Іван Вишенський, який забороняв Колядки, Щедрівки, Купальські свята  давно здох. А його недоумкуваті послідовники і надалі пишуть , що українських звичаїв не існує. Бідні фольклористи і краєзнавці,етнологи і етнографи, історики і релігієзнавці які досліджували українські звичаї! Їх всіх заперечив влуплений хрестом по макітрі  якийсь юродивий Микола Савчук!

Він не перший.

У 1274 році Київський митрополит Кирило ІІІ

наклав прокляття “на народні пісні, щедрівки, колядки, –

бо вони бісівські, поганські”.

У книзі “Церковні настанови” попи писали:

“Хто колядує: Уроди Боже жито, пшеницю! –

хай буде проклятий.

Колядування походить від скоту, а не від людей”.

Ось розлогі цитати ще одного юдохристиянського довбня:

Іван Вишенський

 

Книжка об очищенню церкви

(З послання Івана Вишенського князю Острозькому, 1599 р.)

 

О иноческом чину реклося досыт; зась о очищенню церкви, докончаючи, речем. Празничные ярмарки, што вы зовете соборами, очистите, як в Жидичинy и в горах святого Спаса, зане же ест мерзско богу, иж диявол вмісто его чести и хвалы под титулом божиим собі чинит вшетеченствы и пиянствы и торгами купецства, – ибо рече: “Дом мой, дом ест молитвы, а не вертепу и корчмы и ярмарку”. Празник бо ест твой таковый не християнский, але дияволский. Коляды з міст и з сіл учением выженіте; не хочет бо Христос, да при его рождествy дияволские коляды містце то мают, але нехай собі их в пропаст свою занесет. Щедрый вечер з міст и з сіл в болота заженіте, нехай з дияволом сyдит, а не с християн ся ругает. Волочілное по воскресении з міст и з сіл выволокши, утопіте; не хочет бо Христос при своем воскресении славном того сміху и руганя дияволского иміти. На Георгия-мученика празник дияволский на поле изшедших сатанy офіру танцами и скоками чинити разоріте; гнівает бо ся на землю вашу Георгий мученик, што німаеш християнина православного, которий би руганье тое дияволское очистити и изгнати могл. Пироги и яйца надгробные в Острозy и где бы ся то знаходило упразнyте, да ся в християнствy тот квас поганский не знаходит. Купала на Крестителя утопіте и огненое скаканя отсічите; гнівает бо ся Креститель на землю вашу, што ся на день памяти его попущаете дияволу ругатися вами з вас же самых. Петр и Павел молят вас, если хочете от них ласку мати, да потребите и попалите колыски и шибеницy на день их, чиненые по Вольню и Подолю и где бы ся толко тое знаходити мало; мерзко бо им на землю с небеси смотрети на тое дияволское позорище християнским людем збираючися. И другие прелести, которие бы были, очистіте и тое писане всім до ушу пропустіте.

Книжка про очищення Церкви

З послання Івана Вишенського князю Острозькому, 1599 р.

(Переклад зі староруської)

Про чернечий чин говорилося достатньо; тепер про очищення церкви на закінчення поговоримо. Святкові ярмарки, які ви називаєте соборами, очистіть, як у Жидичині, так і в горах святого Спаса, бо це є огидно Богу, бо Диявол замість його честі та хвали під іменем божим собі чинить втіху і пияцтво і торги купецькі, бо сказано: “Дім мій є домом молитви, а не вертепу, корчми і ярмарку”. Таке свято не християнське, а диявольське. Коляду з міст і сіл вченням виженіть, бо не хоче Христос, щоб при його народженні диявольські коляди місце мали; нехай Диявол їх в провалля своє занесе. Щедрий вечір з міст і сіл в болота заженіть, нехай з Дияволом сидить, а не з християн насміхається.

Волочільне по неділях з міст і сіл виволокши, втопіть; бо не хоче Христос при своєму воскресінні славному того сміху і наруги диявольської мати.

На Георгія-мученика знищіть свято диявольське, під час якого, йдучи на поле, офіру (жертву) танцями і скоками Сатані чините; бо гнівається Георгій-мученик на вашу землю, що немає християнина православного, який би ту диявольську наругу очистив і прогнав.

Пироги і яйця надгробні в Острозі, де б то не було, всюди ліквідуйте (упраздніте), бо в християнстві того квасу поганського нема. Купайла на Хрестителя утопіть і скакання через вогнище знищіть; бо гнівається Хреститель на вашу землю, що в день його пам’яті дозволяєте Дияволу збиткуватися з вас через вас же самих.

Петро і Павло молять вас: якщо хочете від них ласку мати, то розбийте та попаліть колиски (гойдалки) і шибениці, які побутують на Волині та Поділлі, і там, де б вони тільки з’явилися; гидко бо їм на землю з небес дивитися на те диявольське позорище християнським людям, що збираються. Та інші приваби, які б вони не були, очистіть і це писання всім до вух доводьте.

 

Джерело: Вишенський І. Вибрані твори. – К., 1972. – С. 52.

 

До Івана Вишенського через століття

З народними обрядами і звичаями, із силою прадавньої української віри
християнська церква вела нещадну борню. Вишенський у XVI столітті
пише довгі послання проти двоєвір’я, вичисляючи там цілий календар
на­родних свят, наказуючи прогнати в болота і нетрі звичаї народу.

Через триста років немовби сама Україна устами поета Володимира Коломійця заговорила “До Івана Вишенського через століття”:

Це стосується і Миколи Савчука.

Може, і ти материнську веснянку
чув десь під вишнею на світанку?
Тільки ж недовго за ненину руку
тримавсь… Попи повели в науку.

Чом воно так ведеться негоже:
йдуть із народу внуки Дажбожі
в школу чужої, лихої освіти —
щоб зневажати, а не любити!

Розум тобі дав народ і душу,—
чом же ти лад предковічний рушиш?
Звичаї, пісню рідну тавруєш…
Вдатно хрестом, як мечем, фехтуєш.

Ладану чад і церковного дзвону…
Гнівно речеш з амвону, з Афону.
Трощить і палить гаї зеленаві
люта твоя, велемудра ненависть!

Ще недокрадене є в цім краї,
радість — дознищити закликаєш?
Богом біблейським страхаєш запекло.
Звергуєш небо. Вивергуєш пекло.

Тільки ж немає — ні пекла, ні раю.
В мові, в пісні народ не вмирає.
Світло — крізь темряву… На яснозір’я
може, ще й вибредем — із двоєвір’я.

З погару й потопту, із відчужень —
Леле! за ким то сопілочка тужить? —
Ой, на  Купала, та й на Купала…
що з таланом душа, та пропала.

Тризни не буде, жалів погребних…
Хто ти такий? І кому потрібний?
Згинеш, як пес в бур’янах, бурсаче…
Око змії за тобою заплаче.

 

Не будь тупорилий, як Микола Савчук!  Читай про українські, справжні звичаї!