Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась. Л. Українка
«Земля йде з під ніг? Так розправ крила і лети. Запалена свідомість породжує кошмари? Так грій змерзлі руки на цьому вогні. Сенс життя вичерпав себе і доріг більше немає? Так Іди по бездоріжжю, де повітря таке чисте. І як би важко не було – смійся над цим життям, тому що життя – смішне. Тому що неможливого – немає, тому що всі шляхи відкриті, тому що вода тече з небес, а в чистих руках – влада творити чудеса. Тому що коли в твоїй посмішці з’являється впевненість, вітру стають покірні рухи руки і гори відступають перед тобою. Ми в силах все змінити і все вирішити, повернути назавжди втрачене або знайти щось нове, знайти щастя або усвідомити мудрість, перекроїти землю або обійняти небо … Тому що все це – вже в тобі, і потрібно так мало, просто переступити межу тієї затишної маленької реальності, до якої тебе привчили, до якої ти звик, в якій тобі так подобається жити, де є біль і відчай, розлуки і смерть, придумані тобою самим. І зробивши цей крок – ти вже ніколи не захочеш зупинятися» Аль Квотіон.
Озирніться, скільки енергії дарує нам природа, зваблюючи своєю красою, підказує де шукати мудрість, енергію і гармонію…
