Урок християнської етики. За гуморескою “Син божий” Павла Глазового.
— Хто сотворив тебе, сину?
— Мати народила.
— Хто сотворив, я питаю. Що верзеш, дурило?
— Ну, сотворив, мабуть, батько,— сказав здоровило.
— Бог сотворив, а не батько! Тобі зрозуміло? —
А той бурчить: — Забув уже. Давно було діло.
— Запам’ятайте, діточки, на все життя: бог трансцендентний…
Урок в школі.
Урок християнської етики у першому класі. Викладач, християнський піп, не утруднюючи себе, монотонно читає євангеліє про життя «Ісуса Христа, Господа і Спасителя нашого». Діти слухають бородатого товстопузого дядька в чорній рясі, і… мовчать. Через кілька уроків піп бачить, що діти нічого не розуміють. Спитав у досвідчених вчителів, як йому знайти підхід до дітей. Йому й порадили спочатку виробляти у дітей образне мислення, бо тексти Нового Заповіту важко сприймають навіть дорослі люди.
От приходить піп на наступний урок і, посміхаючись до дітей, починає здалеку:
— Уявіть собі, дітки, ліс, у лісі — дерево, на дереві — маленьке боже створіння, таке руденьке, з гострими зубками, з пухнастим хвостиком… Хто це, діти?
Діти мовчать і насторожено дивляться на дивакуватого чорноризця. А той продовжує:
— Це створіннячко гризе горішки, може стрибати з дерева на дерево… Ну, хто це, діти? Ну, дітки, сміливіше.
На останньому ряду піднялася тремтяча дитяча рука.
— Ну, Миколко, молодець! Скажи хоч ти.
— Я, звичайно, не впевнений… Можливо, правильно було б відповісти, що це — «Ісус Христос, Господь і Спаситель наш», але ж дуже вже на білочку схоже…
Про маячню іудохристиянства можна прочитати тут: http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=60
Антологія християнства.
