Переглянуло: 100

Йде сніг. І ми знову відчуваємо себе дітьми


«Коли йде сніг, ми знову відчуваємо себе дітьми» Юкіо Місіма, “Золотий храм”.
***************************************
На віях тиші мерехтять сніжинки.
Зима крізь вії дивиться на світ.
Шляхи і діти їх – стежинки –
шукають вранці згадку до воріт.
Село в снігах, як чаша кришталева,
у срібних жилках скованих джерел.
Ідуть у білих каптурах дерева,
понамерзали брови у дерев.
Їм білий вітер розвіває поли,
вони бредуть похилені, на шлях,
де гайвороння, чорне як ніколи,
шматочок сонця ділить у полях.
Ліна Костенко
***************************************
Вже рік старий за обрії пливе.
Уже й Новий стоїть на виднокрузі.
Хай у Новому буде все нове, –
старі лиш вина, істини і друзі!
Ліна Костенко
***************************************
І жду якогось чуда із чудес.
Читаю ніч, немов би чорну книгу.
Якщо кохаєш – знайдеш без адрес
оцю хатину за морями снігу.
Ліна Костенко
***************************************
Відчуття тиші своєї душі, це не безтурботність, це відчуття з іншого світу, Того, що не буває чиїмось …
***
Ти запитуєш,
навіщо я усамітнююсь в лісовій хатинці?
Я посміхнусь і промовчу,
відчуття тиші своєї душі,
це не безтурботність, це відчуття з іншого світу,
Того, що не буває чиїмось …
Лі Бо
Осягаймо протилежності, вчімось бачити, відчувати й розуміти більше, а менше судити… «Спокійний» – не значить бездіяльний і байдужий, «мовчазний» – не означає мудрий. Іноді ящики замкнені, але порожні. А потрібні слова в потрібний час можуть змінити ціле життя… Мудрішаймо з віком (саме мудрішаймо, а не ставаймо просто обережнішими), а відкритості свідомості учімось у дітей…
Пам’ятаючи…
«Все ваше тіло від кінчика одного крила до кінчика іншого, це не що інше, як ваша думка, виражена в формі, доступній вашому зору. Розбийте ланцюги, що сковують вашу думку, і ви розіб’єте ланцюги, що сковують ваше тіло» Річард Бах.
«Хотіти недостатньо, треба діяти» Гете.
«Важливо не прагнення. Важливий результат вашої роботи» Іцхак Адізес. Деякі думають, що вони активно живуть. Насправді, вони лише невтомно метушаться…
А час… «Тривалість часу визначається нашим сприйняттям. Розміри простору обумовлені нашою свідомістю. Тому, коли дух спокійний, один день зрівняється з тисячею століть, а коли помисли широкі, крихітна хатина вмістить у себе цілий світ» Хун Цзичен.
І розквітаюче на годину сяйво ранку, не коротше тисячі років прожитих древнім лісом …
***************************************
Бути – Бути в Тиші, бути собою, бути там, де Життя, – Тут і Зараз…
***
«Ми забули про те, про що все ще пам’ятають гори, рослини і звірі. Забули Бути – Бути в Тиші, бути собою, бути там, де Життя, – Тут і Зараз» Екхарт Толле
СВОБОДА БУТИ СОБОЮ… Це – не прояв егоїзму, не схильність до бунтарства і не бажання покрасуватися… Це усвідомлений крок, коли перестаєш запхати себе в рамки стереотипів …
Згадай її, дорогу на вершину… Як відчуваєш напругу тіла, вдихаєш гірське повітря, намагаєшся охопити поглядом те, що охопити неможливо… А піднявшись на вершину назустріч вітру і хмарам, зустрічаєш щось нове в собі, а може просто забуте… І не розумієш, чи це ти підкорив вершину, чи то вона просто відкрила тобі краплинку вікової мудрості, підкоряючи собі… Не як раба, а як кохана жінка відкриваючи для наповнення любов’ю Серце – місце всередині тебе, де Ти залишаєшся Тим, ким прийшов на Землю, бо воно не підвладне земному досвіду, бо в ньому Ти, знаючий вічність, рідний цій вершині… І в цей парадоксальний момент тобі вже не хочеться вірити, що ти постоїш кілька хвилин на вершині, а далі, за годину, вітер просто зітре твої сліди на ній… Як би там не було, та відчуваєш, що внутрішньої свободи і прийняття стало трохи більше…
Коли Ви помічаєте, що у вашому житті є краса, доброта і усвідомлення цінності простих речей, спробуйте відчути в собі фон, на якому Ви їх відчуваєте. Але не шукайте його, як щось конкретне. У нього не можна ткнути пальцем і сказати: «Ось він!», або осягнути його розумом і якось для себе визначити, його потрібно відчути… Відчувши, Ви зрозумієте, що це одне із основних джерел внутрішньої сили…
Подивившись навколо, бачиш вже не тільки лінію горизонту, а нові красиві пейзажі, які раніше не помічав і навіть уявити не міг, що вони існують… І тоді зрозумієш, що ні на вершинах гір, ні в гладі морів, ні в кронах дерев, ні в хмарах, що біжать по небу, ні в очах близьких по духу людей, ні в мудрих висловах древніх книг, ні в одному з віршів, у жодній із земель ти ніколи не знайдеш те, що бачив у дитинстві. Бо раніше ти дивився на світ і сприймав його такими, якими він є. Ти спілкувався з ним, без слів. На світанку, із заходом, з силою, що живе в очах людини, з вітром, з дощем, з тінями сутінок, з полум’ям свічки – так, як Ти це вмів, так, як Тобі це було властиво. А зараз ти дивишся на них через призму турбот, бажань і закостенілих уявлень про ці явища, про цей світ. Згадаєш, як сприймати їх такими, якими вони є, самі по собі., говорити з ними. Серцем. Відчуття Чистоти, яке ти відчував у ранньому дитинстві, повернеться…
Та кожному своє, бути вільним чи ні, тліти чи горіти – кожен обирає сам…
Всі закони неба і землі живуть в тобі…
Світ на всіх один… Кожен бере/обирає своє, як з одної квітки бджола бере мед, а павук яд… Справа, не в дорозі, яка кому випала. Те, що всередині нас, змушує нас вибирати дорогу….
Ти маєш в собі силу гір, міць океану, мужність дикої природи і мудрість всесвіту… Тренуй тіло, загартовуй волю, бережи душу… Прислухайся до своєї інтуїції…
Тепер, подивись уважно на того, хто з’явився поруч з Тобою. Це одне з твоїх “Я”…
Чотири речі повернути не можна: кинутий камінь; сказане слово; упущену нагоду; час – який пройшов…
З іншого боку, тривалість часу визначається нашим сприйняттям (згадаймо відчуття часу коли чого/кого небудь чекаєш…, а коли запізнюєшся…)… Розміри простору обумовлені нашою свідомістю. Тому, коли дух спокійний, один день зрівняється з тисячею століть, а коли помисли ясні і широкі, крихітна хатина вмістить у себе цілий світ…
А мудрі слова/думки…, буває лише злегка доторкаються суті речей, щоб повернутися знову і знову ( як іграшка «йо-йо») , щоразу відкриваючи щось нове…
«Нескінченний час, без початку і без кінця, було дано мені: я наслідую вічність, і безкінченність була дарована мені» Єгипетська Книга Мертвих.
З “Священної книги перевертня” Віктора Пелевіна: “… а людська душа раз по раз вірить в один і той же обман, мчить на скелі світу і розбивається об них на смерть. І знову мчить, мчить – як в перший раз. Живеш на березі цього моря, слухаєш шум його хвиль і думаєш – щастя, що кожна хвиля знає тільки про себе і не відає минулого “…
Що ж залишається?
Говоріть «Так!» Всьому тому, від чого спалахують ваші очі. Говоріть непримиренне «Ні» всьому, що вас не цікавить. Час – найцінніший ресурс, який не може бути поновлено. Витрачайте його розумно, йдіть з ним « в ногу», адже втраченого часу не повернеш.
При цьому, не забуваймо, хто ми й звідки, не забуваймо шлях додому, не забуваймо, що шлях без серця ніколи не буває радісним. Часом ми бачимо багато, але не помічаємо головного, а природа не терпить порожнечі. Рано чи пізно, все обов’язково заповнюється, а ось чим, залежить від кожного з нас.
Нехай кожному вистачить сил і мудрості заповнити життя щастям…
***************************************
«Дороги – найсильніший наркотик, який тільки є на землі, а кожна з них веде до десятка інших» «Вовки Кальї» – п’ятий роман Стівена Кінга з циклу «Темна вежа».
А шматочки розбитих ілюзій мостять дорогу до нових можливостей, або…, до нових ілюзій) …
І все ж, визнання реальності відкриває нові шляхи, адже важко знайти те, що шукаєш, поки не можеш висловити те, що думаєш…
В житті кожної людини буває мить, якій вона повинна довіритись і підкоритися… Якщо ж вона упустить цю мить (не відчує її, не довіриться інтуїції, не почне діяти рішуче), її чекає довге безбарвне життя…, перш ніж вона буде нагороджена новою…
“…Якщо ти кожного дня живеш так наче він останній, прийде день, коли ти виявишся правий. Робіть те, що любите. Цінуйте час. Гуртуйте однодумців. Зосередьтеся на найважливішому. Помиляйтеся, але не опускайте руки…” Із промови Стіва Джобса перед випускниками Стенфордського університету.
«Ідіть через Світів багато, пізнаючи їх і вдосконалюючи Дух свій» Заповідь Рамхата.
«До істини немає доріг, і в цьому її принадність – вона жива» Джідду Крішнамурті.
Істина – вона і є життя, вона і є найкрутіший наркотик…
Ліхтар освітлює не весь шлях, але лише його частину. Якби мандрівник побачив весь свій шлях цілком, мужність могла б залишити його, оскільки він побачив би всі майбутні труднощі і випробування; ось чому шлях відкривається йому тільки крок за кроком…
«Колись бабуся дала пораду: «Якщо тобі важко, йди маленькими кроками.
Роби те, що повинна, по трошки, – пояснила бабуся.
-Не зазирай в майбутнє. Не думай навіть про те, що трапиться завтра. Помий посуд. Витри пил. Напиши лист. Звари суп. Бачиш? Ти йдеш маленькими кроками.
Зробила крок, зупинилася, передихнула, похвалила себе. Потім інший. За ним третій. Ти сама не помітиш, як твої кроки стануть ширшими.
Настане час, коли ти зможеш подумати про завтрашній день без сліз ». Олена Михалкова «Кімната старовинних ключів».
Пам’ятаймо при цьому. «Будь-яка залежність від інших дуже крихка, тому що те, що інші можуть дати, вони ж і відберуть. Тільки Те, що було Вашим з самого початку, залишиться Вашим до кінця. Приймайте тільки ту допомогу, яка йде зсередини, від Серця, і навіть тоді відсіюйте ВСІ СПОГАДИ, оскільки вони будуть збивати Вас зі шляху. Навіть якщо Ви зовсім нічого не знаєте про шляхи та засоби, зберігайте Безсловесність і дивіться всередину … Не квапте події. Дивіться уважно, дивіться усвідомлено. Допомога обов’язково прийде! Вас ніколи не залишають без знання того, яким повинен бути ваш наступний крок» Нісаргадатта Махарадж.
Прийми пораду від тих, хто вище тебе й нижче тебе, іди до першоджерела, а потім склади свою думку.
Шукаючи підказки ззовні, заглянь всередину себе.
«В кожній людині намішано всього потроху, а життя видавлює з цієї суміші щось одне на поверхню». Брати Стругацькі.
Видавлює, а далі, вибір завжди за нами. Слухай своє серце. Воно розуміє Душу Світу…
Щоб людина не говорила, вона завжди говорить про себе. Покорміть своїх демонів, бо може виявитись, що це голодні ангели… І щодо ангелів… «Наші ангели завжди з нами і часто вони використовують чиї – небудь губи, щоб сказати нам щось» (Пауло Коельо).
***************************************
«У дітей зовсім чисте сприйняття, але вони не можуть оцінити по достоїнству свої думки і висловлювання. Бовкнуть істину, кинуть вам перлину мудрості – і поскачуть у своїх справах» Ніл Доналд Уолш.
«Коли ви навчитеся розслаблювати тіло, дихання і свідомість, тіло стане здоровим, свідомість ясною, а сприйняття гармонійним» Тарханг Тулку.
«Передчуття – мова ангела, яку не слід ігнорувати. Прислухайтеся до своїх здогадів, звертайте увагу на свою інтуїцію, не проганяйте випадкові думки, осяяння або ідеї. Поважайте ці підказки. Вони можуть дати найкращу пораду…» Ніл Доналд Уолш
«Коли ти прагнеш виконання одного зі своїх бажань, ти не замислюєшся над тим, що для того, щоб воно здійснилося, тобі потрібно через щось пройти, чогось позбутися, щось придбати. Як тільки бажання сформувалося і зміцнилося в свідомості, все навколо починає перебудовуватися для того, щоб воно змогло здійснитися» Аму Мом.
«Коли ти в останній раз відчував, як твоя душа висловлює себе? Коли в останній раз ти плакав від радості? Писав вірші? Складав музику? Танцював під дощем? Пік пиріг? Малював що-небудь? Лагодив щось зламане? Цілував дитину? Підносив кішку віч-на-віч? Лазив по горах? Плавав голим? Гуляв на сході сонця? Розмовляв до зорі? Займався годинами любов’ю…, на пляжі, в лісі? Спілкувався з природою? Шукав Бога? Коли останній раз ти сидів один в тиші, подорожуючи по глибинах свого єства? Коли в останній раз ти говорив “привіт” своєї душі? » Ніл Доналд Уолш
«Все, що з’являється в твоєму житті, є відображенням чогось, що відбувається всередині тебе. Запитай себе: «Чи є від того, що я роблю, радість і легкість в душі?». Якщо ні, значить шукай помилку» Аму Мом
Беззоряної ночі морських подорожей – цінуються маяки, світлом вказуючі Шлях між скель… У темній кімнаті цінується світло свічки. У темряві порожніх поглядів юрби – цінується світло очей тих, хто йде по тому ж Шляху, по якому ідеш ти, та світло очей самих близьких людей…
Коли ж трапиться, що життя сплітаючи нитки сюжетів у єдність долі згасить всі вогні…, нехай не гасне світло твоїх очей, бо лише воно освітить Шлях…
А всі спроби розуму зрозуміти життя приречені на провал, тому що всі ці розуміння тимчасові. Сьогодні ви так розумієте життя, через місяць – інакше, через десять років – зовсім по іншому. Життя – це таїнство, а таїнство не можна зрозуміти, його можна тільки прожити…
«Нагадуйте собі частіше, що мета життя зовсім не в тому, щоб виконати все намічене, а в тому, щоб насолоджуватися кожним кроком, зробленим на життєвому шляху, в тому, щоб наповнити життя любов’ю» – Річард Карлсон.

NikTernik

NikTernik

×
Завітайте в наш магазин!