Переглянуло: 89

УК-РАЇ-НА І МОКВА.

 

УК-РАЇ-НА І МОКВА
Нарід, який втрачає пам’ять, втрачає життя. (Олесь Гончар).
Визнаймо себе самі, і тоді нас визнає світ. (Мстислав Скрипник).
На жаль, багато хто з нас і досі не може чи не хоче зрозуміти, що суспільний, економічний і культурний контексти нашого життя тісно пов’язані поміж собою. І слова, винесені в заголовок, – не для протиставлення чи, борони Боже, ненависти, а передусім для історичної правди, гідности й гордости за рідну історію і державу, у назві якої – санскритське Raj: ЦАР, ЦАРСТВО, РАЙ, КРАЙ, РАЇ, КРАЇНА…

Як же хочеться, як же необхідно доносити до нашого нещасного, змученого і занадто терпеливого народу те, що байдуже багатьом; те, що вже несила тримати в собі; те, про що багато з нас і не чув! Тієї гіркої, але єдиної правди, яку, всупереч усьому і всім, хто заважає, намагається донести до України-Руси українська діаспора.
Дивно, що ми, ті, хто живе в Україні давно, не знаємо так багато важливих фактів про нас, про нашу історію, наші біди і шляхи їх подолання. Нащадки вихідців з України (діаспора) з болем споглядають, чекають і сподіваються, що до нас «дійде». «Дійде», що ми – нація, якій мають завдячувати сусідні держави, котрі межують із нами, а в першу чергу – наш північний сусід. Той сусід, від якого краще втекти зі шматком планети, котрий зветься Україною, десь в Антарктиду, ніж сусідити з ним, із цією двоголовою гідрою, яка вбивала нас, морила голодом, різала, палила, топила і яка ніколи не второпає, чому ми ще є і як нас знищити взагалі. З тими угро-фінами, котрі вкрали в нас, бо нічого свого не мали, назву держави, наше, скіфське, золото, культуру, абетку, козацьку славу, історію і не вважають нахабством називати себе нашим «старшим братом», а нас хохлами, намагаючись образити цим. А втім, «хохол» – це «неба син»: етнонім хохол у тюрських мовах визначається як неба (кок) син (огул, оол). Вкрали не лише в нас: герб (двоголового орла) – у Візантії, гімн і прапір – у Голландії [1; с.72], «матрьошку» – у китайців, балалайку – у монголів. І ще багато-багато чого в різних народів, націй і держав.

Аби в декого розвіялися сумніви щодо того, чи московини є нам братами і хто з нас старший, згадаймо історію. Коли вже була Київська Русь, північніше сучасних міст Курськ, Брянськ і Воронеж існували такі собі племена: жмудь, чудь, самоїдь (ті, що поїдали собі подібних) й інші, які бігали у шкурах болотами й лісами з волоссям у пояс і нігтями у п’ядь і їли сиру дичину. А вже в той час у Київській Русі друкували книги, сіяли пшеницю, кували залізо, карбували гроші, вели торгівлю з Европою, з нею ж князь Ярослав своячився, дбаючи про мирне майбуття. Потім, у ХІІ ст., прийшли монголо-татари, дикі племена зі сходу, яким ще не організований північний сусід підставив своє гузно, боячись знищення. Так з часом з’явилася Московія: тоді ще не велике більмо на тілі планети. Безчесний московський люд змішався з монголами – і в жилах московинів потекла дика кров. Той люд мав інстинкт лише загарбницький і черевонаповнюючий. 988 р. Москви ще не було, а були фіно-мордовці.
Українці й московини – повна протилежність вдачі і ментальности: наша миролюбність і їхня агресивність зумовлені ще й географічністю походження. Тому хай нікого не дивує те, що РФ, зараз найбільша зараз держава світу, завдяки поступово підкореним племенам і народам розширювалась (зауважмо: ніхто сам до неї не приєднувався!), загарбувала багаті землі, а «неугодних» відсилала за Урал освоювати його, працювати і замерзати. З часом жадібним розкосим очам відкрились багатства Сибіру і Далекого Сходу.

Натомість українці мужньо, до останнього боронили свої землі, знесилюючи в боях монголів, а тому ті лише нечисленними загонами проривалися до европейських держав. Історики кажуть: 30-річна війна (1618 – 48) затримала розвиток европейської культури на 100 років. То на скільки ж віків затримала українську культуру 3000-літня війна, яку вів український нарід, рятуючи Европу від азійських народів?!. Бо поки ми оборонялись, Европа ішла вперед. І загарбницька Московія теж. Апетиту т. зв. «росіянина» ніхто не міг удовільнити. Він заглядає на наші землі, ріки, ліси, надра і ніяк не може второпати, чому все це належить не йому. І почалося: Переяславська зРада, ліквідація Січі, Валуєвський циркуляр, царські укази, революції, війни, колективізація, голодомори, репресії й інші жахи…
У Москві (до речі, правильною є назва Моква, – так її називали українці, які там побували на початку розбудови села Кучка, яке з часом зросло до міста-столиці) добре розуміли, що «Расєя» як держава не реалізується без українського хліба, вугілля, сталі та людей. Йосип Джугашвілі («Сталін») говорив: «Московщина не може жити без українського хліба, вугілля, сировини. Тим-то ідея державної незалежности України є контрреволюційною» [2; с.250].

Отож пн.-східний сусід поширює ідеологічні вигадки про «спільне коріння» з москвинами, а західний, називаючи Волинь, Поділля і Галичину з її Східними Кресами (!), – про польську державу «від можа до можа». Мета ж їхня – одна: національно-духовний гніт і фізичне винищення українців.
Звісно, так просто загребестати Україну не можливо, бо є в нас волелюбний і мужній нарід, який цьому неодмінно завадить. Тому почалася русифікація й експансія московинів на наші землі. Та й Україна на поч. ХХ ст. була змученою і виснаженою загарбниками з усіх усюд. Сира Центральна Рада на чолі з неукраїнцем М. С. Грушевським, який віддав Україну більшовикам-кровопивцям, займалася чим завгодно, лише не зміцненням державности і не створенням так потрібної армії. І нас загарбали наші «брати». Потім, у 1930 – 40-их роках, нас вивозили туди, де кози не мекають, під виглядом братання, обміну робочої сили, а на наші землі завозили «своїх», аби покрити гріхи голодомору. Тому й маємо таке москвофільство на сході України і на її півдні, зокрема, у Криму.
А в той час українці добували у «братів» золото, рубали ліс і вмирали сотнями тисяч, але вже як раби. Отакі в нас «брати». Потім, вигадавши «неврожай», виморили голодом понад 10 млн українців, а ще 10 млн загинули у 2-ій світовій війні, організованій найбільшими вбивцями: Сталіном і Гітлером. Звинувачуючи у злочинах лише сталінський режим, значно применшуємо, бо він був усього лише черговим витвором імперської політики Московії в захопленні нових земель і впокоренні України. Московія-Росія-РФ робила це безперервно упродовж багатьох сторіч. Підраховано, що протягом 18 – 19 віку «Росія» провела 128 воєнних років і всього 72 роки миру. А зі 128 років війни 123 були загарбницькими. На початку 18 віку Московія-Татарія мала 12 млн населення, а 1900 р. – вже 132 млн і захопила шосту частину земної площі!.. [3; с.268].

Україна стала зоною відчуження, в якій досі – совєтська ідеологія. Тому зараз для України не менш небезпечні партії, члени яких втілюють плани інтервентів і ведуть у нас антиукраїнську політику.
Можна ще й ще розповідати про намагання винищити нас, але, як не прикро комусь, ми – живі! Завдяки Іванові Мазепі, Тарасові Шевченку, Іванові Франку, юним крутівцям, Петлюрі, Бандері, Шухевичу, воякам УПА, Стусові та багатьом іншим нашим героям. І будемо жити, бо на нашому боці – воля і свобода, мир, правда і добро.
Проблема лише в тому, чи не знищимо ми самі себе своєю байдужістю, аполітичністю, своїм терпінням-«толерантністю». Бо мало хто спитав себе, чому ми віддали ядерну зброю першому ворогові і чому віддали її взагалі; чому роки в історично нашому Криму стоять кораблі нашого потенційного загарбника; чому законно і незаконно власниками стратегічних підприємств держави стають переважно московини… Більшість із нас навіть не знає, що 16 із 18 кандидатів на пост Президента України 2010 р. є маріонетками «Росії» (крім В.Ющенка й О. Тягнибока) і виконують завдання Путина (навіть не Медведєва-президента) дезінформувати, задурманити нарід і, зрештою, уярмити його, прийти в Україну і вже не йти звідси. Це – лише натяк, чому Москва так не любить Ющенка, а Тягнибока називає фашистом. Чому «фашистом»? Бо хоче «української України»?!.

Хто читає московинську пресу і хоча б інколи дивиться тамтешні телеканали, хай поміркує, чому ж це нас так критикують і «не люблять». Чому жодні вибори в Україні не відбулися без московських «умів»? Чому Кучма віддав Почаївську Лавру московському патріархатові? Чому московинський газ дорожчий для України, ніж, напр., для Польщі, а його транзит дешевший і, звідси, московинські міндобрива дешевші, ніж вітчизняні (!) і мито не рятує ситуації? Чому жодне шоу на телеканалах не відбувається без участи московинської мови і їх самих? Нас знищують і «наш старший брат» (а насправді – набагато молодший сусід), і брати-слов’яни, і своя влада.

Надія – лише на нашу молодь, яка в усьому розбереться, зрозуміє, оцінить, осудить, захистить, а до рідної влади обиратиме лише українців. А разом з тим… так сумно бачити на вулицях нестрижених блідих доходяг із навушниками, з пивом у руках і московинською лайкою на вустах!..
А мрією моєю є той час, коли мої брати українці на все вищесказане розплющать очі, у яких не буде страху, як у Кучми чи Тимошенко, а буде гордість за себе і за Україну. І зрозуміють вони, що «песик заритий» у Мокві й це звідти так смердить.
(© Ю. Сердунич, 2009 р.).

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА:
1. Штепа П., Українець і москвин: дві протилежності. 3-є видання. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 2007. – С.72.
2. Сталін Й. «Статьи і речи об Украине» // Штепа П. Московство: його походження, зміст, форми й історична тяглість. Видання 6-е. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 2007. – С.250.
3. Кордунова С. Колиска родинна. – Луцьк, 2010. – С.268.

Література, яку можна замовити тут:

Воінсько-фізичне виховання Аріїв.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=54

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОЗАЦТВА. ЛИЦАРІ СОНЦЯ.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=288

Холодний Яр.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=136

 

Дітям про козаків.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=184

Характерник.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=215

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення.

×
Завітайте в наш магазин!