Переглянуло: 146

Радикалом стає той, хто розуміє природу речей.

 

Олександр Вишневський.

Всі канонічні релігійні книги зазвичай задають одну релігію. Наприклад, Коран задає Іслам і нічого, крім цього, Авеста задає один зороастризм. У випадку з Біблією все інакше: вона задає ДВІ релігії. ОДНА (Старий Заповіт) – Юдаїзм, ДРУГА (Новий Заповіт) – Християнство. У чому різниця? Різниця величезна та чітко майже ніде це не простежується (не позначається), чим і дозволяє морочити голову скільки завгодно. Юдаїзм та Християнство практично протилежні за системою цінностей. Але чому вони знаходяться в одній книзі? Як вони можуть уживатися разом, коли так відрізняються одне від одного? Відповідь вельми проста.

Біблія – це ОДНА книга складена з ДВОХ релігійних систем. Біблія – це всесвітній план розбудови рабовласницького устрою. У всякому рабовласницькому устрої існує клас рабів, котрі є річчю, і клас рабовласників, котрі мають рабів і роблять з ними, що хочуть. Юдаїзм – це релігія для рабовласників (гебреїв). Християнство – це релігія для рабів (негебреїв). Ось і вся Біблія. Головна мета Християнства – виплекати побільше знехтуваних рабів. Ось і всі гебрейські ігри в Християнство.Юдаїзм підіймає самооцінку гебрея до рівня духу. Гебрею говорять: « Ти – обраний богом. Всі інші народи – це нелюди, службова худоба. Ти мусиш керувати ними. Тобі треба пробиватися кругом і тягнути своїх. Власність гоя (негебрея) – це твоя власність, котра тимчасово знаходиться в нього. Око з а око. Зуб за зуб.» Тому гебреї йдуть не сталь варити та не вуголь в шахтах добувати і не підйомники (ліфти) лагодити, а йдуть в банки, в ЗМІ, в керівництво, в комерційні структури, де кругом є свої.

Християнство вчить людину протилежному: «Ти – раб божий. Ти людина маленька, грішна. Ти мусиш творити каяття, змирятися. Гордість – то гріх, інтерес до жінок – гріх, повнокровне життя – гріх, думка про гріх – теж гріх. Не піклуйся про завтрашній день, так казав Ісус. Терпи, бо Бог терпить і нам заповідав (велів). Вдарили по щоці – підстав іншу. Віднімають верхній одяг – віддай і сорочку. Ґвалтують дружину – запропонуй ще й доньку. Роздай маєток свій жебракам, бери хреста свого і вперед. Тоді зійде на тебе благодать Його. А чинитимеш свавілля – потрапиш у пекло».

Християнські ієрархи не соромляться відкрито називати християн – вівцями, котрих треба випасати. А тих, хто випасає, звуть пастирями. І християнин з цим погоджується. Християн називають рабами божими та вони і самі себе так називають. Таке поводження з собою вони вважають нормальним. Для них це природно. Варто пригадати вельми характерний вислів ап. Павла : « Раби, коріться панам із смиренням». Головне, щоб не просто рабом був, а грішним рабом.

Церковники надто люблять говорити про повернення стада цілодобових баранів (овець) в загін (лоно святої церкви). Вівця, до речі, найчастіше згадувана в Біблії тварина.

В ідеалі гебреї-рабовласники хотіли би, щоби раби-християни вели себе, як їх навчає Христос: «…любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, благотворіть тих, що ненавидять вас та моліться за тих, хто ображає вас». (Матвія 5:43-44) Тобто, ідеальний християнин – це убога та зацькована істота, котра після удару з готовністю підставляє другу щоку.

Біблія – це історія гебреїв.
Ісус – гебрей.
Апостоли – гебреї.
Писали ці книги – гебреї.
Всі персонажі – гебреї.
Ця історія призначена для гербеїв та пропагандує перевагу гебреїв над іншими народами.

Книгу про найдикішу ідеологію в історії людства-християнство можна замовити тут:

Антологія християнства.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=60

 

 

 

×
Завітайте в наш магазин!