Конструктивна критика, не «розганяючи зраду»…

Пропоную Арахамії порадитись із хлопцями азовцями, які зараз в Маріуполі. В принципі, міг би з собою прихопити ще й Єрмака…
Я не «розганяю зраду». Я також за найшвидше припинення війни, за мир. От тільки, прихована капітуляція перед московитами під гаслами припинення війни, не принесе миру, вона принесе рабство.
**********************
Чому? Та тому, що саме формулювання видається абсурдним. Як це «юридично закріпити успіхи збройних сил»? Збройні сили України воюють на своїй території та захищають свою державу у межах визнаних усім світом. ВСУ не ведуть загарбницьку війну та не вимагають юридичного закріплення своїх успіхів.
Армія поза політикою. Що робити там керівнику президентської парламентської фракції. Глава президентської фракції не має права втручати армію у політичні ігрища. Армію не агітують і не запрошують до союзників, армії наказують, відповідно до чинних норм закону та Конституції. Якщо потрібно порадитись із військовими, підтримати їх, то чому не зробити цього всьому парламенту? Чому керівник президентської парламентської фракції зустрічається з командирами військових з’єднань через голову головнокомандувача ЗСУ під час війни? З’явилися питання до Залужного, чи до самого факту росту його авторитету та популярності у військових та українців в цілому..? Когось не влаштовує, що Залужний вірний присязі українцям, Україні, а не представникам офісу президента? Може тому Єрмак попросив Арахамію переконати у необхідності поступок ворогові бойових офіцерів, перевірити їх реакцію, настрій? Це що, агітація за компроміси на умовах московії? За що наші хлопці віддають життя, за що страждають мільйони українців? За компроміси на умовах окупантів? За те, щоб зараз віддати частину території України, й перенести війну на деякий термін (потрібний московії для підготовки, чи щоб воювали наші діти, внуки через деякий час)? Невже не зрозуміло, що московія не змириться з існуванням України і українців не відчувши серйозної, консолідованої сили з нашого боку? Невже Арахамія не знає чого варті домовленості з московією?
**********************
Я також за найшвидше припинення війни, за мир. От тільки, прихована капітуляція перед московитами під гаслами припинення війни, не принесе миру, вона принесе рабство.
Завдання мінімум московії – Донбас і сухопутний коридор до Криму. Й це ПРОМІЖНЕ ЗАВДАННЯ! Московія не заспокоїться поки буде Україна, поки живий хоча б один українець, поки десь звучить українська мова, й саме це її кінцева мета щодо України. Саме тому, навіть досягнувши проміжних результатів, вона буде використовувати захоплені території для підриву України зсередини. Війна триватиме, поки одна зі сторін не піде на поступки. Для України поразка – це відмова від боротьби за окуповані території ( і якщо не вистачає зараз сил їх відвоювати повністю, то має вистачити волі, не визнавати їх не українськими). Для Росії поразка – це відхід з окупованих територій. Інших варіантів немає…
Будь-яка дипломатія має якусь силу, коли є ті, хто заради дотримання договорів готовий йти в бій. Боєздатність армії, не може не слабшати при підриві бойового духу, коли воїни не відчувають що за ними підтримка народу, при масовому відтоці досвідчених, мотивованих воїнів…
Міжнародні договори, як і закони нічого не варті, якщо вони не для всіх, застосовуються вибірково, несправедливі, не збудовані інститути, які забезпечують їх правозастосування…
Мир капітуляцією не досягається, нею досягається рабство. А потурання агресору, не приносить миру, воно гарантовано розпалює його апетит і приводить до війни. АБЕТКА ІСТОРІЇ. Й хіба не цього ми є свідками сьогодні?
Чи сьогодні Ви повірили уже в договороздатність тих хто влаштовував нам “зелені коридори” в яких розстрілювали як в тирі? Чи фактичним авторам «формули Штайнмаєра», яка б легалізувала проросійський анклав ОРДЛО у вигляді «троянського коня» для знищення незалежної української держави і перетворення її на «юго-западнй федеральный округ московії».
Не вийшло.
Тоді московія, відчувши що світ не вступить на даному етапі у прямий військовий конфлікт, пішла на нас повномасштабною війною. Й відступить, тільки коли отримає рішучу відсіч. Коли зрозуміє, що не зможе нас ні знищити, ні перетворити на манкуртів.
Я також за мир!
Тільки де знайти середину, коли для московії ми «адін народ» – офіційно, українці – непорозуміння (неофіційно, насправді)…
Куди з України дітись українцям? По версії путіна нас потрібно перетворити на манкуртів, а не згодних – знищити.
Пригадаймо, за право на існування українська нація платила віками. Голодоморами, нищенням мови, культури, історії, ГУЛАГами, «політізоляторами» і т.і.…
Тому й вихід бачу на сьогодні один – боротися. Дати ворогу зрозуміти що ми не здамося, що він не зможе перемогти ( задіявши все що можемо, й усіх кого зможемо задля цього). Дорожити при цьому життям кожного українця (не вмирати за Україну, а вбивати за неї). Й якщо зараз не зможемо відвоювати якісь території, то вчинити за прикладом маленької за територією, але великої за своїм економічним і науковим потенціалом Японії, ВВП якої більший, ніж ВВП РФ. З 1945 року між Японією і СРСР, а після 1991 року з РФ до цього часу не укладена мирна угода. Формально до цього часу ці країни перебувають у стані війни і між ними існує лише перемир’я, тобто відсутність бойових дій. А все тому, що Японія до цього часу не погоджується з окупацією Радянським Союзом у 1945 році чотирьох островів з Курильської гряди…