Липневі свята поточного року.

01.07.2020 Sribnovit звичай, обряд, свято., традиція

Кожне рідне свято — це відбиток пульсації Всесвіту

У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту. І наші Предки, намагаючись його не порушувати, витворили й виплекали в своєму середовищі цілий комплекс обрядів і звичаїв. Вони-то й забезпечували відповідність життя наших Предків щодо космічних пульсацій Всесвіту і були гарантом їхнього гармонійного співжиття з Природою. Коли пульсація Всесвіту змінювалася (зміна фаз Сонця, Місяця, рух інших небесних світил), здійснювалися і відповідні обряди, які згодом виокремлювалися, систематизувались і відшліфовувались. Річне замкнене коло космічних пульсацій визначало час проведення відповідних обрядів. Дні, на які припадав цей час, стали згодом називатися святами, тобто святими (світлими) днями. А їхнє чергування протягом року і повторення у наступному році заклало підмурівок цілої світоглядної системи, яка нині називається традицією.

Отже, і виникнення предківських свят теж не було для Пращурів самоціллю, як, скажімо, комуністичні чи християнські свята, видумані навмисно самими представниками цих ідеологій для пропагування ідей свого ідеологічного угруповання. Первісні ж свята були продиктовані нашим Пращурам Законом Всесвіту у вигляді гострої життєвої потреби в них. Це наші справжні рідні свята, які виникли еволюційно-природньо, поступово укладаючись у Коло Свароже (український календар).

Зміст наших рідних свят — суто магічний. Адже на час свят відкривається Небесна Брама. Тому під час кожного свята вшановувалися певний Бог або Богиня. Це, в свою чергу, змушувало створювати певну (божественну) форму спілкування з Рідними Богами. Вона, на переконання Предків, не мала бути схожою на буденне чи повсякденне спілкування людей між собою. Такими формами стали замовляння, молитви, танці та спів.
Наші Пращури глибоко вірили в магічну силу слова і ритуальних дій, тому й намагалися обрядами, а також танцями та піснями, що їх супроводять, поліпшити умови свого життя. А славлячи й задобрюючи Рідних Богів, веселилися й самі. Отже, у липні на рідновірів чекають такі свята:1 липня — літнє свято Сварога. Вшанування Сварога як Бога ковальства та шлюбу. За повір’ями, коваль міг викувати веciлля, бо вмів чаклувати. Початок сінокосу.

14 липня — Стрибог (Позвізд). Літнє свято Бога Вітру — Бога повітряного простору, від якого залежить погода. Вшановують його хлібом, варениками, якими пригощають чотирьох вітрів біля води.

20–27 липня — Перуновий тиждень. Перуна влітку вшановували трьома основними святами, якi входили в цей тиждень. Народні матеріали, експедиційні матеріали Г. Лозко.

20 липня — літнє свято Перуна. Моління біля великих старих дубів — священних Перунових дерев. Ритуальні братчини, споживання жертовного м’яса кабана, бика або півня. Освячення води «перуновими топірцями», виплiтання дубових вінків i покладання їх на голови чоловікам для мiцностi й здоров’я. Християнська заміна на «свято Іллі».

22 липня — літнє свято Перуниці (Блискавиці). Жіноча іпостась Перуна — Блискавиця (нар. Молонія — блискавка). У цей день остеpiгaлися пpaцювати в полі й на городі, боячись, що Перуниця розсердиться на таку байдужість до її свята.

27 липня — Чур, Паликопа. Завершення Перунового тижня. Бог Паликопа — вартовий святкових днів, який cпocтepiгaв, щоб Боriв шанували належним чином, i карав своєю блискавицею тих, хто не дотримувався звичаїв. Йому молилися, щоб уберіг копи від вогню. Чур — дух межового вогню, походить з дуже дaвнix часів, пильнує майно i власнicть Роду (ним присягалися, застерігали: «Чур, моє!») у санскритськiй мові слово чур означає «палити». У цей день також вшановують Дажбога як покровителя обжинок, стрибають через священний вогонь, роздають дітям ритуальне печиво «сончата».

Джерело: http://www.oru.org.ua/index.php/bogoznavstvo/kolo-svarozhe/418-lypnevi-sviata.html

Література, яку можна замовити тут: