Тіло ведмедя, мудрість старця, дух воїна…

Якщо ти не наважишся на це сьогодні – завтра буде таким же, як і вчора…
Вранці думай. Дньом дій. Увечері читай. Вночі спи. Мисли позитивно. Думай зважено, але швидко. Дій рішуче, але зберігай гнучкість…
Пам’ятай, що мрія стає ціллю, через план («Тактика без стратегії – суєта перед поразкою» Сунь-Цзи), план реалізується через дії і наполегливість. Сумніви в собі – найлютіший ворог. Роби вибір усвідомлено (роби, що повинен, станеться, що судилось). Зробивши вибір, дій. З’єднай розум, тіло і дух воєдино. Тільки гармонічне їх по’єднання допоможе тобі досягнути успіху.
Дізнатись наскільки ти сильний, зможеш лише випробовуючи свої здібності.
Щоб уникати помилок, потрібен досвід, а набуваємо досвіду, проходячи шлях з помилками.
Звичайно, всім нам потрібна удача, успіх…
— Сер, в чому секрет вашого успіху? — запитав один журналіст успішного підприємця. – Я розумію, що це довга розмова, але якщо коротко?
— Можна й коротко… Я можу сказати вам на це лише два слова.
— Лише два слова? І які?
— Вірні рішення.
— А як же ви приймаєте вірні рішення?
— Ну, тут вистачить й одного слова, – посміхнувся підприємець.
— Невже? І що то за слово?
— Досвід!
— А… як же ви отримуєте той самий досвід?
І вже щиро усміхаючись, чоловік відповів:
— Усього два слова.
— Які?
— Невірні рішення…
І мудрість мабуть у тому, щоб не боячись невірних рішень – діяти, та набуваючи досвіду – якомога рідше наступати на граблі…)
Труднощі – це не покарання за минуле, а випробування заради майбутнього.
Наполегливість важлива для характеру чоловіка так само, як вуглець для сталі.
Справжній чоловік повинен мати тіло ведмедя, мудрість старця і дух воїна. Керуй емоціями, будь професіоналом своєї справи, вмій ставитися до життя з гумором, думай, дій…
********************************
1. Все потрібно робити швидко. Всупереч розхожій думці, робота робиться або швидко і якісно, або довго і погано. З проектів, які розпочинаються одночасно, як правило, виживає/перемагає той, що розвивається швидше…
2. Кожна наступна сходинка повинна ґрунтуватися на фундаменті наявного успішного досвіду.
Рости потрібно в ту сторону, яка органічна. А люди – не ідіоти. Вони відчувають – часто підсвідомо – якість того, що Ви пропонуєте. Кожна приємна дрібниця і продумана деталь, якою б несуттєвою вона не здавалося, приносить свій результат…
3. Cуміщення кількох ролей – ефективно на перших етапах (далі потрібно грамотно делегувати і контролювати). Поєднання дозволяє контролювати якість і усунути надмірну витрату часу на комунікацію.
4. Слухати варто свою інтуїцію (слухай всіх, прислухайся до небагатьох, вирішуй сам).
Всякий раз, коли я прислухався до думки “старших і розумних”, я втрачав час. Якщо Ви відчуваєте, що треба робити, – ігноруйте думку авторитетів.
На прикладі філософії. Стародавні філософи міркували набагато більше. Доступність інформації сьогодні часто приводить до поверховості в судженнях – з одного боку, а з іншого – філософський трактат, що не посилається на жодні авторитети, не підкріплений цитатами і коментарями, часто не сприймається серйозно, знову, тільки з цієї ж причини. Саме це має на увазі Жильсон, коли говорить, що на зміну епосі філософів, які займалися філософією, прийшли професори філософії, що займаються філософами…
– Думай, що говориш.
– Не говори того, чого не думаєш.
– Не все, що думаєш, говори.
Не поклоняйтеся тим, хто відкрив істину. То їх істина, шукайте свою…
“Душа – єдина на землі держава,
Де є свобода чиста, як озон.
Кордон душі проходить над світами,
А там нема демаркаційних зон” Ліна Костенко.
Ніл Д. Уолш каже, що почуття – це мова душі, і якщо ви хочете зрозуміти, що істинно для вас, зверніть увагу, що ви відчуваєте… Якщо не вийшло з першого разу, нічого, включайте розумовий апарат – іншим разом вийде. Подібна практика добре розвиває здатність отримувати доступ до інтуїтивних знанням. Необхідно тільки зробити це своєю звичкою.
Якими б не були успіхи вчених у створенні штучного інтелекту, йому завжди не вистачатиме одного – інтуїції.
Цікаво, що інтуїція має властивість «вислизати».
Інтуїція завжди правильно зчитує інформацію. Інтуїція – пряме сприйняття чистої енергії, а енергія ніколи не бреше. Ми «просто знаємо», і все. Ми говоримо «інтуїція підвела», коли ваше мислення дає їй невірне тлумачення…
Взагалі, всередині кожної людини є дрімаючі сили; сили, здатні здивувати її саму; сили здатні перевернути життя, варто тільки підняти їх з глибин і привести в дію. При цьому, свобода і відповідальність – дві сторони однієї медалі. Кожен має знайти свою гармонію. Адже, саме відчуття свободи найкраще наповнює Душу спокоєм. А без цього неможлива ні справжня радість, ні справжня любов, ні справжнє щастя…
5. Кількість не переходить в якість. Команда талановитих і мотивованих людей ефективніше армії працюючих за зарплату найманців, а принципи – важливіші вигоди…
6. Не варто довіряти всім оточуючим на 100% ( в роботі довіряти, делегувати, але контролювати). Не має значення, наскільки Ви вважаєте кого-небудь заслуговуючим довіри і скільки років його знаєте – ключові питання краще контролювати особисто.
7. Досвід показує, що страх не має сенсу. Емоції не продуктивні – робіть те, що потрібно зробити.
8. Секрет успіху полягає у щирості: навчився її імітувати – і для тебе не буде нічого неможливого. Так діють маніпулятори. Вони крадуть ваш час і енергію, приховуючи свої маніпуляції під «фасадом» дружби. Ви не відразу зрозумієте, у чому підступ. Вони знають, що вам подобається, що робить вас щасливим і про що ви думаєте.
Що поганого? Є один момент. Вони використовують цю інформацію, щоб використовувати вас.
А для тріумфу зла потрібна лише бездіяльність хороших людей. Світ в наших руках.
При цьому пам’ятаймо, що кожне розчарування відкриває очі, але закриває серце. Що врівноваженість, здатність зберігати спокій, як правило говорить про мудрість та великий потенціал людини. Та добре, коли це людина з гарячим серцем, адже є такі, які за своєю “врівноваженістю та спокоєм” просто ховають байдужість…
«Та не про те думай, що запитали, а про те – для чого? Здогадаєшся – для чого, тоді і зрозумієш, як треба відповісти» Максим Горький
Ще раз повторюсь: ” Думай, що говориш. Не говори того, чого не думаєш. Не все, що думаєш, говори”…
9. Навчімось злітати, навіть якщо крила зламані.
«На Сході існує повір’я, що птахи не вміють сумувати, так як нагороджені вічною свободою. Коли вони в чомусь розчаровуються, то надовго відлітають в небо. Чим вище, тим краще. Летять з упевненістю в тому, що під поривами вітру висохнуть сльози, а стрімкий політ наблизить їх до нового щастя. Люди можуть багато чому навчитися у птахів. Люди повинні навчитися злітати, навіть якщо крила зламані. Треба всього лише захотіти відірватися від землі, здійнятися назустріч самому собі» Ельчин Сафарлі.
10. “Не вір Не бійся! Не проси!”. «Noli credere! Noli timere! No lipetere!».
“Не вір Не бійся! Не проси!”. Тюремна приказка, що здобула популярність завдяки письменникам Варламу Шаламову і Олександру Солженіцину. В оповіданні В. Шаламова «Одиночний завмер» (1955) з циклу «Колимські розповіді» описані наступні роздуми героя: “… Дуга, незважаючи на молодість, розумів всю фальшивість приказки про дружбу, що перевіряється нещастям і бідами. Для того щоб дружба була дружбою, потрібно, щоб міцне підгрунтя її було закладено тоді, коли умови, побут ще не дійшли до останньої межі, за якою вже нічого людського немає в людині, а є тільки недовіра, злоба і брехня. Дуга добре пам’ятав північну приказку, три арештантські заповіді: Не вір, не бійся і не проси …”.
В одній із глав свого твору «Архіпелаг ГУЛАГ» (1967), присвяченій мові зеків, Олександр Ісайович Солженіцин описує неформальні заповіді поведінки ув’язнених, де також згадуються ці слова. За іншімі переконаннями, коріння цих слів в древньому Римі «Noli credere! Noli timere! Nolipetere! », як девіз легіонерів.
Девіз – це лаконічна форма вираження в словах способу дій для реалізації свого покликання і / або декларація своєї життєвої позиції по відношенню до себе і світу…
Не вір!
Сумнів і допитливість – двигуни особистісного розвитку, пізнання, розширення свідомості і відкриття нового – ще незвіданого.
Саме сумнів в тому, що всі вважають щирою правдою/істиною і привів до всіх наявних зараз у людства відкриттів…
Не бійся!
«Боїшся – не роби. Але якщо взявся – не бійся ».
Не проси!
Відчувайте різницю між проханням, випрошуванням і конкретною партнерською пропозицією…
Сумнівайтеся! Але сміливо наступайте!
11. Об’єднуючись з подібними собі, не даваймо заганяти себе в стадо…
Шляхи, які ми вибираємо зараз, вірні або помилкові, мало відрізняються від тих доріг, які вибирали колись давним-давно. Все це вже неодноразово розібрано письменниками, і те, що потрапляє в заголовки сьогоднішніх газет, часто можна знайти на сторінках романів колишнього часу…
Коли ми говоримо про гармонію, на думку приходить (принаймі мені) природа, дитинство (найяскравіші відчуття свободи), місця/час, коли був щасливим…Природа дуже мудра. Бо в ній все в гармонії… В ній все народжене вільним…
І дуже важливо, визнати, що весь світ вільний – все має право бути таким, яке воно є. До тих пір, поки ви не дасте світу належну йому свободу, ви і самі ніколи не звільнитеся… А визнавши, залишатись вільним…
Пам’ятаючи при цьому, що зворотний бік свободи – відповідальність, природі невідомі жалість і поблажливість…
Птахи, що збираються перелетіти океан, не уявляють як це зробити, проте, вони знають, що їм потрібно летіти, щоб повернутись навесні… Вони летять на південь, незважаючи на втому і жахливі мозолі під крилами…
Вовк сам собі перегризає лапу, що потрапила в капкан і йде покалічений, але вільний; настільки шалена жага свободи! Вовки майже не піддаються дресируванню. Вони бояться приниження більше, ніж болю! Це мабуть чи не єдиний звірів, який може піти в бій на більш сильного супротивника, а якщо ж він програв бій, то до останнього подиху не відводить від ворога очей… У цирку на задніх лапках улесливо чекають підгодівлю леви, тигри і ведмеді. Але не вовки! Вовк – завжди особистість! Завжди бунтар!
При цьому, вовки вибирають пару один раз в житті! Втративши свою половинку, вмирають від туги! Вони не зраджують! Іноді вовкам – одинакам доводиться долати величезні відстані в пошуках подібних собі …. Вовк – сила і відданість, пристрасть і лють…, і справжня любов…
Звичайно, організації перемагають натовп. Об’єднуймось… Але свідомо, не даваймо заганяти себе в стадо…
Якщо ви коли-небудь спостерігали за клином гусей, що летять на південь на зимівлю, вам можливо, цікаво буде дізнатися, як вчені пояснили, чому зграя летить клином.
В ході дослідження з’ясувалося, що кожен птах, змахуючи крилами, забезпечує підйом для птаха, що летить безпосередньо за ним. Завдяки такій побудові, весь клин збільшує загальну швидкість польоту щонайменше на 71% в порівнянні зі швидкістю, яку може розвинути кожен птах окремо.
Ціолковський говорив: «У Золоте століття увійдуть люди, які навчаться об’єднуватися. І об’єднання має теж свій закон: дві аури підсилюють один одного в 7 разів, якщо люди – однодумці, хвиля однакова, в одну мету спрямована. 3 людини – в 7 в квадраті, тобто в 49 разів. Якщо 4 людини – вони підсилюють один одного в 7 в 3-й ступеня – в 343 рази! Тому чим більше людей, тим цінніше кожен наступний, він множить силу в багато разів. Колектив – велика сила ».
Антрополог запропонував дітям з африканського племені пограти в одну гру. Він поставив біля дерева кошик з фруктами і оголосив, звернувшись до дітей: «Той з вас, хто першим добіжить до дерева, удостоїться всіх солодких фруктів».
Коли він зробив знак дітям почати забіг, вони міцно зчепилися руками і побігли всі разом, а потім всі разом сиділи і насолоджувалися смачними фруктами. Вражений антрополог запитав у дітей чому вони побігли всі разом, адже переможцю досталось би все. На що діти відповіли: «Обонато». Хіба можливо, щоб один був щасливий, якщо всі інші сумні?
«Обонато» на їх мові означає: «я існую, бо ми існуємо».
Здорова конкуренція двигун еволюції, а “підбурювання” – це спосіб управляти і утримувати владу над тими, хто піддається на подібні ігри. Бо конкуренція і кооперація – дві підсистеми загальної системи. Проте, у діючій (з постійною ефективністю) системі управління, поділ означає не введення конфліктної системи взаємин, а поділ на функціональні групи, відділи та інше – подібно управлінню складним організмом, де кожна клітинка входить в свій орган і, – далі, – в систему органів. В організмі, до речі, клітини потребують поживних речовинах, кисню, видаленні непотрібних речовин і т.і. І могли б почати конкурувати за їжу – аж до знищення! Ракові пухлини приблизно так і роблять…
«Обонатто» у африканців, у арабів – інтереси нації, у Сінгапура – баланс інтересів (народи з різною історією, релігією, корінням змогли домовитися), у сучасних держав з думаючим населенням (держави розвиваючі наукомісткі, енергоефектівні, нові технології, які вкладають грамотно в науку, в принципи гармонійного співіснування), є всі шанси зайняти в майбутньому більш високі щаблі світової ієрархії ( якщо придивимось уважно, вони їх займають і зараз). Адже, як би там не було, світ в своєму різноманітті є струнким організмом, де окремі форми розташовані згідно ієрархічному закону. А ієрархія і її якість прямо залежать від зрілості громадянського суспільства, здатності не давати себе роз’єднувати і панувати над собою, знаходити компроміси співіснування. Тому важко не погодитись з В.І. Вернадським: «У нещадній боротьбі держави і суспільства перемагають і виграють ті, на стороні яких наука і знання, які вміють користуватися їх вказівками, вміють створювати кадри працівників, які володіють останніми успіхами техніки і точного мислення» Хто кого переграє залежить від нас, громадянського суспільства, коли люди зрозуміють. Тому й Україну , змінять не депутати й політики, а освічений народ, зріле громадянське суспільство.
Думати і діяти, адже…:
• Легітимність держави породжується суспільним договором, як ступінь відповідності держави суспільному договору…;
• Бюджет – це ділова мова спілкування держави та громадян… ;
• Базисною основою, фундаментом, будь-якої системи управління є загальні цілі, скріплені цінностями.
Згоден з теорією Льва Гумільова про пасіонарність, адже саме та частина суспільства, яка за висловом Гумлева володіє пасіонарними ознаками і рухає прогрес. Та частина – яка б по праву мала б називатись елітою…
Можна довго сперечатись про роль особистості в історії. Чи час і обставини породжують особистість, чи особистість ініціює зміни… Та все ж… “Долю притягують могутні і владні. Роками вона рабськи лестить свого обранця – Цезаря, Олександра, Наполеона, бо вона любить натури стихійні, подібні до неї самої – незбагненної стихії. Але іноді – хоча в усі епохи лише зрідка – вона раптом за дивною примхою кидається в обійми посередності. Іноді – і це самі вражаючі моменти світової історії – нитка долі на одну-єдину трепетну хвилину потрапляє в руки нікчеми. І ці люди зазвичай відчувають не радість, а страх перед відповідальністю, яка долучає їх в героїку світової гри, і майже завжди вони випускають з тремтячих рук випадково діставшуся їм долю. Мало кому з них дано схопитися за щасливий випадок і возвеличити себе разом з ним. Бо лише на мить велике сходить до нікчемності, і хто упустить цю мить, для того вона втрачена безповоротно” Стефан Цвейг «Невідворотна мить».
Звичайно, це не тільки стосується світової історії, це стосується і особисто кожного. Тому, тільки той, хто має затверджене, впитане в кров бажання, незабаром створить необхідні умови, знайде можливості, проявить наполегливість для їх здійснення…
“Майбутнє належить тим, хто бачить можливості перш, ніж вони стануть очевидними” Джон Скаллі.
Буває непросто прийняти рішення… Нове завжди лякає, а болото «зони фальшивого комфорту», фальшивих цінностей затягує, не дає розвиватись… Саме тому, вибирати буває так важко…
Проте відмова від прийняття рішення тягне за собою ще набагато тяжчі наслідки… Це так звана екзистенційна вина, вина перед самим собою за невикористані в минулому можливості. По суті, відчуття зради самого себе…
Складність в тому, що правильність вибору визначається тільки майбутнім результатом, передбачити який непросто. А вибір, без готовності заплатити відповідну ціну, змушує людину прийняти роль жертви. За визначенням Д.А. Леонтьєва, відповідальність – це готовність прийняти на себе статус причини того, що сталося з Вами, або з ким-небудь іншим, тобто визнання того, що саме Ви причина, що саме це і є результат вибору…
Отже, перебуваючи перед необхідністю серйозного життєвого вибору, необхідно осмислити наступне:
На користь минулого чи на користь майбутнього мій вибір?
Чого вартий мій вибір (чим я готовий пожертвувати заради його реалізації)?
Мій вибір продиктований максималізмом або мінімалізмом?
Чи готовий я прийняти всю відповідальність за наслідки вибору на себе?
Зробивши вибір, чи закриваю я всі решту альтернатив?
Чи роблю я вибір цілком, або ж тільки наполовину?
І, нарешті, залишається питання сенсу: «Навіщо я це вибираю?
12. Будь-яка мета досяжна, якщо на те твоя Воля! Про що ви думаєте – те і відчуваєте. Що відчуваєте – те і випромінюють. Що випромінює – те і отримуєте. Мудрості, волі, та сил для дій нам…