Переглянуло: 145

З Великоднем Даждьбожим,Українці!

 

Сьогодні,22 березня,як і тисячі років тому,українці святкують Великдень Даждьбожий, в першу неділю після весняного рівнодення.

Благословення рідних,українських Богів Вам і Вашим родинам!

Вам

І як пройти убрід ці небеса холодні,
Де голос душ, як сплеск зірок нічних,
Бо то від них щораз займаються полотна
І линуть до небес по руслах світляних.
Куди ж вони, куди? В які щасливі тайни,
Що звільнені вгорі від будь-яких оків,
Пречиста і свята незмовкна сповідальня,
Незмивний шепіт фарб у капищах віків,
Пройти, перебрести, перепливти ці води,
Де в требниках небес жаріє давнина
І в руслах світляних впізнати німби Роду,
Не вписані ніким в літопис полотна.

Стефанія Українець.

 

 

Великдень.

 

 

У ці дні наші Предки віддавали шану Сонцю і Воді. Дух Світла очищає і благословляє Землю і людей, сприяє розвитку і росту всього живого. Великий день Весни має не постійну дату —це день весняного рівнодення.

Рідна Україно, Рідні Українці, світле свято Великодня прийшло на нашу землю, і принесло весну і сонце у наші душі. Дажбоже, дай нам миру, любові, спокою і добра на своїй землі. Бо наша українська земля, за стільки віків заслужила цього. Нехай у це прекрасне свято Великодня, у кожній українській домівці буде любов, злагода та добробут. Нехай святкові кошики будуть наповнені украй.

Дажбоже наш! Силами могутніми і таємними Ти утвердив життя народу нашого на землі багатій. На ній ріки солодководі, на ній сонце лагідне, на ній поля квітучі, на ній гаї співучі. І щедро обдарував Ти внуків своїх і волею, і любов’ю, і вродою, і силою, щоб були вони самі собою, щоб самі були творцями віри своєї. І щоб жили вони вічністю у вічності Твоїй, Дажбоже наш!

Про Великдень рече нам Книга Велеса:

“Се повінчаємо Небо Сварога і Землю.
І справимо Весілля їм, де чоловік є Сварог,
а навпроти Нього – Жона Його.
І се свято мали робити, як для мужа і жони, бо ми – діти їхні.
І тако бажали їм здоровими і щасливими бути
І мати дітей багато, і собою хвалитися,
І дивитися до Вод, щоб були велеплодні”.

Слава Роду нашому, Слава Дажбогу!

 

Християнство підмінило Великдень  пасхою.

Пасха. Правильно песах(перескакування) Ні до Ісуса Христоса, ні до Великодніх калачів не має жодного стосунку.

НАКАЗ ЄГОВИ ПРО ПАСХУ
12: 1 І сказав Єгова до Мойсея й до Аарона
3 “Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: “У десятий день
цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня на дім.
6 І заколе його збір Ізраїлевої громади на смерканні.
7 І нехай візьмуть тієї крові, і нехай покроплять на обидва бокові
одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них.
12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в
єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини.
13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу
ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я
вбиватиму в єгипетськім краї.
14 І стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його,
як свято для Єгова на всі роди ваші! Як постанову вічну будете
святкувати його!

ПОСТАНОВА ПРО ПАСХУ
43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: “Це постанова про
Пасху: жоден чужинець не буде їсти її.
44 А кожен раб людський, куплений за срібло, коли обріжеш
його, тоді він буде їсти її.
45 Приходько та наймит не буде їсти її.
47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її.
48 А копи буде мешкати з тобою приходько, і схоче справляти
Пасху Господові, то нехай буде обрізаний в нього кожен чоловічої
статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як народжений в
Краї. А кожен необрізаний не буде їсти її.

З того часу це масове побоїще єгиптян стало святкуватися як національне
свято юдеїв, яке вони відзначають і досі “на всі роди свої”,
а через християнство це “свято” юдейського фашизму “сини Ізраїлеві”
нав’язали іншим народам, які прийняли християнство і, зокрема,
єгиптянам… Відзначають його й українці під видозміненою назвою —
Воскресіння Христове — християнська Пасха, але тільки юдеї знають
справжнє значення цього свята — ПЕСАХ (Пасхи):
“І станеться, коли запитають вас ваші сини: “Що то за служба
ваша? то відкажете: “Це жертва — Пасха для Господа, що обминув
(песах) був доми Ізраїлевих синів У Єгипті, коли побивав Єгипет, а
доми наші зберіг” (2М., 12: 26—27).
До речі, саме це свято відзначав Ісус від народження і аж до
арешту і, звичайно, добре знав і Тору, і значення Песаха (Пасхи).
Ісус навіть свій арешт запланував саме на це свято, яке найчастіше
згадується в євангеліях. І хоч християни намагалися довести,
що “Ісус став запорукою кращого Заповіту” (Євр., 7: 22) і скасував
Старий заповіт (Тору), але сам же він казав: “Не подумайте, ніби
Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйнувати Закон чи
Пророків прийшов, але ВИКОНАТИ!” (Матвія, 5: 17).“  Легше небо і земля проминеться, аніж одна риса із Закону (Старого
Заповіту) загине” (Луки, 16: 17)…

Підготував Світояр.

 

Великдень – це велике Праукраїнське Свято, перемога Світла Дажбожого над Зимовою темрявою. Ніякого відношення до “воскресіння Христоса” ця назва не має. Хоча дуже часто чуємо, як християни кажуть, що паска – “це по-українськи Великдень”. Це груба помилка.

Великдень – дійсно, українська традиція, але він аж ніяк не тотожний християнському святу пасхи. Спробуймо розібратися, що ж святкують християни?

Історія християнської пасхи сягає далеко в часи передхристиянські, які описує Біблія (друга книга Мойсеєва “Вихід”). Тут розповідається про Якова – родоначальника євреїв (онука Авраама), який привів ізраїлевих синів до Єгипту, де вони “плодилися сильно і розмножувалися, та й стали вони надзвичайно сильні. І наповнився ними той край” (Вих. 1.7). Далі сам автор пише, що фараон побачив загрозу з боку євреїв, бо вони зайняли якнайбільше керівних і поважних посад у державі, і “жахалися єгиптяни через ізраїлевих синів”. Тоді фараон став примушувати євреїв працювати фізично, що їм, звісно, не сподобалось. Фараон зробив висновок: “Нероби ви, нероби!” (Вих.5.17). Далі йде докладний опис перебування юдеїв у Єгипті та їхнє невдоволення станом речей. Враховуючи, що ці тексти писалися юдейськими рабинами, ми випускаємо подробиці, які мають на меті показати всі “жахи” так званого “єгипетського рабства” єврейського народу. Та навіть крізь завісу міфологізованої розповіді про пасху уважний український читач побачить справжній перебіг подій тієї Ночі Смерті, яку євреї назвали пейсахом. Очевидно, тут стався справжній погром – тільки били не євреїв, а самі євреї вбивали й грабували єгиптян.

Про це читаємо в тій же книзі “Вихід” (12. 1–51): “І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи: “…Скажіть усій ізраїлевій громаді…, нехай візьмуть собі кожен ягня… І заколе його цілий збір ізраїлевої громади на смерканні. І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва боки одвірки і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них, і нехай їдять тієї ночі те м’ясо, спечене на вогні та опрісноки… Пасха це для Господа! І перейду я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню я суд, Я – Господь. І будета кров вам знаком на тих домах, що там ви, – і побачу ту кров і обмину вас… Ї буде той день для вас пам’яткою і будете святкувати його як свято для Господа на всі роди ваші!…” (курсив у тексті – Г.Л.).

Далі Мойсей переповідає ізраїльським старшинам: “коли запитають вас ваші сини “що то за служба ваша?” – то відкажете:

“Це жертва – Пасха для Господа, що обминув був доми ізраїлевих синів у Єгипті, коли побивав Єгипет”. “І сталося в половині ночі, і вдарив Господь у єгипетськім краї… І знявся великий зойк у Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!… (там же: 12.29–30).

Як відомо, для юдеїв це свято виходу із єгипетського “рабства” було радісним, хоча для єгиптян – це була ніч смерті. До того ж виходили юдеї з “рабства” не з порожніми руками, а “позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати. А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту,– і вони позичили – і забрали здобич від Єгипту” (Вих. 12.35–36).

Тут слід уточнити деякі суттєві моменти біблійного тексту. Перше, слід з’ясувати, кого Біблія називає словом Господь? Відомо, що перекладачі Біблії під цією слов’янською назвою мали на увазі не Дажбога, і не Сварога, а саме свого юдейського бога Ягве (Єгову). В даному випадку перекладачі вживали словоГосподь – загальну назву Божественної Істоти, а не його власне ім’я. Приховавши справжнє ім’я свого бога, юдеї легко ширили свою релігію (в пізнішому варіанті – християнство) серед інших народів.

Друге, слово пасха пояснюється в Біблії так: “гебрейське Pesach – перескочення, бо бог “перескакував”, цебто обминав той дім, де двері були обмазані кров’ю”. Отже, можемо здогадуватись, що самі погромники домовились про цей умовний знак, щоб обминути домівки юдеїв. А про те, що це був саме військово організований погром, свідчать слова про вихід з Єгипту “близько шести сот тисяч чоловік піхоти”, або “вийшли всі Господні війська з єгипетського краю” (Вих. 12.37 і 41), Слово війська тут же в тексті Біблії пояснюється: “Civ’ot Jehova – війська Господа, цебто Ізраїль”. Звернімо увагу, що Єгова (Jehova) – перекладено як Господь!

Це свято песаха, як відомо вже з Нового заповіту, святкував і єврейський рабин Ісус Хистос і його мати Марія. Вони, як і вся ізраїлева громада, їли в цей день опрісноки – “maccot” (мацу, тобто прісний корж із неквашеного тіста). Саме, роздаючи мацу, Ісус казав: “споживайте, це – тіло моє” (Матвія.26.26). Пасхою ж у євреїв називається саме жертовне ягня, яке споживають ізраїлеві сини. Бо “сказав Господь до Мойсея й до Аарона: “Це постанова про пасху: жоден чужинець не буде їсти її,… і кожен необрізаний не буде їсти її” (Вихід. 12.43 і 48).

Під час юдейського пасхального тижня, за християнською міфологією, був розіп’ятий Христос – тому християни взяли це свято до свого календаря як скорботний тиждень на відзначення “страстей господніх” і мусили надати йому іншої символіки, поєднавши юдейську ідею з язичницькою обрядовістю, яку мали інші народи (наприклад, віра в умирання та воскресіння божества відома в багатьох народів світу).

Так радісне язичницьке свято весняного пробудження природи – Дажбога – було затьмарене скорботним чужинським святом, що призвело до роздвоєння української душі. Зіткнулися два протилежні світогляди, два способи мислення і життя. Два антагонізми протягом тисячоліття мусили породити якийсь покруч, що ми й нині спостерігаємо в християнському святі пасхи. Але глобалізаторам цього недостатньо – вони прагнуть відновити в християнській пасці давнє юдейське його значення. Тому постійно висувають ідею створеної ними “юдейсько-християнської історії та цивілізації”. У пасхальній передачі радіо “Собода” 16 квітня 2001 р. ведучий Яків Кротов жалкував, що дати святкування паски у християн і пейсаха в євреїв не збігаються. Він висував провокаційну тезу про небхідність “повернути в християнство паску в її юдейському розумінні”. Чи можна уявити більший цинізм?

Християнська церква впродовж багатьох століть вела боротьбу з нашими традиційними священними стравами Великоднього свята. Великодні Баби, Колачі, Короваї, які випікають з дріжджового тіста, мають бути високими й пухкими – така магія родючості. Ці великодні хліби жорстоко викорінювалися з народного побуту. Але, так і не змігши їх знищити, попи вчинили справжнє святотатство, назвавши їх єврейським словом паска (пасха), яке прижилося в нашому народі не раніше початку ХІХ ст. В обрядовій мові серед назв обрядового хліба українців не зафіксовано цього чужого слова. Лише два століття вживається воно зрідка, хіба що в приказках, та й то переважно з негативним значенням, наприклад: “Коли не зайду в церкву, то все паски святють” (Номис). Ні у веснянках, ні в гаївках, ні у весільних піснях давнього походження цього слова не знаходимо.

Великодні писанки і крашанки – як символ сотворення Всесвіту, перемоги Світла Дажбожого, Відродження Життя на Землі – одвічні святощі нашого народу і Рідної Предківської Віри. Ще два – три століття тому вони ніякого відношення до християнської пасхи не мали. Про це відверто писав християнський монах Іван Вишенський “пироги і яйця надгробні… всюди ліквідуйте, бо в християнстві тот квас поганський не знаходить” (Вибрані твори.– К., 1972. – С. 52). Як бачимо, християнський мислитель в нашому рідному звичаї знаходить лише негативне “поганське” начало. Показово і те, що написані ці рядки на рубежі XVI–XVII ст. Отже, християнська церква в цей час не визнавала ні писанок, ні крашанок, ні великоднього хліба.

То ж, коли християни кажуть: “Ми святкуємо Великдень”, – хочеться їм відповісти, що Великдень святкують українці-рідновіри, а християни пасху.

Література для замовлень:

Коляда. Дитячі щедрівки, колядки та засівалки.

“Коляда” – захоплююча розповідь про дивовижний світ, в якому жили наші Предки. На основі історичних джерел та багатющого фольклорно-етнографічного матеріалу автору вдалося відтворити один із найколоритніших та найулюбленіших образів української міфології – Коляду. До книги увійшли також новорічно-різдвяні щедрівки, колядки, засівалки та поздоровлення (віншівки), зібрані у багатьох регіонах України. Їх коріння сягає тисячоліть. Видання стане в пригоді викладачам українського народознавства, студентам вищих навчальних закладів мистецтва та культури, усім, хто цікавиться українською народною творчістю. Ця книга зацікавить кожного, хто шанує наші давні звичаї та обряди.

Велесова книга Наукове текстологічне дослідження, переклад сучасною українською мовою, релігієзнавчий коментар, публікація архівних матеріалів та оригінальних текстів Ю. Миролюбова, укладання словника на 8,5 тис. слів, покажчики, бібліографія, ілюстрації. “Велесова книга” — найдавніша літературно-історична пам’ятка прадавніх українців. Велесова Книга – єдина дерев’яна книжка, що не згоріла у вогнях інквізицій і дійшла до нашого часу. Вона має багато прихильників і не менше – противників. Одні вважають її священною книгою слов’ян, інші – підробкою, фальсифікацією. Звісно, християни схильні називати фальсифікатом усе, що суперечить їхньому світогляду. Ця «релігія любові» винищила народів більше, ніж радянська імперія. Що вже казати про дерев’яні книжки! Знайдена на теренах України на початку XX століття, книжка приголомшує насамперед своєю архаїчністю, яку підробити важко. Читаючи її, українці кажуть, що пробуджується генетична пам’ять. Проте російський філолог О. Трубачов бачить у Велесовій Книзі «враждебную ідєолоґічєскую концепцию», тому чекати на неупереджене наукове прочитання пам’ятки не доводиться. Хай би там як, ми представляємо читачам геніальний літературний твір, написаний давніми українцями про славетну минувщину, в якій діють наші рідні Боги та героїчні Предки. А тим, хто хоче влаштувати дискусію про автентичність Велесової Книги, пропонуємо переключити свою увагу на Біблію та встановити, ким  вона була написана та про чиїх зовсім не героїчних предків у ній йдеться.

Волховник: Правослов Рідної Віри.

Славлення  Рідним Богам.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=174

Міфи і легенди давньої України.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=187

Комплект 15 плакатів із зображеннями Рідних Українських Богів.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=221

Генеалогія Богів давньої України.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=226

ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ.

ТОМ 1.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=137

ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ [том II].

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=240

 

 

Рідні свята в Колі Сварожому : сценарії виховних заходів.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=104

Українське народознавство.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=109

Борек і Боги слов’ян.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=93

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення.

×
Завітайте в наш магазин!