Переглянуло: 86

ЗРАДНИЦЯ ОЛЬГА Й ЛИЦАР СВЯТОСЛАВ. Автор-Велесич.

 

 

 

I

Були колись часи щасливі,
Як сильні ми були й сміливі,
Раділи Сонцю і Природі,
Завжди жили з Богами в згоді!
Зібравши врожаї доладні,
Ішли діла вершити ратні:
Ворожі наміри ламати,
Грунти родючі захищати.
Докупи всі зібравши сили,
Всіляких римлян, гуннів били;
Із готами на прю ставали,
Їм рідний край не віддавали.

II

Чужинці згодом все ж збагнули,
Що Русичі про страх не чули, –
Тоді взялися хитрувати,
Своїх агентів засилати.
А ті полуду накидають:
“Погляньте, все занепадає,
Бо ваша віра – архаїчна,
Для справ державних не практична!
Облиште всю цю чортівщину,
Котра зігнула ваші спини!
Права надайте християнам
Ще ліпші навіть, ніж поганам!
Бо ми – культурні, ви – відсталі
І капищ маєте чимало;
Вельможні ж герцоги й барони
Давно Ісусу б’ють поклони!”
Отак усе це говорили,
Підточуючи наші сили;
Хоч простий люд їм не піддався,
Але на Ольгу він поклався.

III

Княгиня ця була злостива,
Сувора пані й дуже мстива:
За вбивство Ігоря жорстоке
Нам’яла всім древлянам боки.
Та потім провела реформи,
Вказавши для данини норму,
І запровадивши погости –
Як влади на місцях форпости.
Підтримку здобула в народі,
Але впіймалася на моді:
До Візантії завітала –
Христовою рабою стала…
Йому служити заходилась
(У чорноризців цього вчилась):
Церкви й каплиці будувати,
Чужому богу догоджати.
Коли ж набрид Константинополь,
Змістовного життя некрополь,
Змінила Ольга коло друзів,
Шукаючи нових союзів.
І вже тевтонські мудрагелі,
Зірвавшись, наче тля зі стелі,
Мерщій до русичів прямують,
Ярмо ретельно нам готують!
Германські зайди так активно,
А часом, – навіть, агресивно,
Біблійне вчення просувають,
Що їх слов’яни зневажають.

IV

А Святослав собі мужнішав,
Дорослішав і розумнішав;
Тож, якось вирішила мати
Його в жидівство навертати:
– Ця віра, – Ольга хитро каже, –
Символізує успіх княжий:
Ніхто тебе не потурбує,
Бо ти – від Бога! Алілуя!
Тебе любитимуть бояри,
Щоб мати ласку замість кари.
Всі смерди, мов меча страшного,
Боятимуться гніву твого.
Розкішно житимеш і сито,
Адже до тебе шляхом битим
Купці везтимуть мед і вина,
Шовкові дорогі тканини.
Проте, юнак, це все почувши
І оком навіть не змигнувши,
Спокійно плечі розправляє,
До мами гордо промовляє:
– Оте багатство – то дурниці;
Тверда потрібна зброї криця:
Із нею все собі візьмемо
І зайд паскудних проженемо!
В Аратті давній я – господар
І буду сам собі володар!
Богам я присягнув на вірність,
Відтак, стою за русів гідність!
Мене христити вже не раджу,
Бо ту присягу я не зраджу!
Хіба я жид чи грек, чи німець?
Я зроду – Русич-Українець!

V

Волхви і лицарі завзяті
Супроти клерикалів раті
З колін, урешті, повставали,
З посади регентшу прибрали.
Втекли усі місіонери,
Страшної носії холери;
Пощезли слуги Адальберта,
Творця цієї круговерті.
І Русів Святослав очолив,
Огненний світоч Правди й Волі,
Що в битвах гартував відвагу,
Провісницю Слав’ян звитяги.
Розбив хозарів тих підступних
Мечами воїв непідкупних
І встановив нові закони,
На Схід посунувши кордони.
Боги йому допомагали,
Про військо наше щиро дбали,
Аби воно до бою жваво
Ішло завжди за діло праве.
Про козарлюгу-запорожця,
Бридких ромеїв переможця,
Митці вірші й пісні складають,
А кобзарі ці славні грають!
Зачувши ці чудові звуки,
Танцює на Сварожих Луках
Душа керманича Вкраїнців;
Сура тече хай через вінця –
Шануймо ж витязя стійкого,
На ворогів правдиво злого,
І будьмо, Русичі-нащадки,
Достойні Святослава спадку!

4 – 15.06.2009 р.н.ч. (17 – 28 травня 7517 Кола й Літа Сваргових-Сварожих Трипільського числення)

Література по темі. Книги можна замовити тут:

 

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення.

×
Завітайте в наш магазин!