Переглянуло: 77

Правильно міркувати, щоб передбачати… Навчитись мислити критично…


Правильно міркувати, щоб передбачати… Навчитись мислити критично…
**************************************
“Навчання без міркування – даремне,
міркування без навчання – небезпечне” Конфуцій

«Вам потрібно пролити світло на ситуацію. Ви можете це зробити, тільки якщо ясно усвідомлюєте, що відбувається. Щоб досягти такого усвідомлення, необхідно поглянути на ситуацію відсторонено. Не сприймайте особистісно слова або дії інших. Емоційна залученість або участь в протистоянні сил позбавлять вас надії побачити цілісну картину того, що відбувається.
Прийняття – ключове слово для розумного управління подіями. Не метушіться і не будьте песимістичні. Замість того щоб боротися з обставинами або ховати голову в пісок, пам’ятайте: все що не робиться, все – на краще. Розгляньте проблему неупереджено. Візьміть на замітку позиції, де реально можливе поліпшення. Аналіз позитивних сторін ситуації буде корисний не тільки вам, але і всім зацікавленим особам.
Можливість особистого зростання:
Найважливіше, чого можливо навчитися в цій ситуації, – мистецтву приймати речі такими, якими вони є. Приймати – не означає просто миритися з тим, що відбувається. Щире бажання прийняти реалії життя підвищує ваші шанси побачити всю картину цілком. Це приведе вас до істинного сприйняття того, що відбувається. А якщо ви володієте ясним і безпристрасним поглядом на речі, вас буде нелегко обвести навколо пальця або захопити порожніми промовами. І тоді ви легко і ясно побачите вихід з ситуації, що склалася. Якщо ж ви станете реагувати емоційно, ваше сприйняття буде однобоким. У такому стані ви навряд чи зможете діяти конструктивно»
“Книга перемін” Китайська філософія
**************************************
Перехід від міфу до філософського знання в Китаї відбувається в загадковому творі «І цзин», де перед нами постає графічне зображення дійсності у формі гексаграм, і разом з ним дано їх філософське тлумачення. Книга «І цзин» («Книга перемін») демонструє розвиток уявлень про світле («ян») та темне («інь») начало, що виникли ще в міфічній свідомості. Характерно, що в цій книзі і діалектичні матеріалісти, і діалектичні ідеалісти знаходять свої витоки. Справа в тому, що «ефірна» взаємодія «ці», у якій з’єднані «інь яо»(темне начало) та «ян яо»(світле начало), одними сприймається як матерія (матерія не зводиться до речовини), іншими – як дух (розум). Діалектика є розвитком тієї взаємодії, і цей розвиток має певний цикл, котрий складається із 64 варіантів.
Упродовж тисячоліть у Китаї канони вважалися найважливішим духовним надбанням народу, що осмислювалися для розуміння світу, людини та суспільства загалом. Вони власне і сформували китайську цивілізацію, а також справили фундаментальний вплив на країни “конфуціанського ареалу” – Японію, В’єтнам та Корею.
Віддавна техніки прогнозу розрізнялися за рівнем складності.
До однієї із найбільш складних належить техніка прогнозу на підставі зв’язку кожного із 384 рівнів І Цзіну із операторами традиційного китайського календаря – техніка “Хо Чжу Лінь”, “Уроки Вень Вана”, складовою частиною якої є техніка “Най Цзя”, “Співіднесення зі знаками Цзя”.
**************************************
І-Цзин. “Книга перемін” . Найдавніше мистецтво передбачення майбутнього.
Основу «І Цзин» складають 64 фігури, звані гексаграммами, – це всі можливі поєднання шести переривчастих і суцільних ліній. Всі феномени виникають в результаті взаємодії позитивних, творчих, мужніх сил ян і негативних, пасивних, жіночних сил інь …
Кожна гексаграмма супроводжується декількома текстами. Перший текст, «Судження», вважається найстарішим. Його склав Вень-ван, майбутній засновник династії Чжоу, після того як його ув’язнив Чжоу Синь, останній правитель династії Шан. Другий текст, «Коментар», являє собою одну з пізніших інтерпретацій, приписуваних Конфуцію, хоча його авторство малоймовірне. Текст «Образ» – ще один конфуціанський коментар, покликаний пояснити, як розумна людина, яка виконує поради «І Цзин» (зазвичай званий великим або шляхетною людиною), повинна діяти у відповідний час. Остання група текстів, що описує кожну з шести рис гексаграми, складена У-Ваном, сином Вень-вана, повалившим династію Шан в 1029 році до і. е. Ці короткі і часто загадкові коментарі написані приблизно на сорок років пізніше тексту Вень-вана.
**************************************
Конфуціанство виникло в VI ст. до н. е. в маленькому царстві Лу в центрі Китаю. Але час його офіційного визнання настав набагато пізніше — тільки, в 125 р. до н.е.
Будь-яке велике віровчення грунтується на певному зібранні священних канонічних текстів, авторитет яких мовби санкціонує дії людей з точки зору вищих критеріїв світопізнання та додержання моральних законів. Конфуціанство теж не є винятком із загального правила. Його «Біблією», священним каноном є «Тринадцятикнижжя», основу якого складає «П’ятиканонник» — збірка з п’яти книг, де подано базові знання про світ та історію: «І цзин» — «Книга перемін», «Ши цзин» — «Книга Історії», «Шу цзин» — «Книга Поезії», «Лі цзи» — «Записки про ритуал», «Чунь цю» — «Літопис царства Лу».
«І цзин» вважається в китайській традиції книгою, в якій є все, оскільки вона за допомогою різноманітних комбінацій «багуа» — восьми триграм та коротких висловів-пророцтв до них вичерпно трактує всі можливі ситуації у світі, всі таємниці світобудови, історії та людини. Вивчення її може тривати все життя.
Після «П’ятиканонника» китайський книжник, конфуціанець починав вивчати «Сишу» — «Чотирикнижжя», що складається з книг «Лунь юй» — «Бесіди та розмірковування» Конфуція, «Мен-цзи» — «Бесіди та розмірковування» Мен-цзи, «Да сюе» — «Велике вчення» та «Чжун-юн» — «Про Серединне та Постійне».
Однак і це ще не все. Далі належало вивчати «І лі» — «Книгу обов’язків та приписів», «Чжоу-лі» — «Книгу приписів династії Чжоу», «Сяо цзин» — «Канон синівської поштивості», «Ерь я» — «Близьке до канону» та численні коментарі.
Засновником цього вчення був славнозвісний Кун-цзи, або Кун-Фу-цзи — «шанований вчитель Кун» на ім’я Цю й прізвисько Чжун-ні, відомий в європейському світі як Конфуцій. То була постать трагічна у своєму земному житті, але тріумфуюча в посмертній долі.
Учні пригадують, що сам Конфуцій про себе говорив так: «У п’ятнадцять років я повернув свої думки до навчання. У тридцять я отри¬мав самостійність. У сорок років я звільнився від сумнівів. У п’ятдесят років я пізнав волю неба. У шістдесят навчився відрізняти правду від бре¬хні. У сімдесят років я став слідувати бажанням мого серця і жодного разу не порушив ритуалу».
**************************************
Головна думка, яка турбує філософа – знайти засіб приборкати стихійний норов народу і примирити його з імператором, врешті–решт – сформувати шляхетну людину Шен–жень. Жень звичайно перекладають як «любов до людини», «людяність», «гуманність». І треба сказати, що Конфуцій знайшов власний засіб.
Його філософське вчення можна образно назвати «атакою на сер¬це». Він вважав, що керувати народом за допомогою законів та насилля не результативно. «Якщо керувати народом засобом законів і наведення по¬рядку за допомогою покарання, народ буде прагнути ухилятися від (пока-рання) і не буде відчувати сорому».
1. Для того, щоб сформувати в серці людини сором, необхідно заповнити це серце знанням про абсолютне знання «Дао». «Дао» Конфуцій визначає, як знання про норми поведінки, головною з яких є доброчинність. Людина, котра знає доброчинність мо¬же бути названа шляхетним мужем.
Що ж таке доброчинність за Конфуцієм? Якщо розуміти під «доброчинністю» Конфуція обов’язок, це не буде помилкою. Це знаходить своє підтвердження в афоризмі: «Шляхетний муж знає тільки обов’язок, низька людина знає лише вигоду». Зміст «Дао», знання про обов’язок, або знання про совість, складається за Конфуцієм з таких основних положень: взаємність, міра та людяність (любов до людей). Взаємність означає умову жити в злагоді з самим собою : «Те, що я не хочу, щоб робили мені, я не хочу робити іншим»
2. Міра – це знання про «золоту середину» як най¬вищий принцип. Золота середина – це в цілому правильний шлях, дао, мудрість, вміння бути обережним, адже «обережна людина рідко помиляється». Любов до людей та її значення Конфуцій описує так: «Там, де царствує любов до людини, благо. Тому коли хтось поселяється там, де не має любові до людини, хіба він мудрий?.. Людина, що не володіє любов’ю до людини, не може довго жити в умовах бідності, не може вона жити і в умовах радості. Любов до людини людині приносить заспокоєність. Мудрій людині любов до людини на користь. Той, хто відверто прагне до того, щоб любити людину, ніколи не скоїть зла… Доброчинна людина ніколи не залишається самотньою, у неї обов’язково з’явиться людина близька за духом».
3. Навчитися бути доброчинною і навчитися любові до людини можна у предків, тому треба виконувати все, що вони говорять. Треба знати мудрість своїх предків і виконувати ритуали («лі»). Лі включало широке коло традиційних правил, котрі він почерпнув з історичної літератури, з «У–цзи» («п’ятикнижжя»), переробивши його. Однією з головних книг цього п’ятикнижжя Конфуцій вважав книгу «Лі цзи» («Книгу обрядів», «Книгу ритуалів»), котра стала викладом його поглядів з питань ритуалу, моралі, філософії. За допомогою цієї книги, на його думку, можна отримати знання з науки про любов до людини. Адже шанування без ритуалу приведе до метушні; обережність без ритуалу приведе до боязливості; сміливість без ритуалу приведе до смути; прямота без ритуалу приведе до брутальності.
Конфуцій посіяв у Китаї зерна того вчення, котре згодом отримало назву конфуціанство, перетворилося на релігію і формувало свідомість китайського народу на протязі двох тисячоліть…
**************************************
Духовна влада/влада сірих кардиналів, є найдавнішим знаряддям панування касти жерців. Вона завжди генерується групою, колективом людей. Поширення нових релігій або філософських вчень, війни, революції, створення і руйнування держав – такими є результати їх впливу на світову історію…
Зло навчились робити із самого світлого… Ідея справедливості так близька усім…, та і її часто піднімають на кровавий прапор…

NikTernik

NikTernik

×
Завітайте в наш магазин!