Багато хто вже чув про знищення розписів Модеста Сосенка у Славську чи про наругу над залишками Стільського Городища. Нічого нового в цьому нема. Невігласні юрби, яких очолювали так само невігласні попи були і давніше. Не одна історична пам’ятка не дійшла до нас саме через таких горе-діячів. Наприклад, така сама недоля спіткала й Лопушанський ідол.

«У 1850 році з ріки Липиці в Рогатинському повіті витягнуто величезних розмірів кам’яне божище у вигляді двох людських постатей, припасованих одна до одної спинами: обоє одягнуті в довгу по коліна туніку, звернені лицями у протилежні боки. Одразу ж після віднайдення місцевий ксьондз наказав того ідола розбити «яко пам’ятник поганства». На вцілілих ногах божища поставили хрест заввишки 4,64 м. У такому вигляді залишки ідола в 60-х роках сфотографував львівський археолог і краєзнавець Антоній Шнайдер. Хрест на ногах поганського божища довгий час був шанований серед селян, щороку перед Великоднем жінки його старанно білили. На початку XX ст. «ноги» божища було перевезено до Львова і встановлено перед входом до Національного Музею…»