Коли одного разу ви зустрінете людину, яка полюбить вас, ви зустрінете самого Себе…

Коли одного разу ви зустрінете людину, яка полюбить вас, ви зустрінете самого Себе…
Того Себе, якого колись, давним-давно ви сховали від усіх, і в першу чергу, від себе самого. Ви зустрінете того Себе, якого ви майже вже не пам’ятаєте. І навіть на старих дитячих фотографіях, вже не впізнаєте. І серед ваших знайомих вже немає людей, які пам’ятають Вас…
На початку ваших зустрічей ви побачите лише якісь невловимо знайомі іскри, раптом мигнуло в його/її очах, щось невловимо знайоме, почудится вам в його/її інтонаціях, в його/її усмішці. У ці моменти ви можете розгубитися, тому що щось починає спливати з пам’яті, але поки ви не розумієте, що саме. Щось забуте, невловимо знайоме… Недовірливе впізнавання скоро розбудить вашу тугу, до якої ви так звикли за ці роки, що навіть майже перестали її помічати. Та, й взалі, колись вам було не до неї. Воно розбудить це незрозуміле почуття ностальгії, що живе в глибині, незрозуміле, тому що немає причин для такого смутку. Все ж добре, все як у всіх і навіть краще. Але ось живе ж воно всередині. І одного разу ця туга раптом вибухне і, розтрощивши всі ваші переконання і опір, прорветься у вашу свідомість, заповнить вас цілком, витіснить звідти все і оглушить вас вимогою «повернути», повернути щось, щось дане вам – по праву народження. І тоді приголомшений, і роздавлений силою цієї вимоги, ви, згадайте про кого ця туга. І з цієї миті ви вже не зможете забути, не зможете заглушити цей голос. Ви не зможете йому чинити опір, тому що в вас прокинеться Любов. Згодом ви зможете побачити Всього Себе, всю свою красу і всю свою недосконалість, всю свою велич і всю свою нікчемність, всю свою силу і весь свій біль. Ви побачите, наскільки ви прекрасні, і дізнаєтеся, наскільки глибокі ваші страждання. Вся справа в тому, що ви зустрінете людину, яка любитиме вас таким, який Ви є, і одночасно пред’явить до вас найвищу вимогу – вимогу бути Собою. Ви зустрінете людину, яка любитиме вас сильніше, ніж ви любите самі себе…