Не можна домовитись з тим, хто прийшов тебе вбивати…
Якщо Україна — незалежна держава, то Росія втрачає свою ідентичність, бо без України історія Росії розпочинається у XVI столітті, тобто з Московського царства і не інакше. Київський же період додає тисячоліття до їхньої вигаданої історії, створює «фундамент» їхньої державності. Тому для росіян це питання — питання самоідентичності, і від цієї псевдоідентичності вони не хочуть відмовлятися.
Словом, росіяни не можуть уявити собі, що українці можуть прагнути своєї державності, своєї державної мови, культури… Ось у чому проблема. Ось чому їх мова стала зброєю проти нас… І держслужбовці, політики, творчі люди, повинні бути дуже відповідальними… Адже мова — це не просто засіб спілкування, культурне обличчя нації. Сьогодні відсутність переважного спілкування українською мовою на якійсь із територій України, це спонукая московитів вважати цю територію московитською і йти їх «захищати»…
Тож цілком логічним, що якщо наш народ буде недбало ставиться до рідної мови, культури, то й не буде мати своєї незалежної держави…
Окрім того, сьогодні, в час геополітичного переформатуванні центрів впливів, Україна вкрай важлива для московії… Й саме тому, крім війни класичної, ведеться гібридна, дифузна – нелінійна війна, наслідки якої неначе виникають раптово і нізвідки, типу результату роздавленою метелики Бредбері, коли незначна подія веде до значних наслідків… Адже те, що ми бачимо, що чуємо, читаємо – тільки вершина айсберга… Війни розвідок, контрозвідок, стратегів ведуться непомітно для більшості… І кожне нове покоління війни багато в чому нелінійне, оскільки до нього виявляються не готовими інші гравці…
І тут, як же нам потрібні не тільки справжні воїни, а й високопрофесійні, мотивовані патріоти, об’днані спільними цілями, скріплені спільними цінностіми, здатні до самоорганізації, протидії викликам, здатні створити ефективну систему управління з дієвим зворотним зв’язком в державі за людиноцентриським принципом, виходячи з національних інтересів…
Адже, в сьогоднішнішньому швидкоплинному світі вибудовується ієрархія держав по рівню інтелекту народів, їх освіти, володіння сучасними технологіями, здатністю бути першими в науково – технічних, екологічних проривах, а це прямо залежить від рівня суспільного договору в державі, відношенні до всіх рівнів освіти, підтримки перспективних галузей науки та технологій, включаючи й міждержавні стосунки…
Країну змінять не політики, а освічений народ, зріле громадянське суспільство…
