Переглянуло: 68

«Любити з відкритими очима»…


“Любов – це коли ти відчуваєш іншу душу. А потяг – це потяг. Просто потреба, як голод”. Анхель де Куатье.
********************************
“Будь-яка взаємна прихильність чоловіка і жінки завжди починається з приголомшливою ілюзії, що ви думаєте однаково про все на світі”. Агата Крісті, “Автобіографія”.
«Слід розвінчати міф про те, що якщо дві людини люблять один одного, вони повинні дотримуватися однієї думки. Це не так, любити іншу людину не означає думати так само як вона, або ставити її вище самого себе. Сенс – у взаємній повазі. Головне – «любити з відкритими очима».
Якщо у нас це вийде, стане не так складно прийти до спільного знаменника, бо ми вже досягли найважливішої домовленості: я приймаю тебе такою, якою ти є, ти приймаєш мене.
Це взаємне прийняття звільняє нас від пут, дає нам відчуття свободи, дозволяє дати волю почуттям. Як тільки життєві цінності нашого партнера набувають значення і для нас, ми вже можемо перейнятися повагою до його способу життя.
Кожна людина – це цілий світ, і любити – означає бути здатним прийняти іншого разом з його системою цінностей, рисами характеру, звичками, дивацтвами … не намагаючись змінити. А це праця. Тяжка … Праця, в якій може не виявитися помічників, так як прийняття іншого починається з прийняття самого себе». Хорхе Букай, “Любити з відкритими очима”.
********************************
Любов – це не обов’язково ставлення до певної людині; це установка, орієнтація характеру, яка задає відношення людини до світу взагалі, а не тільки до одного «об’єкту» любові. Якщо людина любить тільки когось одного і байдужа до решти ближніх, її любов – це не любов, а симбіотичний союз. Більшість людей впевнені, що любов залежить від об’єкта, а не від власної спроможності любити. Вони навіть переконані, що, раз вони не люблять нікого, крім «любимої» людини, це доводить силу їхнього кохання. Тут проявляється омана, про яку вже згадувалося вище, – установка на об’єкт. Це схоже на стан людини, яка хоче малювати, але замість того щоб вчитися живопису, твердить, що вона просто повинна знайти гідну натуру: коли це трапиться, вона буде малювати чудово, причому станеться це само собою. Але якщо я дійсно люблю якусь людину, я люблю всіх людей, я люблю світ, я люблю життя. Якщо я можу сказати комусь «я люблю тебе», я повинен бути здатний сказати «я люблю в тобі все», «я люблю завдяки тобі весь світ, я люблю в тобі самого себе». Еріх Фромм.
********************************
“Зрілість характеризується здатністю любити. Не демонструвати любов, а бути включеним в людину. Бачити в чоловікові-чоловіка, бачити в жінці-жінку з їх справжніми потребами, достоїнствами і недоліками.
Якщо людина психологічно не дозріла, вона не здатна любити. Вона може страждати по любові, вимагати любові, домагатися любові – але все це лише примари, а не справжня любов.
Залежно від структури характеру людини проявляється спосіб, яким вона намагається повернути собі здатність любити.
Мазохіст душить своєю турботою, він упевнений, що це любов. Сподівається, що все оцінять його старання і полюблять. Але він не бачить справжніх потреб партнера, не спромагається запитати і ще й вимагає подяки. В крайньому прояві, хочеться його стукнути, щоб відстав. Мазохісту потрібно не догоджати іншим, а прислухатися до власних потреб, до себе, щоб почати поважати і чути партнера. Мазохісту потрібно виростити самоповагу, щоб наблизитися до любові.
Депресивна людина страждає по любові. Вона знає, що вона є, відчуває, але не може до неї дотягнутися. Життя здається їй порожнім совні, але вона порожня всередині, тому що втратила себе. Щоб наповнитися, їй потрібно знайти власний паросток любові в душі, поливати його, щоб він прорвався в світ. Поруч з депресивним партнер відчуває марність власних зусиль. Наче немає того, з ким можна зустрітися.
Нарцис зваблює, захоплює, створює флер власної божественності. Він прагне всіх обігнати, бути кращим, самим гідним любові. Але він поміщає свою тінь в партнера. Закриває собою іншого, щоб його не було видно. Поруч з ним пропадають власні бажання, партнер відчуває себе нікчемним і негідним любові. Нарцис не бачить і не чує іншого, він не вміє любити. У тіні нарциса партнер хворіє, чахне, вмирає. Нарцису потрібно зупинитися, повернутися до власної тіні і жахнутися, як він поводиться з собою та іншими, щоб наблизитися до любові.
Істеричний боїться любові. Йому дуже страшно бути поруч з іншим. Страшно побачити справжні потреби партнера, страшно, що наближається, страшно, що від нього можуть чогось хотіти, страшно, що можуть піти. Він вимагає любові, тупаючи ніжками і вигинаючись дугою, але, коли любов наближається, йому страшно. Він тікає і може прогнати партнера. Йому потрібно зустрітися зі своїм страхом лицем до лиця, щоб наблизитися до любові.
Шизоїдний сховався від любові. Занадто болісно, нестерпно в світі почуттів. Його, або дістали, або він зневірився, що любов існує. Краще в будиночку. Йому там безпечніше. За дубовими дверима. Можна вийти іноді, переконатися, що він нікому не потрібен і знову в нірку. А якщо хто й постукає, то потрібно дуже багато паролів, щоб переконатися, що свій. Але ненадовго, на годинку пустить. Поруч з ним важко бути іншому. Ніби з людиною через стіну живеш. Носиш її з собою, цю стіну, навіть в ліжку. Шизоїдному потрібно потихеньку знімати замки і визирати у світ, щоб відкриватися для любові.
Всі ми хочемо любити і бути коханими. Але любов, це не бажання. Любов – це здатність бути собою в контакті з іншим, здатність витримувати напругу зустрічі з тим, кого любиш … “. Марина Сперанська

NikTernik

NikTernik

×
Завітайте в наш магазин!