Переглянуло: 146

Людина в Природі та Всесвіті.

В Прадавні часи, на світанку цивілізації, люди жили в гармонії з Природою, в співіснуванні та взаємній відповідальності,встановлюючи зв’язок через обряди, які з часом трансформувалися в традиції, та звичаї, що передавалися з покоління в покоління. В ті часи люди обожнювали Природу. Обожнювали кожну її частинку, кожну її стихію. Вважаючи її живою, своїм другом, з яким можна мати особисті відношення.
Але в подальшому настали інші часи. Люди ,втрачаючи рідне богорозуміння ,відійшли від Природи і втратили дар живого спілкування з нею. Були забуті прадавні джерела магічного зв’язку з Природою.. Поступово сакральний зміст обрядів і традицій був забутий. А втративши цей дар, люди стали насміхатися над заповітами Предків, не розуміючи їх. Що ж таке людина в Природі? Як існував живий зв’язок людини і Природи?
Сучасна академічна наука трактує Природу як щось неживе, бездушне, несвідоме, що повинно стояти на службі людей. Але з прадавніх часів, наші Пращури вважали Природу живою. Більш сучасні, вчені, такі як Вернадський, Федоров та інші прогресивні вчені доводили, що життя і свідомість можуть існувати не тільки в формі білково- нуклеїдного субстракту, а і в первинних, польових формах життя, і форми ці можуть співіснувати. Свідомість може бути і ііншого, незвичного для людського сприйняття типу, писав видатний німецький вчений, засновник психофізичного вчення Теодор Фехнер. Сучасна наука відкидає другі проявлення свідомого життя, хоча ніяких формул життя вона запропонувати не може. Більш того вона не може провести чітку межу між живим і неживим, свідомим і несвідомим світом. Ніяких меж у життя не існує. Воно є скрізь, у всіх видах і формах Природи. Гартман як і інші передові вчені допускали наявність відчуттів не тільки в рослин та мінералів , а й в атомів, в будь-якому породженні Природи, які супроводжуються біомагнітними і біоелектричними ритмами і пульсаціями.
У Всесвіті також немає чіткої межі між психікою та матерією. Це тільки людина в своїй уяві їх розділяє. Це єдиний пульсуючий хвильовий організм де відсутні поділи на первинне та другорядне. Матерія- енергія- життя і розум , це одне і те ж. Ніколи не зароджувались і не помирали. Вони вічні. Вони можуть тільки видозмінюватись та перероджуватись. Матерія – це вихрові згустки енергії.
Всесвіт представляє собою єдине ціле, де всі складові частинки його впливають та взаємодіють один з дугим подібно органам одного тіла.
Академічна наука визнає наявність тільки гравітаційних та електромагнітних полів. Але вже доведено, що навколо всього живого існує якась невидима біоенергетична субстанція (аура чи біополе.) яка складається з живих мікроорганізмів, та які існують на рівні первинних, польових форм життя і мають не подібні до людської свідомість та розум. Біополя- величезне джерело сил Природи, величезна, якщо не безмежна життєва енергія. Біополе невидиме і нематеріальне, складається з енергії, яка в свою чергу складається з живих мікроорганізмів наділених не людською свідомістю та розумом. В зв’язку з тим, що все живе на Землі має свої біополя, людина як невід’ємна частина Всесвіту яка має власне біополе, є невід’ємною частиною загального всесвітнього енергетичного процесу. Трильйони мікрочастинок біополя людини постійно взаємодіють з біопотоками Землі та Всесвіту, і є єдиним біоенергетичним організмом.
Вчення про загальну одушевленість всього живого називається хілозоізмом. ( від грецького матерія та життя) Хілозоісти наділяли властивістями відчуттів та розуму все живе на Землі. Коріння хілозоізму – в глибину віків і співзвучні з уявленнями наших Пращурів про Духів земних, лісових, водяних, гірських і т.д. Первинні уявлення про Духів – означало сутностей зв’язаних з тонкими матеріями. Духи- це високоенергетичні згустки біополя. Використовуючи надану Природою творчу енергію, біополя якогось однородного природного середовища (наприклад лісу) , мають здатність згущуватися і частково материалізуватися, утворюючи собою Дух того природнього середовища серед якого вони виникли. Людям вони можуть показуватися у вигляді лісовиків, мавок лісових чи лугових, водяників, гномів, та ін. ,переказами про яких наповнена міфологія нашого та інших народів. Зрозуміло, що ступінь згущення може бути різний і це пояснює уявлення про духів як напівпрозорих та нематеріальних.
Дохристиянські уявлення наших Пращурів будувалися на взаємозв’язках та взаємній відповідальності між людиною та Духами Природи. Якщо розуміти Природу як всеохоплююче біополе, а людину як частинку цього загального біополя, то священні обряди, вшанування природніх явищ, стихій, лісів, джерел і т.д. є по суті встановлення та укріплення зв’язків між людиною і Природою через свої біополя, щоб зарядитись цілющою могутньою енергією- життєвою силою. Присутність Духів Природи чи вищих сил, можна відчути безпосередньо коли під час обрядів природні стихії взаємодіють з нами. Потрібно знати, що під час проведення обрядів, читання молитв, важливе значення мають не тільки слова а й сила звуку, тембр, ритм, співзвучні з пульсуючими хвильовими ритмами Землі та космосу. Людина повинна жити в гармонії з Природою по добрій волі. Родове, дохристиянське вчення наших Пращурів базується на добровільному вдосконаленню людини, ціллю якого є вростання, злиття з енергіями Природи, поріднення з одухотворяючими її силами, що приводить людину в світ Духів. Люди думають, що вони вивчають Природу, та вони помиляються, і помиляються дуже сильно. Це Природа спостерігає за людиною, її готовністю до контакту. Хоча контакт існує постійно, він майже завжди односторонній. Хоча ми весь час обгорнені всіма енергіями і вібраціями Всесвіту, але відчуваєм тільки ті, на які здатні відповісти. Решту ж не відчуваєм до тих пір пока не розвинем в собі здатність. Нечиста аура не здатна сприйняти тонких енергій та вібрацій Всесвіту і Природи. Люди рвуться в космос, шукаючи зв’язку з другим, не людським розумом, а він у нас під ногами, навколо нас. Але люди не здатні його сприйняти. Для двостороннього звя’зку повинна бути друга першооснова. Не всі люди по своєму бажанню можуть відчути єднання з силами Природи. Злиття може відбутися тільки тоді коли людина духовно до цього дозріє. Шлях досягнення в єднанні з Природою може бути довгий, але для кожного чистого серця рано чи пізно настане.

Автор:  Жрець української Рідної Віри Велимир (Володимир  Кагадій).

Література,яку можна замовити тут:

Волховник: Правослов Рідної Віри.

Славлення  Рідним Богам.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=174

Міфи і легенди давньої України.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=187

Комплект 15 плакатів із зображеннями Рідних Українських Богів.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=221

Генеалогія Богів давньої України.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=226

 

 

ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ [том II].

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=240

 

 

Рідні свята в Колі Сварожому : сценарії виховних заходів.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=104

Українське народознавство.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=109

×
Завітайте в наш магазин!