Переглянуло: 82

Геополітика, стратегії, сучасні методи формування впливів…


Геополітика, стратегії, сучасні методи формування впливів…
*********************
В 14-15 роках Путін зрозумів, що чисто військовими методами Україну не перемогти.
16 червня 2021 року на зустрічі в Женеві Байден йому сказав, що буде допомагати «продавлювати» виконання Україною мінських домовленостей. А виконання мінських угод – ліквідація суверенітету України, приєднання її до Донбасу, перетворення на малоросію…
Саме тому активізація 5-ї колони. Саме тому серйозний вплив сьогодні чинять провідні регіональні ЗМІ, адже нинішній етап війни багато в чому є війною слів, позицій, заяв, що мають метою схилити громадську думку на свій бік. Адже якщо ескалація воєнних дій відбудеться, її треба якось виправдовувати й агресорові, і тим, хто з розумінням ставиться до його дій. Решті треба пояснити, чому уряд тієї чи іншої країни обрав певну позицію.
*********************
Якщо радянських людей прагнули з допомогою пропаганди зробити однаковими, то на Заході шукали шляхи, як говорити з різними. Їм довелося піти іншим шляхом, щоб урахувати розмаїття типів населення і варіантів можливої поведінки. Відтак, вони дійшли до механізмів впливу на різні типажі людей. Тобто це та ж мета впливу, але вирішена не шляхом уніфікації населення, а з урахуванням його розмаїття, яке стали «зчитувати» з соцмереж.
Зникла «єдино правильна точка зору», сьогодні, коли точок зору — безліч, ми маємо зовсім іншу базу, з якою старі методи впливу не працюють.
Люди втрачають єдину картину світу, яку давали їм медіа. Тепер люди розділені різними медіа, в кожного з яких — своя картина світу.
Тобто різні групи живуть у світі різних фактів, якими й оперують, приймаючи свої рішення.
Психологи вважають, що правда — це те, що сприймається найлегше, оскільки немає сумнівів у її достовірності. Саме тому слово «фейк» сьогодні звучить частіше, ніж колись — «пропаганда». Світ занурюється у фейки, оскільки Інтернет породив техплатформи, які стали сильнішими й потужнішими за будь-які медіа. У них вищі масовість і одномоментність поширення.
Фейк зроблений за лекалами, що задають цікавість для нашого мозку. Нам цікавіший негатив, ніж позитив, і фейк дає нам негатив. Тому він рухається мережею утроє-вчетверо швидше, ніж будь-яка правда, в результаті охоплюючи набагато більше людей.
Фейк завжди обжене правду за швидкістю поширення, оскільки в традиційних медіа існує елемент перевірки на достовірність. Доки з кількох джерел не отримано підтвердження, ніхто не сурмить про це на весь світ.
Фейк, як і конспірологія, спирається на нашу впевненість, що від нас хочуть приховати щось дуже важливе. І ось фейки цю істину відкривають, а традиційні медіа про неї, звісно, мовчатимуть, бо куплені владою та олігархами.
«Істина десь близько», — шептали нам у серіалі про прибульців «Цілком таємно». Ось у цій сірій зоні й живуть фейки. Вони схожі на правду, але правдою не є. Їх складно спростувати, але й довести складно. Вони щось третє — не правда, не брехня, а… фейк — брехня, ряджена в одяг правди. Але зустрічають якраз по одежині…
Багато з нас отримують політичну інформацію з Мережі. Однак люди сприймають тільки інформацію, котра близька їм ідеологічно, і відкидають протилежну. Відповідно, поляризація суспільства через це посилюється — ми ніби заздалегідь принципово не хочемо знати чужу думку, навіть не намагаючись у ній розібратися.
Свого часу Книжка створила людство: його освіту й науку, його філософію, його мозок загалом. Навіть у часи Бісмарка вважали, що перемогу у війні приніс шкільний учитель. Тобто новий тип освіти створив, у результаті, сильну країну. Якщо змінити цю формулу, отримаємо те, що маємо: чим гірша освіта, тим слабша країна. Україна втрапила в ситуацію, коли всі великі звершення залишаються в далекому минулому.
Сьогодні частина смислів із книжок перекочувала в телесеріали. Тепер вони залишаються єдиним, що може втримувати увагу мільйонів. Але ми зазвичай дивимося чужі телесеріали і, отже, живемо у світі чужих смислів. А вони невеликі нам помічники, бо чужі…
При цьому, Україна шукає не тільки своє майбутнє, як роблять усі країни, а й минуле, що характерно для небагатьох країн, котрі стоять на роздоріжжі.
А чим складніша соціальна структура, тим складніше нею керувати. Різні люди потребують різних механізмів впливу. Великі колективи не можуть жити без тих або інших соціальних норм, які утримують їхню поведінку в потрібних рамках. І за відхилення від норм спільноти карають.
Час потребує нових ідей.
Свого часу В.Сурков спирався на ідею, що імперія жива, доки вона може розширюватися. Але ні він, ні В.Путін не зрозуміли, що сучасні імперії давно не розширюються у фізичному просторі. Вони рухаються у просторах інформаційному й віртуальному. Вторгнення в Україну з цієї причини стало таким великим провалом політики Путіна.
Розширюють свій віртуальний та інформаційний простір США, Британія, Франція, Німеччина, коли ми дивимося їхні телесеріали або читаємо їхні новини. На цьому шляху перебуває й Китай, який став розбудовувати, наприклад, свою фантастику – літературу та кіно. Він розуміє, що і його майбутнє лежить у цьому напрямі.
Захоплення фізичного простору надто витратне, зате захоплення інформаційного або віртуального – вигідне як фінансово, так і політично. Фільми й телесеріали не тільки несуть прибуток їх творцям, а й просувають ті чи інші політичні й економічні ідеї. Військові навіть пишуть дослідження про те, як ведеться війна у “Грі престолів” або “Зоряних війнах”. Серіали теж закладають те чи інше бачення майбутнього.
А Фейсбук створив можливість, але вже не фізичного, а ментального відстеження, коли за «лайками» можна складати точні портрети користувачів для впливу на них у виборчій кампанії або для потреб бізнесу. Наступним етапом стало взагалі неможливе: сьогодні за світлинами алгоритми можуть не тільки вичленовувати, наприклад, представників ЛГБТ-спільноти, а навіть політичні вподобання — людина ліберально орієнтована чи дотримується консервативних поглядів.
Ми живемо в гущі правил та ієрархій. Одні нам диктує держава, інші — суспільство. У майбутньому за всім цим стежитимуть відеокамери, що продемонструвала пандемія, в умовах якої вже працювало розпізнавання порушників. Лідерами за кількістю відеокамер у світі є Китай, США та Росія. Вони мають у себе 200, 50 і 13 мільйонів камер відеоспостереження, відповідно.
Із кожним таким кроком відстеження людина втрачає все більше й більше приватного на користь публічного. «Нетфлікс» знає, які фільми ви дивитеся, і здогадується, чому. Гугл керує вашим пошуком, виставляючи одні результати на перші місця, а інші — відсуваючи подалі. І поодинокі користувачі взагалі переходить на другу сторінку виданого результату пошуку. Ми все більше й більше рухаємося по створюваному для нас інформаційному тунелі. Різні технології ведуть до того, що час свободи залишається далеко позаду…
*********************
Саме зараз, без перебільшення, вирішується доля майбутнього світового порядку. По-перше, слід розуміти, ґрунтуватиметься він на силі чи на правилах і праві, і, по-друге, хто напише ці правила — колективний Захід чи Китай із Росією.
Сьогодні Путін думає, що у нього з’явилась можливість (використання комплексу різних методів в залежності від зміни поточної ситуації, яку він й намагається формувати). Й звичайно, Україна – один з надзвичайно важливих пунктів планів Путіна, навіть ключовий. Проте, далеко не кінцевий.
На перший погляд, загроза поновлення бойових дій на території України — проблема локальна, і, на жаль, саме з такого погляду її бачить значна кількість західних аналітиків і журналістів.
Росії не лише вдалося втягнути США та НАТО в беззмістовні за своєю суттю переговори, але й внести розкол у єдину позицію країн — членів Альянсу з приводу спільної політики безпеки.
У розв’язанні «європейської кризи безпеки» беруть участь глобальні гравці, насамперед США і Велика Британія, які мають дуже серйозні інтереси в Індо-Тихоокеанському регіоні. Тут розташовані Китай, Японія й Південна Корея, що відіграють важливу роль у питанні безпеки регіону, де зосереджений промисловий потенціал планети. Тут досі ще не вирішено питання війни й миру родом із минулого століття, втіленням яких є і розділена Корея, і Північні Території, і прикордонний конфлікт між Індією й Китаєм, що спалахує час від часу. США, Японія, Індія й Австралія об’єднали свої зусилля в рамках формату Quad, метою якого є питання безпеки. США, Велика Британія й Австралія реалізовують проєкт AUKUS, у рамках якого Австралія одержить сучасні атомні підводні човни для патрулювання водних просторів Тихого й Індійського океанів з прицілом на Південно-Китайське море. Звісно, обидва ці проєкти було вкрай жорстко розкритиковано Китаєм і Росією.
Немає жодних сумнівів, що в Південно-Східній Азії дуже уважно спостерігають за тим, хто і до яких дій вдається, щоб усунути напруженість навколо України. Особливу увагу приділяють діям дипломатії США, рішучості Великої Британії, нерішучості Німеччини, особливій позиції Франції, відповідальній поведінці Польщі, Чехії та країн Балтії, наполегливості України.
***************
Джерела:
1. https://zn.ua/ukr/internal/nove-vtorhnennja-v-ukrajinu-vse-zalezhit-ne-tilki-vid-rosiji-ta-zakhodu.html;
2. https://zn.ua/ukr/SOCIUM/vijna-ta-inshi-zovnishni-i-vnutrishni-zahrozi.html;
3. https://zn.ua/ukr/tech/labirinti-svidomosti.html

NikTernik

NikTernik

×
Завітайте в наш магазин!