Переглянуло: 90

Як би там не було, колесо року крутиться і крутиться. Сонце – вогняне божество наших предків – владарює над силами темряви…


21 червня День літнього сонцестояння – це дуже сильний день, коли пробуджується природна енергія…
Літнє сонцестояння – це найдовший день у році, день, коли починається астрономічне літо. У цей день сонце знаходиться на найвищій точці, завдяки чому світловий день буде найдовшим за рік. В цей день українці святкували свято Купала.
З днем літнього сонцестояння!
Мудрості, Сили, Любові, Успіху, Щастя!
*******************************
… Літо, Ліго, Мідас, Купала, Соцеворот, Літнє Сонцестояння…
Середина літа чи його початок?
У День літнього сонцестояння кельти святкували Літу – свято Середини літа. Адже літо для них починалося 1 травня, на Белтайн.
Чому про кельтів?
Вони у свій час жили і на території нинішньої Західної України. У той час, як інші землі уже були підкорені римлянами, кельти ще певний час оборонялися, зберігаючи свою унікальну культуру. Під час Літи органічно поєднувалися обряди і розваги, весілля і спілкування з духами, ворожба тощо. Святкуючи Літу, кельти прикрашали себе і житла гілками, гірляндами та вінками із квітів. Люди виходили співати, танцювати і водити хороводи, а також брали участь у ритуальних церемоніях. Під вечір йшли в найближчий гай, щоб залишити для фей і ельфів подарунки у вигляді їжі та запашних пряних трав (останні, за повір’ями, володіли особливою магічною силою, якщо були зібрані на Літу).
З настанням темряви влаштовувалися факельні ходи і багаття, яким також приписувалася магічна сила. Стрибки через вогнище, за віруваннями стародавніх людей, могли забезпечити процвітання і захист усієї родини. Закохані, взявшись за руки, стрибали через вогонь тричі, щоб їхній шлюб був щасливим, багатим і багатодітним. Навіть вуглинки з багаття на Літу зберігали і використовували пізніше, щоб зцілювати рани і відводити негоду в період збору врожаю.
У червні збирають перший мед, тому червневий місяць називалося медовим місяцем. Після гулянь на Белтайн (1 травня), які супроводжувалися еротичними іграми, багато пар чекали поповнення, і кінець червня був часом масових язичницьких весіль. Таким чином, поняття весілля було тісно пов’язане з медовим місяцем червнем, і вже пізніше перетворилося на традицію, яку ми із задоволенням наслідуємо і зараз. Цікаво, що червень до цих пір є найпопулярнішим місяцем для одружень у багатьох країнах.
Друїди вважали День сонцестояння особливим, оскільки саме в цей день планета отримує особливий «прилив сил», якого має вистачити на рік. До Дня літнього сонцестояння все уже посаджено, а до збору врожаю ще далеко. Для сільських жителів це час, коли люди можуть трішки відпочити після посадок, поспілкуватися й насолодитися життям. Традиційні святкування включали в себе розпалювання багать на вершині пагорбів і спускання палаючого колеса по схилу пагорба, що символізувало захід сонця – адже після літнього сонцестояння день починає потихеньку зменшуватися. День літнього сонцестояння святкується на честь Сонця, яке дає життя. Символом Сонця є соняшник, який названий на його честь.
Німецькі, скандинавські та прибалтійські народи пишно справляли день і ніч літнього сонцестояння. Зміст Літи: це вітання союзу Сонця і Землі, заклики майбутнього врожаю і добробуту, відлякування злих духів. Для святкувань в різних країнах Європи характерне розпалювання величезних багать (чим вище багаття, тим страшніше воно для нечистої сили).
В Англії в День літнього сонцестояння проходить фестиваль Ґластонбері. У Швеції, країні Північного Сонця, природа одягається у листя і квіти. Тут веселе свято супроводжується піснями, танцями і різноманітними смаколиками. Також традиційно плетуть вінки з листя і квітів. У Фінляндії святкування відбуваються на відкритому повітрі. Під час свята запалюється величезне багаття, люди танцюють і беруть участь у змаганнях із греблі.
Народна традиція каже, що якщо вмиватися ранковою росою в День літнього сонцестояння, то у вас буде прекрасний колір обличчя. Також покращиться і зір. День літнього сонцестояння – час, коли потрібно нарізати гілочки для виготовлення чарівних паличок, оскільки у цей період дерева мають найбільше світлої сили.
Давня Літа вижила і нині. Її святкують прихильники Вікки (течії неоязичництва, яких у світі нараховується понад 3 мільйони осіб). У вікканскій традиції Літа – день офіційного одруження Богині й Бога. Так само, як і на Йоль, Бог міняє в це свято свою іпостась: юнак поступається місцем зрілому чоловікові, Король дуба – Королю гостролисту, який і буде супутником Богині до своєї земної смерті й до битви двох королів у найдовшу ніч року.
Трохи розкажемо і про їжу цього свята, яка є досить схожою для різних народів. Це свято – сонячне, тому перевага надається округлим формам, а кольорам – золотистим: головки сиру, яйця, підфарбовані шафраном коржі, колобки, круглі пиріжки, млинці та оладки, кукурудза, яблука, дині.
У Скандинавії вариться ритуальна каша– ремегрот, яка готується з цільного зерна на сметані та вершках, сир – велика головка, зроблена із зібраного з усіх дворів села молока. У чехів і словаків робиться каша «пражмо» з обсмаженого ячмінного зерна, запареного крутим окропом. У фінів – омлет і «яєчне масло» (вершкове масло, розмішане з рубаним яйцем). У шотландців нічого особливого до свята не готувалося, але збереглися сліди загальної трапези: ще у 19 столітті зустрічався звичай виставляти на вулицю перед будинком столик, на який ставили сир, масло, коржі та пляшки з елем і віскі «для розваги перехожих».
Але повернемося до наших територій. За повір’ям, у цю ніч дерева переходять з місця на місце і розмовляють між собою шелестінням листя. Розмовляють між собою тварини і навіть трави, які цієї ночі наповнюються особливою, чудодійною силою. Під час цього свята відкриті двері між світами – тоді трапляються чудеса, і дерева, трави, квіти отримують можливість розмовляти, перешіптуватися цілу ніч безперервно, а опівночі, коли скрізь вже горять багаття, в найдальших куточках лісу «відкриваються» рідкісні чарівні трави, які нізащо не знайти в інші дні: плакун, розрив-трава, а папороть випускає свою палаючу квітка, яка може вказати дорогу до скарбів.
У всій Європі трави і коріння, зібрані у цей день, вважаються наділеними особливою цілющою і чарівною силою. Збір починається рано – з першою ранковою росою, інші трави збирають вдень, а деякі – після заходу сонця. Ці трави використовувалися і в знахарстві, і як чарівний оберіг – пов’язані в пучки або сплетені у вінки та гірлянди, вони будуть охороняти будинок до наступного Дня Івана Купала.
Збираючи трави, зазвичай використовували заклинання, щоб не викликати невдоволення у лісових духів і уникнути можливого магічного «браку» цінної сировини. Крім лікарських трав, велике значення надавалося (в залежності від регіону) конюшині, білому полину, чортополоху, реп’яхам, кмину, братикам, мальвам, вербені, звіробою. Для кельтів обов’язковими рослинами під час літнього сонцестояння були: звіробій, береза, фенхель, заяча капуста та білі лілії.
Відразу в декількох країнах зафіксовано обряд дев’яти (семи або дванадцяти) трав: незаміжня дівчина одна йде в ліс, збирає належну кількість трав і коріння, і кладе їх під подушку, щоб побачити уві сні судженого. За народними повір’ями, збирати польові квіти треба у тиші. Якщо вам насниться ваш майбутній чоловік, потім не можна розказувати, хто вам наснився.
Підготовка до цього свята була сповнена магічних дійств. Рано-вранці жінки черпали росу. Для цього брали чисту скатертину, простирадло і яку-небудь посудину. На лузі скатертину катали по росі і потім віджимати в ємність. У купальській росі також омивали обличчя і руки, щоб прогнати усілякі хвороби. Іноді купальську росу використовували в будинку – нею кропили стіни та меблі, щоб у будинок не проникли хвороби. Купальська роса використовувалася і при хворобах очей. Її потрібно було тільки, щоб той, хто страждає на хвороби, сам умився нею. Крім рос,и в цей день цілюща всяка вода – річкова, колодязна, ключова і навіть з-під крана, у наш час.
На святі люди оперізувались перев’язками з квітів, на голову одягали вінки з трав, складали і водили хороводи, співали пісні, а старі добували з дерев живий вогонь і розпалювали багаття з жертовних трав. В середину багаття ставили жердину з укріпленим на ньому палаючим колесом – символом сонця. Над вогнищами матері спалювали сорочки хворих дітей, вважаючи, що від цього хвороби підуть. В магічне вогнище було прийнято кидати наговорені речі. Наговір на річ робився такий спосіб: брали, наприклад, носовичок, підносили його до губ, щоб торкнутися своїм диханням, і тричі пошепки вимовляли ті хвороби, неприємності або якості характеру, які хотіли спалити у вогні купальської ночі. Після цього стрибали через вогнище і відразу кидалися в воду. Самотні дівчата або нещасні в любові, щоб приворожити обранця, опівночі на Івана Купала повинні були тричі оббігти навколо житнього поля. Бажано оголеними. Вважалося, що поки гола красуня «нарізає» кола, коханий буде бачити її уві сні, а на ранок зрозуміє, що вона і є та єдина і неповторна, яку він шукав все своє життя.
Давні традиції, легенди, звичаї, вірування наших предків… В різних кінцях світу свої, але маючі щось спільне…
Сила літнього сонцестояння може бути використана для вирішення, здавалося б, нерозв’язних проблем і приносить світло, життя і надію тим, хто знаходиться в пригніченому стані або не може перемогти обставини, наприклад, бідність, і проявити свої здібності. Святкування в ці дні дарує хороший потенціал, світло, розкриття таємниці, зцілення і шанси на успіх. В особистому житті ритуали, пов’язані з літнім сонцестоянням, допомагають знайти мужність, покращують потенцію і повертають родючість, вони сприяють успішному досягненню цілей, набуття впевненості, здоров’я і щастя, самореалізації та використання різних можливостей у всіх сферах.
Сонцестояння – період максимальної сили наших намірів. Для того, щоб скорегувати сфери любові, важливе дотримання лише двох умов – проведення ритуалу очищення вогнем і водою, а також чіткість формулювання бажаного. Ритуалом очищення може послужити святкування на природі з дотриманням язичницьких традицій, а може і кілька простих дій в домашніх умовах. Запаліть у будинку свічки і проведіть кілька хвилин, спостерігаючи за вогнем.
Прийміть ванну з ароматичними маслами і розслабтеся. У цей період ви можете буквально «оживляти» написане, несподівано народжувати в голові чіткі образи. Такий чарівне час постарайтеся провести продуктивно і з задоволенням.
У язичницькій традиції Літа – день офіційного одруження Богині і Бога ( у нас одруження Сонця-Семиярила з Богинею води Даною), Батька-Вогню і Матері-Води. Десь – святкування шлюбу Сонця і Місяця. Десь вважають, що Божество змінює в це свято свою іпостась: юнак поступається місцем зрілому чоловікові, який і буде супутником Богині до своєї земної смерті і до битви двох королів у найдовшу ніч року, наступну за днем Зимового сонцестояння.
Основними святами українців з давніх-давен були чотири: зимове і літнє сонцестояння та весняне і осіннє рівнодення. Ці вшанування головного небесного світила, без якого немає життя на Землі, підкреслювали, що людина — частина Всесвіту.
Як би там не було, колесо року крутиться і крутиться. Сонце – вогняне божество наших предків – владарює над силами темряви…
Я хочу щоб наші діти були вільними і після нас щоб продовжили життя, пам’ятаючи нас, пам’ятаючи хто вони й звідки…
І прийдуть ті , які шанують свою національну мову, літературу та історію, люди, які співають національних пісень і відтворюють національні легенди, бо тільки вони можуть працювати від імені свого народу.
“Тільки люди, які відчувають якусь прихильність до свого суспільства — люди, які шанують свою національну мову, літературу та історію, люди, які співають національних пісень і відтворюють національні легенди — будуть працювати від імені цього суспільства”. Американська журналістка, письменниця Енн Апплебаум
Звичайно, що це не достатня умова, проте необхідна. А сила крові – найсильніша сила…
***************************
Гей, око Лада,
Леле Ладове,
Гей, око Ладове,
Ніч пропадає,
Бо око Лада
З води виходить,
Ладове свято
Нам приносить.
Гей, Ладо!
А ти, Перуне,
Отче над Ладом.
Гей, Перуне,
Дай дочекати
Ладе Купала.

NikTernik

NikTernik

×
Завітайте в наш магазин!