… Адже, саме відчуття свободи найкраще наповнює Душу спокоєм…..А без цього неможлива ні справжня радість, ні справжня любов, ні справжнє щастя…
************************************************
«Свобода бачити і чути те, що є зараз – замість того, що повинно бути, було чи тільки буде.
Свобода висловлювати те, що я дійсно відчуваю і думаю – а не те, що від мене очікують.
Свобода бути в своїх почуттях – а не прикидатися.
Свобода просити те, що мені потрібно – замість того, щоб всього лише чекати дозволу.
Свобода брати на себе відповідальність за ризик – замість того, щоб діяти тільки старими перевіреними способами і не зважуватись на нове.» Вірджинія Сатир – П’ять свобод.
«Щоранку ми народжуємося знову. І те, що ми зробимо сьогодні, і буде мати найбільшу важливість» Сіддхартха Гаутама (Будда Шак’ямуні)
************************************************
І от… Вечір, гаряча свіжа кава наповнює ароматом кімнату, тиша і відчуття свободи…
– Чого ж варта свобода?
– Свобода буде коштувати тобі твоєї маски… А для чого тобі потрібна свобода? Що ти шукаєш? Щастя, любові, спокою духу. Не ходи шукати їх на інший край землі, пошукай їх на іншому краю самого себе, в глибині свого серця. Навчись відключатись, щоб відсіялось другорядне… Навчись цінувати свій час… Час наодинці з собою, природою, коли теплий вітер дме в обличчя, коли пахне морем і сонце так низько… Час, коли близькі люди сміються і розповідають вам щось, а ви дивитеся на них і розумієте, що любите їх і як ви раді, що вони у вас є. Час, коли ви помічаєте когось у натовпі і розумієте, що всередині щось клацнуло… Час, коли ми знімаємо маски…
І тоді, незалежно від освітлення кімнати, хай це навіть слабенький вогник каганчика, який мерехтить як зірки, у відблисках води, поступово, там, всередині, десь між неспокійним серцем і тугими ребрами, заповнить все сяючим світлом і теплотою… Не даючи відповіді на всі питання, але даючи змогу подивитись на ситуацію інакше… Почути себе… Бо чим чистіше всередині тебе стає, тим більше світла ти зможеш пропустити через себе…
– Значить тільки деякі чують?
– Тільки ті, хто навчився прислухатись до серця…
” Серце – це місце всередині тебе, де Ти залишаєшся Тим, ким прийшов на Землю. Воно не підвладне земному досвіду, бо в ньому Ти, знаючий вічність” (Аму Мом).
Якби у людей не було очей, ми б навіть не підозрювали про існування кольору. Так що цілком можливо, що ми не знаємо про існування чогось важливого тільки тому, що у нас немає органу для сприйняття цього невідомого чогось (багато людей нехтують передчуттями, інтуїцією)… Й тоді має допомогти те, щось всередині…
Прислухаймось до нього. За гранню реальностей, за гранню цього Світу, де немає порожніх слів, де наповнюється тишею дихання, стираючи всі грані між тобою і тишиною, пізнаючи себе поза шаблонами і егом свідомості, занурившись у хвилі Світу, в глибину себе, де відповіді на всі питання…
І людська свідомість – це не закрита посудина, це живий потік…
-Будь як вода – спонтанним, але циклічним, сильним, але прозорим ( для тих, хто готовий пірнути в твою глибину, кого ти готовий пустити)…
– Будь як Земля – м’яким, але стійким, не перетворюйся в пил, який носить вітер…
– Будь як Вогонь – сильним, але ясним, гаряим, але не обпалюй своїх…
– Будь як Повітря – непомітним, але всепроникаючим…
Не творячи собі кумирів, але цінуючи справжніх, насолоджуючись тишою ночі, але оберігаючи в собі сонце, вчімось головне відрізняти від другорядного… Пам’ятаючи, що про кожну річ існує два (як мінімум) протилежних один одному міркування… Фанатизм є ознакою пригнічених сумнівів. Якщо людина дійсно переконана у своїй правоті, вона абсолютно спокійна і може обговорювати протилежну точку зору без тіні обурення… Протилежності складають єдине ціле, кожна залишаючись собою…, або перетворюючись у щось нове, розчиняючись одна в іншій…Знищуючи одна одну вони руйнують щось і спільне, і в обох… Як у цілому світі, так і в звичайному спілкуванні (якщо є бажання взаєморозуміння з двох боків) важливо погоджувати значення термінів, систему координат і т.і. І коли протилежності осягаються як єдине, розбіжності переходять в згоду… Деякі люди навіть незначну критику сприймають як привід для розриву відносин, а будь-який негатив в свою сторону – як образу. Але чим мудріша людина, тим більше вона допускає наявність різних думок, включаючи думки про себе та свою діяльність. Вона розуміє, що може помилятися, визнаючи, право на помилку ( не підлість, зраду чи щось подібне, а саме на помилку)…
І перше, що потрібно зробити, – це справитися зі своїми емоціями і визнати за іншою людиною право на її власну думку. Якщо людина зібралася з духом і сказала про те, що їй не подобається (звичайно, мова про конструктивну критику), значить, вона налаштована на діалог і відноситься до вас серйозно. У такій поведінці набагато більше щирої зацікавленості, ніж в високомірному мовчанні й нещирій похвалі…
«Істина – це дзеркало, яке випало з рук Творця і розбилося на друзки. Кожен, хто знайшов осколок, вірить, що в ньому і міститься вся істина ». Румі.
Тільки в книжках добро і зло діляться в просторі. Насправді межа проходить всередині. Всередині кожної людини. І кожен з людей бореться сам з собою!
На сході жив мудрець, який так учив своїх учнів: «Люди ображають трьома способами. Вони можуть сказати, що ти дурний, можуть назвати тебе рабом, можуть назвати тебе бездарним. Якщо таке трапилося з вами, згадайте просту істину: тільки дурень назве дурнем іншого, тільки раб шукає раба в іншому, тільки нездара чужим божевіллям виправдовує те, що не розуміє сам ».
Не робімо поспішних висновків… Вчімось розуміти…Будьмо мудрими…
Будь-хто може бути феноменальним, коли все добре. Покажи, на що ти здатний, коли все валиться …
Кожен може любити, коли все добре. І тільки одиниці, не дивлячись ні на що …
«Коли я сказала йому, що не хочу його бачити, він взяв і вимкнув світло. А ти б просто образився і пішов, ось тому я з ним» Анджеліна Джолі.
Звичайно, є межі, які переходити не можна… Навіть навшпиньки… З іншого боку, недосказаність – це початок кінця навіть самої великої любові… Бути поряд, поважаючи особистий простір – талант знаходження балансу взаємин… Коли кожен робить свої десять кроків назустріч…, щоб зіштовхнутися губами… Адже злість, робити щось «у відповідь» – це пити отруту обом з одного келиха. Потрібна мудрість виливати з посудини те, що вбиває, а замість нього наливати те, що п’янить…
Бережімо одне одного…! Шукайте радість в моменті…!
Адже позитивне ставлення буде змінювати ваше Життя на краще. Людина отримує те, що вибирає, така реальність… Адже природа дуже мудра. Бо в ній все в гармонії… В ній все народжене вільним. Все навколо складається із стихій. Спробуй втримати вогонь і ти обпалишся. Спробуй втримати вітер, воду або землю, і вони пройдуть крізь твої пальці. Й ми самі складаємось з цих стихій: «Земля» – наша твердість, «Вода» – рідина в нас та наша гнучкість, «Вогонь» – наше тепло, «Повітря» – наше дихання, що несе життя… Об’єднує їх п’ята стихія ( п’ятий елемент) – ефір, який з одного боку простір, в якому все перебуває, з іншого боку – основа, сутність (квінтесенція) всього… Може цим ефіром у нас і є наше «Я», завдання якого, мобілізувавши мудрість, створювати гармонійні умови співіснування (гармонію з зовнішнім світом і світом всередині себе), пам’ятаючи при цьому, що першою умовою цієї гармонії є свобода…
Ви – сильні, коли берете своє горе і перетворюєте його в посмішку.
Ви – хоробрі, коли долаєте свої страхи і допомагаєте подолати їх іншим.
Ви – щасливі, коли бачите квітку і вдячні їй за цю мить життя.
Ви – любячі, коли ваша власна біль не робить вас сліпим до болю інших, а щастя любимої людини – необхідна умова Вашого щастя….
І коли Мойри чи Мокоша прядуть свої нитки, а мудрі духовні наставників далеко не завжди мають явні відповіді на поставлені питання, часто задаючи тільки напрямок для пошуків, свій шлях маєш обрати сам… І цей шлях початок має всередині тебе… Не пізнавши свій внутрішній світ, не пізнаєш й навколишній. І лише після занурення в саму глибину, прийде усвідомлення – вся суть на поверхні… І тоді безліч стежок, що йдуть з різних паралелей, обов’язково зійдуться в одній точці…
То ж граймо, як грає вода на сонці, чи при світлі місяця, зірок, чи навіть маленького каганчика… Граймо до кінця, поки звучить наша ліра…

Микола Ternik

Ternik

Ternik

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

×
Завітайте в наш магазин!