Нашим найріднішим…
Світ нам нав’язує думки, що від нас нічого не залежить, що ми безсилі щось змінити, що й далі маємо залишатися рабами…
Не вірмо цьому…
Зло проповзає із століття в століття, а небо знову затягує дим… І все ж, життя, трохи більше ніж смерть, а світла на світі, трохи більше як пітьми…
В тяжкі часи кожна крихітка тепла, кожен промінчик світла і любові може стати порятунком для всіх і кожного… Складні часи змушують згадати про справжнє, найцінніше…
Ми не завжди можемо допомогти, не можемо повернути молодість нашим матерям, батькам, дідусям з бабусями…, але можемо дати краплину тепла, хоча б щирою повагою, хоча б зателефонувавши зранку чи вечером…
Тільки почавши з малого, змінившись самі, зможемо змінити щось навколо себе…
***********************************************************
І живемо допоки щось горить всередині… Часом, воно може згаснути до ледве видних вуглинок… Ось тоді й треба, щоб у нас хватило сил, або був хтось поряд, хто склавши губи трубочкою зміг лагідно подути, й вогонь поступово розгориться і зігріє тебе … В тяжкі часи кожна крихітка тепла, кожен промінчик світла і любові може стати порятунком для всіх і кожного…
А найбільша сила, що рятує світ – любов… Як сказав великий Фрідріх Ніцше: “Що зроблено з любові, завжди за межею добра і зла”…
Найцінніші скарби, найбільші діаманти ніщо, у зрівнянні з щасливою усмішкою дитини і поцілунком старенької матері! Їм потрібно так мало – частинка добра, частинка серця, щиро подаровані нами…
Нехай пустелями не стають наші душі…
«Сміливця випробовує війна, мудреця – гнів, друга – біда” Арабське прислів’я.
Люди/друзі / близькі пізнаються в біді … І чим складніше біда, тим точніше йде сортування…
