Переглянуло: 164

Ритуал посвяти козака в Характерники.

 

 

Як молодих козаків посвячували у характерники? Як це відбувалось та у чому полягає ритуал розповість наша стаття.  Коли вчитель-характерник бачив, що учень вже готовий, відбувався ритуал посвячення його в характерники. Традиція була така. Рубали просіку в густому лісі. Повалених дерев з неї не прибирали, рубали тільки сучки. Наприкінці цієї просіки обирали два дерева на відстані двох метрів, які нахилялися один до одного, роблячи щось на манер ножиць або хреста, а потім, розрубавши посередині пов’язували верхівки дерев. Виходило щось на манер цифри вісім, але зі зрізаним низом. На перехресті тієї вісімки темної ночі запалювали білий яскравий вогонь. Через рівні інтервали часу кричав пугач. Козака переводили у стан сновиди, в якому він і повинен був пройти просікою на той вогонь.   Коли козак збивався з дороги – пугач замовкав. Так вказувався шлях. Завдання було одне – пройти в ті “ворота”, за якими приходило істинне розуміння навколишнього буття в стані вже “пробудженого сновидіння”. Пелена спадала з очей, і характерник вже бачив і розумів справжній стан речей в навколишньому світі. За рахунок чого це відбувалося? Справа в тому, що, переходячи в змінений стан свідомості, козак мав можливість споглядати інший світ, в якому мав розширене його сприйняття. Потрібно було ту отриману можливість вивести в цю “денну” проекцію світу. Саме до цього і прагнули, проводячи людину через подібний ритуал. Козак шукав дорогу з іншої площини світу – з світу “сновидіннь” у повсякденний світ, поєднуючи в собі два світи на час виходу на білий сліпучий вогонь. Неперевершеної мужності і неабиякої сили характеру вимагала така вправа. Цей ритуал посвяти вельми цікавий і є витоком дуже древніх технік, задіюючи в людині розширене сприйняття світу шляхом пробудження її другої, нагвальної сторони. Саме таким цілям служили знамениті кам’яні лабіринти у стародавній Греції, звідки людина повинна була знайти вихід, днями блукаючи без води та їжі. Часто в ті лабіринти пускали хижих звірів. Завдання було одне: поставити людину в таку критичну ситуацію, в якій не “спрацьовували” її звичайні можливості, які вона мала в буденному житті. Великі труднощі і постійна загроза смерті робили вкінці-кінців свою справу, пробуджуючи в людині вищі здібності опанування довколишнім. Коли ж лісу не було, а був навколо голий степ, опівночі запалювався велике багаття, біля якого широким півколом сиділи старші характерники. Молодий характерник ставав між цим півколом і вогнем. Починали співати довго і протяжно, вмикаючи тим співом відповідний стан у юнака і приборкуючи полум’я. Нарешті полум’я перед посвячуваним зникало і відкривався широкий тунельний прохід. В той прохід молодий характерник і ступав. То був внутрішній простір, про який ми вже говорили раніше, де цілком відтворювався ландшафт України. З білими будинками під горою, вербами та містком через річку, зеленою соковитою травою (подібні штучні середовища, створені намірами людей, описані в тольтекській традиції і в деяких інших стародавніх магічних традиціях, куди їх представники пішли ще за життя). Відвідування цього місця у характерників були обов’язковими для всякого посвяченого. Ключовим знаком входу в таке місце були два волячі роги, які встановлювалися за багаттям. Лівий (місячний) ріг і відкривав шлях до того простору. Шлях через правий – золотий сонячний ріг – для молодих козаків був закритий. Тунель, що йшов через лівий ріг, приводив молодого козака до українського дому, куди його запрошувала прикрашена квітами, красиво вбрана молода дівчина, зустрічаючи хлібом-сіллю. У будинку був стіл, який тягнувся в далечінь. По обидві сторони його сиділи два сивих діда, які уособлювали собою Сонце і Місяць. “Чого прийшов?” – Таке карколомне питання очікувало козака, який ступав через поріг будинку, і від тієї відповіді залежала подальша його доля. При вдалій схвальній відповіді, в якому проглядалась чистота помислів душі, козак отримував восьмикутну Зірку-Алатир на долоню правої руки. То був пропуск до легендарного козацького мосту, що дугою охоплював два береги туманної річки. На цьому мосту, на самій його середині, била у козака з неба блискавка. Її сліпуча енергія і пробуджувала в ньому ті вищі здібності, які вже були притаманні його внутрішньому єству. Далі для молодих козаків ходу не було, потрібно було повертатися назад Був такий звичай, згідно з яким, молодий характерник переходив від одного вчителя до іншого, навчаючись тим чи іншим особливостям характерницького ремесла. Потім збирав навколо себе собі подібних, у колі яких проходило подальше вдосконалення набутої майстерності. З цього зрештою виростав окремий військовий підрозділ – курінь, як називали його в запорізькому війську. Тому творчий пошук нових способів ведення бойових дій ніколи не згасав на Січі. Постає питання, з чого виникав той талант людини до характерницької справи? Чому в одних це виходило, а в інших ні? Фундамент такого пробудження людської свідомості закладався в Україні ще з дитинства. Наприклад, була така традиція. Коли народжувалася дитина, то їй виготовляли дерев’яну колиску, в бильці якої робили отвір. Та колиска встановлювалася так, щоб ранкове сонце потрапляло на обличчя малюка. То й була та перша ініціація, з якої протягом часу у дитини розвивалися відповідні здібності . На Запорозькій Січі табір розташовувався так, щоб схід сонця з-за обрію було видно без перешкод. Заради цього навіть розчищали у напрямку сходу ліс чи плавні. Схід сонця був святом, який надавав величі та енергії в проходженні важким шляхом воїна на Січі. Рідко хто пропускав той момент. Вставали з Сонцем і лягали спати з Сонцем – така була традиція в основної маси війська. Часто засиджувалися біля багаття, уважно слухаючи розмови старших, бувалих характерників. Саме ці розмови робили військо єдиною, монолітною масою воїнів-однодумців. Так виковувався і гартувався дух Запорозької Січі. — Культурно-просвітницький проект “Спадщина Предків”

Джерело: http://spadok.org.ua/charakternytstvo/rytual-posvyaty-kozaka-v-charakternyky
Культурно-історичний портал СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

Література про українських героїв.Замовити можна тут:   http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=136

Холодний Яр.

Історія Запорізьких козаків.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=192

 

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОЗАЦТВА. ЛИЦАРІ СОНЦЯ.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=288

Козацькі жарти.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=283

Характерник.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=215

Опис України.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=183

Дітям про козаків.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=184

Лебедія. Скарб Полуботка.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=181

Роде наш красний.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=168

Книга «Київська РОсія»

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=204

Московська отрута .

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=282

Московський сфінкс: міф і сила в образі Сходу Європи.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=287

 

За волю і державу! Спогади із визвольних змагань українського народу 1918-1920 рр.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=284

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення.

×
Завітайте в наш магазин!