МАГІЧНІ ЗАМОВЛЯННЯ. Зібрав і упорядкував: Віталій Креслав.

29.12.2019 Sribnovit Замовляння, культура., Магія, менталітет, обряд, примівки, світогляд

ВСТУП.

Частина 1.

Наші Предки поклонялися і звеличували сили Природи. Всі побутові справи і події в суспільстві були проникнуті обрядовою діяльністю, пов`язанною з природою. Обрядова діяльність формувалася тисячоріччами. Один з найдавніших форм релігійно – обрядового та поетичного прояву людини – це рифмовані замовляння. В давнину люди щиро вірили в силу слова. За допомогою замовлянь лікували душу і тіло.

Замовляння також мали форму обрядової пісні, або голосного промовляння і багато інших форм. На Україні, як і в усьому світі, язичницькі традиції довго утворювались і українці мали багато різноманітних форм замовляннь. Вони є справжньою традицією, тому, що вона була сформована багатьма людьми за довгий період часу, а не була видана, як адміністративний указ про державну релігію.

Замовляння різнилися в різних родах, та регіонах і були самобутними. Замовляння були різноскладові та рівноскладові. Вони мали форму наказу і тільки після хрещення Русі з `явилася форма прохання та благання в замовлянні.

Замовляння дуже сильна форма лікування духовного і фізичного ще тому, що поєднує нас підсвідомо з нашими пращурами. Також дійовий вплив замовляння посилюється тим, що він існував практично в кожній культурі і з явивсь раніше ніж усі сучасні релігії.

Люди зверталися до природніх явищ, які згодом персоніфікувалися в слов`янських Богів. Звертання були також до трав, лісу, неба, вогню, води, дня, ночі і так далі. Навіть в сучасному программуванні є мови кодування. Так і в язичницьких культурах, щоб не перераховувати всі ставки, калюжі, моря та струмки – є богиня води. Той самий принцип діє і з іншими природними явищами. Люди ніколи не були позбавлені абстрактної уяви, та філософської думки і відтворювали свої знання про природу в міфології. В міфології були: день, ніч, рівнодення, сонцестояння, зима, літо, строки збирання врожаю, тобто все, що оточувало людину і впливало на неї.

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ХВОРОБ, НА ЗДОРОВ’Я

ЗАМОВЛЯННЯ СЕМАРГЛА

Семаргл-Сварожич! Великий Вогнебожич! Спали біль-хворобу, очисти утробу, у чаду людини ( ім’я..), у всякої тварини, у стара і молода, Ти – Божа Насолода, Небесний Вогонь! Вогнем очищаючи, потужність душ відчиняючи, врятуй чадо Бога, так згине хвороба. Тебе прославляємо, до себе закликаємо. Нині і вічно і від кола до кола! Тако бути, тако є, тако буде!

ЗАМОВЛЯННЯ НА ВІСК ВІД ХВОРОБ

Перед замовлянням промовляють:
„Боже Свароже, і ти, Матінко Лада, І ви, Боги Славні, на поміч мені станьте! Алатир Святий на голову покладати, На груди й на плечі класти, Щоб не вадило Сонцю, Воді, Землі, Мечу, Дверям, стінам, столам і всім православним. Боже Свароже, поможи, хворобу всяку і злий дух
віджени!”
У череп’яну миску наливають воду, туди кладуть навхрест палички з хатнього віника. Тримаючи миску над головою, виливають туди розтоплений віск і замовляють:
«Виходь всяка болість із людини:
З кості, з жил, із суглобів,
З крові, з шпигу.
Де вітер не віє,
Де сонце не гріє,
Де глас Божий не заходить,
Де капища не стоять,
Де вогні Божі не горять,
Де собака не бреше,
Де дівка коси не чеше —
Там вам волю мати,
Піском пересипати,
Очеретом махати,
Мир не займати,
Дуби крутити, ламати,
Листя обсипати,
Дуплами ставати,
Коріння виривати,
А мир горя не буде мати і знати.
Щезни, пропади,
Від миру відійди,
А моє замовляння
До святої Правди віднеси!
Неділя з понеділком,
Вівторок з середою,
Четвер з п’ятницею,
А субота сама — хвороби нема.
В неділю Сонце піднімає —
Хвороба відступає.
Святі Предки, Божі Воїни,
Перунові діти. Станьте мені до помочі
Всякі хвороби на віск виливати:
Вийди, пристріт, переляк,
Віхор, віхриця, сквозняк, сквозниця, навій,
Навійниця, лунатик, параліч
З лому, з щему, з глуху.
Зійдіте, всякі хвороби,
Які є захворювання, на віск вийдіть:
Від огня, від меча,
Від нашестя Духа Святого Вогняного
Зійдіте всякі хвороби:
З голови, з зубів, з вух,
З пострікання вух,
Із хребта, зі шпигу, з мозку,
З крові, з матки, із сечового міхура.
Вийдіть, всякі хвороби,
Вийдіть: задумані, зачаровані,
Заспані, наслані,
З охоти, з роботи.
Вийдіть — котячі, собачі,
Волячі, курячі, овечі,
Дівочі, парубочі.
Зійдіте, всякі хвороби,
Які є захворювання, на віск вийдіть.
І там навік залишіться!»
(Так вичитують тричі.)

ЗАМОВЛЯННЯ НА ЗДОРОВ’Я

Пошли, Свароже, синів своїх, А найперше Дажбога ясного.
Хай здоров’я він (ім’я) дає, Як Сонце на небі сяє, Звір побіжить по землі. Потече здоров’я рікою, Стане здоров’я стіною, Виросте воно деревом, Засяє ясними зорями. З оновленням дня і ночі Відновлюється й міцніє Здоров’я (ім’я) православного, Усіма Богами славного!

ЗАМОВЛЯННЯ НА ЗДОРОВ’Я ПОРОДІЛЛІ

Промовляється бабою-повитухою, яка приймала пологи, під час очищення породіллі вогнем:
«Відчинились ворота,
З них мати прийшла, приплід принесла.
А за нею тягнуться темнії змії — хвороби лихії
Відступіть від матері чистої, матері славної,
Усіма Богами береженої, вірної Православної.
Відійди сум та морок,
Вийди з неї сухота сухотная,
Маята нечистая, чорнотою принесена.
По руслу вогню увійди в неї
Сила Небесная, Сила Вогняная, Сила Божа, Сварожа.
Оберни, Рожанице-Мати,
Усі слабості на силу сильную,
Божим Вогнем кипучую,
І в (ім’ярек) пролий по руслу вогняному,
По промінню золотому, щоб світ білий бачити
І Богів славити віднині до ста літ!

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ПЕРЕЛЯКУ

У череп’яну миску наливають воду, туди кладуть навхрест палички з хатнього віника. Тримаючи миску над головою, виливають туди розтоплений віск і замовляють три рази:
Велесе, поможи!
Мати Лада, Рідні Боги — хранителі
Будуть охороняти,
На поміч мені і моєму чаду
Злого духа виганяти.
Радість мені й моєму чаду дати,
Весь мир, весь світ,
Радість і славу мати!
Виходьте, страхи!
Виходьте, ляки.
Виходьте, переляки.
Виходьте, навії!
Виходь, злий дух!
Чи підливають, чи підговорюють —
Не допусти, Свароже.
Сварожичі, січіть, рубайте,
Від миру відганяйте,
Від Дажбожого онука (ім’я),
Від онучок, від правнучок,
Від мого чада, від мого стада,
Від усього миру по білому світу!
Виганяю зло: з голови, з-під голови,
В голові буйності не бувати,
Глухотою, німотою, сліпотою,
Не чути, не знати.
Виганяю з утроби,
Із серця, з-під серця,
З легень, з-під легень,
З печінок, з-під печінок,
Із шлунка, з-під шлунка,
Із кишок, з-під кишок,
Із селезінки, з-під селезінки,
Із нирок, з-під нирок,
Із раза, з-під раза,
Із всілякої хвороби.
Погань виганяю: з рук,
З плечей, з-під плечей,
З ліктів, з-під ліктів,
З долонь, з-під долонь,
З пальців, з-під пальців,
З нігтів, з-під нігтів.
Паралічів не знати,
Своїми руками хліба-солі заробляти.
З клубів, з-під клубів,
З колін, з-під колін,
З литок, з-під литок,
З плесів, з-під плесів,
З кісточок, з-під кісточок,
З п’ят, з-під п’ят,
З підошов, з-під підошов,
З шиї, з-під шиї,
З крижей, з-під крижей.
Стовбняки відвертати,
Сімдесят сім хвороб не знати,
Двадцять чотири вітри
Зі смертельними відвертами не чути,
Славу і здоров’я мати,
Чисту постіль, як у Бога Сварога,
Матері Лади мати.
Лежати — не лежати,
Хвороби не знати!

ВИКАЧУВАННЯ ХВОРОБИ НА ЯЙЦІ

У багатьох регіонах України поширене викачування хвороб по тлу недужого або якомусь елементі його одягу. Бажано, щоб ця річ була якомога ближчою до тіла:сорочка, футболка чи майка). Вірили, що яйце здатне ввібрати у себе хворобу чи поробу під час перекачування його під супровід молитов чи примівок, подібно до того, як промокальний папір вбирає у себе чорнильну пляму. Ось як за допомогою яйця боролися колись із підвієм: «Хвороба, що називається підвієм (параліч), буває, за народним віруванням, від під віяння хворого вітром, а особливо вихором. Від неї може пособити тільки баба, викачуючи хворого яйцем. Приступаючи до цього діла, баба нашіптує так: «Стань мені першим разом, Ліпшим часом, Стань мені, Господи, Допоможи!» Викачуючи ж хворого яйцем, баба нашіптує: «Препав нічний, північний, препав з роботи, з сухоти, з ядання, з пиття, з гуляння, з буяння, з поклику, з помислу, з погляду, препав з хмари, з вітру і з сонця. Нічний, північний, полудневий, сходовий, нудний і сердешний; я ж тебе вимовляю, водою виливаю, яйцем викачую, на пущи і на сухий ліс одсилаю. Там тобі гуляти і буяти,гнилі колоди вивертати, жовті піски пожирати, синє море попивати. Щоб тут тобі червоної крові не спивати, синих жил не потягати, жовтої кості не ламати. Пуфу, пуфу, пуфу!» Три рази баба плює, затим яйце, яким викачувався хворий, треба віддать собакам

На спадаючому місяці, під вечір, викачують сирим яйцем. Починаючи з голови, опускаються на груди, звідти по «вісімці» прокачують по всіх частинах тіла тричі, примовляючи:

Мати Лада народила, із початку віку благословила:
Собаче, котяче, гуси, качки, індики, кури,
Дикі качки та всяку дичину,
Дикі кози, корови, коні, кози, вівці,
Вовки, лиси, ведмеді, леви, всякі звірі.
На яйце буду замовляти,
У звірів на очах страху не буду мати.
Боже Свароже небесний, Лада,
Мати Сварожичів, будуть охороняти,
Рідні Боги будуть заступати.
Роде Всевишній, допоможи!
У щасливу годину,
У щасливу хвилину,
У щасливу мить!
І назавжди Дажбожого онука (ім’я)
Захисти!

ЗАМОВЛЯННЯ ПРОТИ БОЛЮ І СУДОМ

У тридев’ятім царстві, тридесятім государстві є море-океан, а посеред нього острів . А на острові тому дуб стоїть, а на ньому Сокіл сидить — Крила розгортає, кривду розганяє, А хвостом перелоги хворі судомні розмітає, тіла очищує, а з тілами душі світлом наповняє, добром засіває!

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ПРИСТРІТУ

Твоя стретуха,
Моя незнесуха.
У моєї незнесухи
Соколині очі,
А орлові крила,
Ведмежача сила,
Сім п’ядей між очима.
Крильми одмахаюсь,
Очима оддивлюсь,
Силою одіб’юсь
Та нічого не боюсь о.
Після цих слів треба подути через ліве плече та тричі плюнути.

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ПЕРЕЛІКУ

Ти переполох заляканий,
Ти переполох переляканий,
Вітряний, водяний — вогневий,
Чоловічий, жіночий, дівочий,
Парубочий, хлоп’ячий, скотячий,
Собачий, гадючий, звірячий, пташиний,
Насланий, присланий,
Примовлений, приговорений.
Я тебе, переполох, сокирою Перуновою перерубаю,
Я тебе мечем Світовида пересікаю,
Я тебе, переполох, вйзиваю і викликаю
Із очей твоїх, із твоїх речей, з плечей,
Із м’язів, із мізків, із кісточок, із грудей,
Із боків, із живота, із поперека,
Із ніг, із рук, із пальчиків, із сімдесяти суглобчиків.
Тут тобі, переполох, не крутити
І в голову не бити, червоної крові не в’ялити,
Щирого серця не томити,
Білої кості не крутити, білого тіла не сушити.
Іди собі, переполох, за горами,
Іди собі за лісами, де люди не ходять,
Де людське око не бачить.
Я тебе силою Божою висилаю із недужої,
З тіла й душі народженої, славної, Рідними Богами
освяченої (ім’я).

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ОЧНОГО БІЛЬМА

«Велесу помолюся, всім Богам поклонюся,
Усім Правим, усім Явим, а найперше Силам
Вогняним Небесним. Станьте у помочі!
На горі найвищій стояло три воли.
Білий лизнув — більмо злизнув, сірий лизнув — кров злизнув,
Чорний лизнув — всі болесті зняв, копитом пхнув, більмо зопхнув. Тьху, тьху, тьху!
Більмо пропади, з православного
(ім’я) навік відійди!»

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ЛИШАЮ

Зранку на спадаючому місяці змащують росою, що сідає на вікна, і замовляють:
«Слизни, пропади, де взялося — туди йди!
Згинь з лиця, як роса з вікна.
Роса від Сонця Божого пропадає,
Так хвороба ся православного (ім’я) злишає!
Як вода висихає, так хвороба щезає,
Згинь, пропади, від мене православного (ім’я)
На вік відійди, я Каменем святим захищуся,
Всім Богам помолюся, вони мене закриють, Від болячок всяких відмиють!»

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД КРОВОТЕЧІ

На камені, на острові,
На Світовій горі бігло три ріки:
Одна водяна, друга медяна, третя кровава.
Я водяну виллю, а медяну вип’ю,
А кровавою кров замовлю.

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ЗУБНОГО БОЛЮ

Місяцю молодий, зубарю золотий,
Ти по небу ходиш, ти увесь світ бачиш.
Чи бачив ти мертвого у землі?
Був я на небі, бачив я мертвих —
Сплять, і їм зуби не болять.
Місяцю-молодче, ти на небі,
Дикий кабан у лузі, камінь у морі.
Як зійдетеся всі брати докупи,
Тоді в мене заболять зуби.

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД БОРОДАВОК

Сонце, Місяць, Зорі,
Ясність від Богів посилають,
А бородавки з мира відпадають.
Буду я тисячу ґудзів в’язати,
Тисячу до тисячі рахувати.
Закопаю під порогом нитки,
Щоб пропали бородавки.

Беруть удвоє нитки, зав’язують дев’ять ґудзів, після чого закопують під порогом хати.

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД КРОВІ (фрагменти):

Там на горі тури орали,
Красну рожу сіяли —
Красна рожа не зішла! .
Ішли ліки,
через три ріки,
і лозу рубали,
і рожу сажали —
і рожа не принялась,
і кров унялась… .
Текло три ріки
під калиновий міст:
перва водяна,
друга молочна,
третя кровава.
Я водяну ізопью,
а молочну споживу,
а кроваву іспиню —
із сірого коня кров ізгоню .

Заговори від зубної болі

Іду я ні вулицею, ні дорогою, а по порожніх провулках, по ярах, по каналах. Назустріч мені заєць. Заєць, ти заєць: де твої зуби? Віддай мені свої, візьми мої. Іду я ні шляхом, ні дорогою, а темним лісом, сирим бором. Назустріч мені сірий вовк. Вовк, ти сірий вовк: де твої зуби? Ось тобі мої зуби, віддай мені свої. Іду я ні землею, ні водою, а чистим полем, кольоровим лугом. Назустріч мені стара баба. Стара ти баба: де твої зуби? Візьми ти вовчі зуби, віддай мені свої випали. Заговорюю я зуби міцно-міцно у онука Даждьбожого такого-то, до цього дня, по цей час, на століття століттям!

ПРИМІВКА ВІД ЗУБНОГО БОЛЮ

ВОВЧІ ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ЗУБНОГО БОЛЮ

(перший спосіб)
Береться один вовчий зуб (бажано самця) і над ним три рази вимовляється: Іду я, онук Дажбожий (ім’ярек) ні вулиці, ні дороги, ні шляхом, ні дорогою, а темним лісом, сирим бором. Назустріч мені сірий вовк. Вовк, ти сірий вовк, де твої зуби? Ось тобі мої зуби, віддай мені свої. Заговорюю я зуби міцно-міцно у онука Дажбожого (ім’ярек) Нехай не болить, не ниє, не свербить. Відтепер, повсякчас і на віки віків. В ім’я Прави, і Яви, і Нави. Най буде так! Слава Рідним Богам, Слава, Слава!

Після цього вовчий зуб прикладається до тієї сторони щоки, де болять зуби, викидають його у вогонь зі словами: “Біль зубна – згорить лиха!»

(другий спосіб)

Цей чаклунський ритуал виконується тільки на молодий місяць в лісі, як можна далі від тих місць, де бувають люди, щоб ніхто не міг Вам перешкодити. Береться чотири вовчих зуба (два зуба самки, і два – самця). У лівій і правій руці затискається по два зуба (один зуб самки, один – самця), руки перехрещуються на рівні грудей (у чаклуна права рука зверху, у відьми – ліва) і вимовляється змову, яку потрібно повторити один раз. Слова треба вимовляти дуже чітко і повільно, співучо, намагаючись, щоб дихання було глибоким, тобто, потрібно домогтися, щоб змова звучала “гучно” немов звук виходить з труби.

Місяць ти, месяцевич, срібні ріжки, золоті ніжки. Зійди ти, місяць, з неба зоряного, з неба ясного, Утіш мою зубну біль, Понеси ти лихо моє під небеса, Моя скорбота не мала, не тяжка, а твоя сила могутня. Мені скорботи не перенести. Ось зуб, ось два, ось три, ось чотири всі твої – бери! По одному зубу розкидають в сторони (раз – з лівої руки, раз – з правої). Візьми ти моє лихо хвороба, а мені дай здоров’я, Міцне, як сталь, А біль забирай із собою в підхмарну далечінь. Відтепер, повсякчас і на віки віків. В ім’я Прави, Яви, і Нави. Слава! слава! Слава!

(спосіб третій)

Змова читається на убуваючому місяці. Під час виголошення тексту вовчим зубом потрібно намалювати рівносторонній хрест на щоці, з того боку, де зуби болять. Проводити потрібно, злегка дряпаючи шкіру, але не до болю. Встану я, онук Дажбожий (ім’ярек), помолившись, піду, перехрестившись(підставити, як вам зручно…), З дверей в ворота, і воріт під чисто поле. А в чистому полі стоїть камінь Алатир. Під тим каменем Алатирем лежить вовк-вовчара. Як у того вовка-вовчари зуби не болять, не ниють, Так і у онука Дажбожого (ім’ярек) зуби не болять, не ниють. Змова моя міцна, як той Алатир-камінь. В ім’я Прави, і Яви, і Нави. Відтепер, повсякчас і на віки віків. Слава! слава! Слава!

І, звичайно ж, найбільше частини вовка використовувалися як амулети, які в основному робилися з очей, серця, зубів, кігтів, хвоста і вовни вовка.

ВОВЧИЙ ЗАГОВОР ВІД ПРИСТРІТУ

Потрібно при собі носити вовчий хвіст або невеликий жмут вовчої вовни. У деяких випадках для цієї ж мети знахарі застосовують дев’ять вовчих зубів, нанизують їх на чорну нитку у вигляді намиста і носять на шиї. В якості захисного амулета від нечистої сили, маги, що йшли глибоко в лісові хащі, використовували вовчу лапку, яку теж одягали на шию.

При пологах

Летіла лелека
З-за Дунаю далекого
Принесла новиночку
Про мою дитиночку.
Вже вона в дорогу збирається,
На світ білий благословляється.
Віконечко відчиняю,
Гостя довгожданого виглядаю
Через високі пороги,
З далекої дороги,
Я дитя своє зустрічаю,
Про поміч Велесову благаю.
На мости калинові
Ставлю дощечки нові,
Стежечки килимами вистеляю,
Сонечко до них прихиляю,
Місяцем підсвічую,
Зорями заквітчую,
Щоб була стежинка світленька,
Щоб була доріжка легенька.
А по ній Сам Велес іде,
Дитя моє веде,
Через усі пороги переступає,
Дитя моє на життя красне благословляє.

Матір Дажбога,
Рожаниця Пресвітла
По двору ходить,
У білій рученьці
Ключі золотії носить,
Запори таємнії відчиняє,
Ворота дубовії відкриває,
Дитя моє на світ Божий
Випускає.
Земле Свята,
Мати Пресвітла,
Рожанице пречиста!
Ти маєш ключі золоті,
Відкриваєш замки потайні,
Випускаєш із Лона Свого
Дитя Красне – Сонце Ясне.
Молю тебе, Земле –Матінко,
Відімкни запори лона мого,
Випусти дитя гоже
На світ Божий.
ЗАМОВЛЯННЯ ДЛЯ ВОЇНІВ

ЗАМОВЛЯННЯ ПЕРУНА

Ім’ям Світла, ім’ям Роду, ім’ям сили його! Перун надсилає благость на закликаючих її. Силу і славу, твердість і лють, даждь нам Перун в бою. Громом що явить, будь натхненним, волю яви свою. Ім’ям Бога сивого Сварога воїну силу даждь. Сину і брату, другові і вою, волю свою яви. Нині і вічно і від кола до кола! Тако бути, тако є, тако буде!

ЗАМОВЛЯННЯ ПЕРЕД БОЄМ

Їду на гору високу, далеку, по хмарах, по воді, а на горі високій терем боярський, а у теремі боярськім сидить красна дівиця. Ти дівчина молодечесенька, йду за тебе під рать на супостатів моїх, ворогів-лиходіїв воювати. Вийми ти, дівчино, батьківський меч-кладенець, дістань ти, дівчино, панцир дідівський; відомкни ти, дівчино, шолом богатирський; відчини ти, дівчино, коня вороного. Мені, меч-кладенець, будь ти другом, мені, панцир дідівський, будь рідним братом, мені, шолом богатирський, будь вінцем заручним, мені, кінь вороний, будь вірним молодцем. Іди ти, дівчино, у чисте поле, а по чистому полі стоїть рать могутня, а в раті зброї немає кошторису. Закрий ти, дівчино, мене своєю фатою: від сили вражої, від пищання, від стріл, від борця, від кулачного бійця, від лицарства, від дерева чужинського: від дубу, від в’язку, від клену, від ясени, від ялини, від горобини, від поліна довжиною не довгого четвертинах, від липи, від жимолості, від верби, від сосни, від яблуні, від курослепу, від ліщини, від ялівцю, від сіна, від соломи, від кістки, від заліза, від укладу, від сталі, від міді червоної, зеленої, дроту, від срібла, від золота, від пташиного пера, від невірних людей: нагайских, німецьких, мордви, татар, башкирців, калмиків, гулянців, бухарців, жидів, кобитей, вовулів, бумірців, турченів, якутів, лунасів, черемисів, вотяків, лібанів, китайців…

Ви, дерева, від мене (онука такого-то), воротіться; ви, залізо і мідь, і сталь, і злато, відлітайте, і ви, люди невірні, відбігайте. А буде, що вернуся я по-живу і по-здорову, і буду, красна дівиця, тобою вихвалятися, своєю молоденькою ходою показуватися. Твоя фата міцна, як камінь горючий Алатир; моя молоденька хода сильна, як вода млинова. Дух духом, всіх стусаном, немає нікого, я один, по-живу, по-здорову.

Змови козаків-характерників на силу.

Ярило з силою вогняною,
Ярило з силою земною,
в мій будинок йди і Силу мені принеси,
Хай мої руки стануть швидкі як гаки,
Хай мої ноги стануть міцні як остроги.

Зброю козацькою мене освяти, і військовий дух у мені запали.

Я славлю тебе наш Ярило і в бій, я сміливо йду на ворогів за тобою.

Я завжди готовий до бою, знаючи що це таке, б’ю, хапаю і кидаю, ворогів перемагаю.

Сила в правді, правда Божа – ворогів знищу я.

Перуна я прославляю, силу Ярі закликаю, рука блискавка палить, нога об шоломи гримить. Ворогам смертю загрожує.

Даною стелюсь, Стрибогом кручу, Велесом ламаю, Ярилом обпалюю, Триглавом накрию, рудою вражую землю омию!

Вітер-брате, Земля-мати, Сонце-сила, Вода – мила, Небо-мудрість. Я в усьому. Я і небо, і земля, Я і сонце, і вода, Я людина, і тварина, Я і камінь, і рослина. Я все бачу, я все знаю, Я все можу, Я все маю. Я і житель я і нежить, Я безсмертний я Триглав, Характерник Православ.

Слава Слава Слава!

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ПРОБЛЕМ, БІД, ВОРОГІВ

На справедливу відплату ворогу рідновіра
та Рідної Віри

Блискавка Перунова вражає,
Духи надр виходять.
Вітри попіл розносять
І немає спокійного місця
На Землі (кому),
Де б його не дістала
Справедлива відплата
За (назвати причину).
Немає на Світі перешкод
Для справедливої відплати
Ворогу Рідної Віри та рідновіра (ім’ярек).

На втрату ворогом влади над людьми

Птахи відлітають,
Звірі втікають,
Влада покидає (ім’ярек).
Він без влади
Як стовп у полі,
Як камінь у річці,
Як старець в дорозі
Немає ні влади, ні грошей, нічого.

На погіршення стосунків між недобрими людьми

Нитка рветься,
Ниточки обриваються.
Листя падає і
Дерево сохне,
Висихають ріки
І річечки.
Вся земля цих людей
Стає пусткою
І вони в ній – пустими місцями
На віки-вічні, назавжди.

ЗАМОВЛЯННЯ НА ВОРОГІВ І СУДДІВ (говорити вночі на порозі)

Ніч темна, ніч тишна,
сидиш ти на коні буланому,
на сідлі соколиному!
Замикаєш ти комори,
двірці і хлівці!
Замкни моїм ворогам губи-губища,
щоки-пращоки,
очі-праочі.
щоб вони на мене, нарожденну і т. д. N..
зубів і очей не витріщали,
гніва в серці не мали,
щоб усе поважали
і в добрих мислях мали!(Чуб.).

(друга версія)

На коні їду,
а гадюкою поганяю,
усім моїм неприятелям
і супостатам роти затикаю,
гадючий хвіст,
а хробаче черево,
як приїду я між пани, щоб
стали вони як сухе дерево.
Ви, стіни, не будьте німі,
ви, сволоки, підіймітесь,
тихі речі, тихі мислі, на добре
повернітесь,
бо N. їде чорним волом —
щоб став моїм ворогам язик колом!

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ГАДЮКИ

Ой чи не в того лукомор’я зелена лоза —
Зелену лозу вітер сушить,
Вітер сушить — листи розносить:
Оден листочок у море впав,
Другий листочок до сердечка припав,
Третьому листочку рани лічити,
Рани лічити — рани курувати —
опубліковане ще Срезневським — може, підправлене; для порівняння друге:
На морі на лукомор’ї стоїть купа,
А на тій купі лежить гадюка,
Я тую гадюку посічу, порубаю
І щиреє серце N. N. замовляю .
Царице Лага, царице Лагице,
Збирай своє військо гадюцькеє й гадежське,
Збирай і спинай зуби, губи і уста
Од звіриного лиця,
На синім морі озираємна,
На озираємні грушевина,
На грушевині гніздище,
На гніздищі цариця Лага.
Од білої кості,
Од червоної крові
Сина божого N. .

Замовляння від туги (рідної матінки в розлуці з милим дитятком)

Розридалася я рідна, онука Даждбожа, у високому теремі батьківському, з червоною ранкової зорі, під чисто поле глядючи, на захід ненаглядного Дитятки свого ясного сонечка – такого-то. Досиділа я до пізньої вечірньої зорі, до сирої роси, в тузі, в біді. Чи не взмилилось мені трощити себе, а придумалося заговорити тугу люту, гробову. Пішла я в чисте поле, взяла чашу шлюбну, вийняла свічку заручну, дістала плат вінчальний, почерпнула води з загірної Студенця. Стала я серед лісу дрімучого, окреслилась чертою призорочною і возговорила гучним голосом:

Заговорюю я своє ненаглядне дитятко, такого-то, над чашею шлюбною, над свіжою водою, над платом вінчальним, над свічкою обручкою. Умиваю я своє дитятко під чисте личко, втираю платом вінчальним його уста цукрові, очі ясні, чоло думне, скроні червоні, висвітлюю свічкою його каптан, його шапку соболину, його підпояс візерунковий, його коти шиті, його кучері русяві, його обличчя молоденьке , його ходу хорта.

Будь ти, моя дитино ненаглядна, світліше сонечка ясного, миліше весняного дня, світлішим джерельної води, біліше ярого воску, міцніше каменю Алатиря. Відводжу я від тебе: риси страшні, відганяю вихор бурхливого, віддаляю від лісовика одноокого, від чужого домовика, від злого водяного, від відьми київської, від злої сестри її Муромської, від Моргун-русалки, від треклятої баби яги-, від летючого змія вогняного , відмахую від ворона віщого, від ворони-каркуні, затуляю від Кощія-Ядуна, від хитрого чорнокнижника, від замовного чарівника, від ярого волхва, від сліпого знахаря, від баби-відуньї.

А будь ти, моя дитино, моїм словом міцним – в нощи і опівночі, в годині та в півгодини, в дорозі і доріженька, уві сні та на яву – укритий від сили вражия, від нечистих духів, схований від смерті нанрасния, від горя , від біди, збережений на воді від затоплення, укритий у вогні від сгоренія. А прийде час твій смертний, і ти вспомяні, моє дитятко, про нашу любов ласкаву, пра наш хліб-сіль розкішний, обернися на батьківщину славну, удар їй чолом седмеріжди сім, розпрощався з рідними та кревними, припади до сирої землі і засни сном солодким , непробудним.

А будь моє слово: сильніше води, вище гори, важче золота, міцніше пального каменю Алатир, могутнє богатиря. А хто надумає мого дитятко обморочило і обрисів, і тому втекти за гори Араратські, в безодні найнижчих, в смолу кипучу, в жар палючій. А будуть його чари – йому не в чари, морочанье його не в морочанье, узорчанье його не в узорчанье.

Замовляння на приборкання гніву (рідної матінки)

На великий день я народився, тином залізним відгородився і пішов я до своєї рідної матінки. Загнівалась мати моя рідна, ламала мої кістки, щипала моє тіло, топтала мене в ногах, пила мою кров. Сонце ясне, зірки світлі, небо чисте, море тихе, поля жовті – всі ви стоїте тихо й сумирно, так була б тиха і смирна моя рідна матінка по вся дні, по вся годинники, в ночі і полуночі.

Як бджола поноску носить, так би рідна матінка плодила добрі словеса за мене, свого рідного сина.

Як віск тане і палає від імені вогню, так би горіло і тануло серце моєї рідної неньки.

Як лебідь по лебідці тужить, так би моя рідна матінка сумувала за мною, свого рідного сина.

Як Студенець ллє по вся дні воду, так би текло серце рідної матінки до мене, свого рідного сина.

Примівка на приборкання злих сердець

Сідаю в сани я, криті бобрами, і соболями, і куницями. Як лисиці та куниці, бобри і соболі чесні і величаві між панами і відунами, між світом і селом, так мій нарождений син був би чесний і величний між панами і відунами, між світом і селом. Їду на гадині я, вже поганяю, а сам дуж, у панів і суддів повен двір свиней, і я тих свиней з’їм. Суд судом, століття століттям! Сію мак. Розійдуться всі судді, а тія сидять, що мене їдять. Мене не з’їдять, у мене ведмежий рот, вовчі губи, свинячі зуби. Суд судом, століття століттям! Хто мій мак буде підбирати, той на мене буде суд давати. Сховаю я свій мак в залізну кладь, а кину кладь у океан-море. Океан-море не висихає, кладі моєї ніхто не виймає, і маку мого ніхто не підбирає. Суд судом, століття століттям! Замикаю зуби і губи злим сердцям, а ключі кидаю в океан-море, в свою залізну кладь. Коли море висохне, коли мак з кладі поїдять, тоді мені не бувати. Суд судом, століття століттям!

Заговори від скорботи

Місяць, ти місяць, срібні ріжки, золоті твої ніжки. Зійди ти, місяць, зніми мою зубну скорботу, забери біль під хмари. Моя скорбота ні мала, ні тяжка, а твоя сила могутня. Мені скорботи не перенести, а твоїй силі перенести. Перерахувати скорботи. Місяць, ти місяць, заховай від мене ці скорботи!

Заговор на злодія.

На морі на океані, на острові тому на Буяні, стоїть скриня залізна, а в тій скрині лежать ножі булатні. Підіть ви, ножі булатні, до такого і сякого злодія, і рубайте його тіло, коліть його серце, – щоб він, злодій, повернув крадіжку такого-то, щоб він не приховав ні синя пороху, а видав би все сповна. Будь ти, злодій, проклятий моїм сильним змовою в землю пекло, за гори Араратські, в смолу кипучу, в золу горючу, у тварь болотну, в греблю млинову, в будинок бездонний, в глечик банний; будь прибитий до притолку осиковим кілком, висушений трави сухими, заморожений у пущі льоду, окривавлений, хромий, очманілий, одурений, обезручений, оголодавший, охлявший, валяйся у багнюці, з людьми не знайся і не своєю смертю помри! Хай буде так!

Од перелогів:

За лісом-перелісом там хатка стоїть,
А в хатці престол стоїть,
На престолі рукавиці гаманиці мені,
А перелоги — дідькови в роги:
Iдіть собі на мха, на болота,
На cухиї очерета,
На нициї лози.
Де півні не співають,
І півнячий голос не заходить —
Там вам питіння і їдіння,
І розкоші ваші.

Коли щось загубиш

(прив’язати мотузку до ніжки столу і тричі промовити)
Чорт, Чорток! На тобі твоє, віддай моє!
або:
Чорте, Чорте! Погрався — віддай!

Ховаючи гроші (скарб)

Чорте, Чорте! На тобі гроші.
Щоб ці гроші такі руки відкопали,
які й закопали!

ЗАМОВЛЯННЯ НА ГРОШІ

Відкритий світ широкий,
Відкриті землі близькі і далекі,
Світить на них Сонце
І дощ поливає,
А гроші звідусюди йдуть до мене,
На справі чесні,
На життя заможне,
Як сонце йде до віконця,
Як хмара йде до неба,
Як дощ іде до землі.

Частина 2.

ЗАМОВЛЯННЯ НА ЩАСЛИВУ ДОЛЮ, ЛЮБОВ.

ЗАКАРПАТСЬКІ ПРИМІВКИ.

Ввійти до води у півночї, положити на воду кладку, стати на неї босо, трястись і приказуватись:

Трясу, трясу кладкою,
кладка водою,
вода купиною,
купина чортами,
чорти козаком (таким-то) —
щоб його трясли-трясли,
та й до мене принесли:
до онуки Даждьбожої
дівчини [ім’я].

Варіант з Гуцульщини:

Андрію, Андрію,
Коноплі сію,
Дай ми, Боже, знати,
З ким їх буду брати:
Я трясу плотом,
А пліт болотом,
А сужений м…ми
Над моїми грудьми
(Шухевич).

Палячи з воском у печі якусь частину одежі коханого:

Щоб тебе за мною так пекло, як пече вогонь той віск!
Щоб твоє серце за мною так топилось, як топиться той віск!
І щоб ти мене тоді покинув, коли знайдеш той віск!

ЗАКЛЯТТЯ НА ЛЮБОВНЕ ЗІЛЛЯ «ТИРЛИЧ»

Терлич, терлич,
десятьох приклич!
А з десятьох девятьох,
а з девятьох восьмерох,
а з восьмерох сємерох,
[а з сємерох шестирох],
а з шестирох пятирох,
а з пятирох чотирох,
а з чотирох трьох,
а з трьох двох,
а з двох одного —
та доброго (Квітка).

ЧАРИ НАД ЖАБОЮ. ЛЮБОВНІ ЗАМОВЛЯННЯ.

Закоханий, бажаючи мати красою дівочою, завжди вдається до знахаря за радами – пособити свою тугу. Знахар наказує йому виходити ранковими зорями до озер і ловити жаб парних. Якщо він встигне схопити парних жаб, то повинен покласти їх у звичайний глечик і бігти, не озираючись, до першої мурашиної купини і там його зарити. Після цього він повинен бігти, також не оглядаючись, до свого будинку. Якщо він обернеться або буде прислухатися до шуму, вереску, крику, – то нечиста сила може його зруйнувати. Народ думає, що нечиста сила мимоволі повинна повідомляти чари кістках парних жаб, але якщо недосвідчений буде озиратися, то вона жорстоко мстить за мимовільне відторгнення сили чародійства.

Закоханий йде на третій день до мурашиної купині, розкопує і знаходить вилку і гачок. Ці знаряддя роблять чудеса в любові. Якщо хочеш кого змусити мимоволі любити себе, то варто лише зачепити дівчину цим гачком – і бажання увінчане. Якщо ж дівчина стає в тягар, то варто лише відштовхнути виделкою, і вона на все життя залишається байдужою до самої гарячої любові.

Любовний приворот. Для парубків.

Наповнена земля дивом. Як на морі на Океані, на острові тому, на Буяні, є біл-горюч камінь Алатир, на тому камені влаштована воненна лазня, а в тій лазні лежить розпалювана дошка, на тій дошці тридцять три туги. Метаються туги, кидаються туги, зі стіни в стіну, з кутка в куток, від підлоги до стелі, звідти через всі шляхи і дороги та роздоріжжя, повітрям і аером. Мчіться туги мої, і киньтесь в буйну голову її, в тил, в лик, в ясні очі, в цукрові вуста, в завзяті серця, в її розум і мудрість, у волю і бажання, у все її тіло біле і у всю кров гарячу, і у всі її кістки, і по всі склади: у 70 складів, полусуставів і підсуставів. І у всі жили її: в 70 жил, напівжили і жилки, щоб вона сумувала, журилася, плакала б і ридала по всяк день, по всяк час, по всякий час, ніде б пробути не могла, як риба без води. Кидалася б з віконця у віконце, з дверей у двері, з воріт у ворота, на всі шляхи і дороги, і роздоріжжя з трепетом, тугою, з плачем і риданням, спішно йшла б і бігла, і пробути без мене єдиного ні дня, ні хвилини не змогла. Думала б про мене не задумала, спала б не налягла, їла б не заїла, пила б не запила, і не боялася б нічого, щоб я їй здавався миліше світла білого, миліше сонця пресвітлого, миліше місяця прекрасного, миліше всіх і навіть миліше сну її, по всякий час: на молодий, на половину, на перекритий і на кінець місяця. Слово моє затверджується, зміцнюється, і замикається. А якщо хтось з осіб, крім мене, зазіхне зняти страх цей, то будти йому яко черв’як гнилий в свище горіховому. І нічим, ні аером, ні повітрям, ні бурею, ні водою справу цю не відімкнути.

ЗАМОВЛЯННЯ ЛАДИ

Ой ти Лада матінко, матір Сва Небесна і Пречиста! Не залиш нас без любові і щастя! Благодать свою пішли на нас, яко і ми шануємо і славимо Тебе. Нині і вічно і від кола до кола! До кінця часів, поки світить нам Ярило Сонце. Тако бути, тако є, тако буде!

ЗАМОВЛЯННЯ НА ЛЮБОВ

Люби – не відлюби…
Безсонячноїї днини,
осінньої сльоти,
невинного вина…
Іди – не віднайди…
І вітер не зупинить,
І день не дожене,
І вечір не пізна…
Відгадуй
відпускай
плекай
моє вагання
Перед вростанням в шал.
Перед згасанням в ніч.
Жіноча нагота.
Дівоче чарування
на березі свічад
над квіткою терлич.

На нареченого

Як молодий місяць настане,
і як перший раз його побачиш, то казали дівчата:
Ти місяцю молодий,
В тебе ріг золотий.
Тобі на підповня, –
Мені на здоров’я.
Допоможи тобі Боже
На підповня стати,
А мені, щоб той приснився,
З ким я маю на рушник стати.
Неділя з понеділком,
Середа з вівторком,
Четвер з п’ятницею,
А субота їдиниця,
З ким я маю жити
Хай мені присниться.

На міцну сім’ю

Сонце зігріває Землю,
Зігріває щастя на Землі.
Щастя приходить
В родини рідновірів,
Дажбог береже
Наші сім’ї.
Разом навіки,
Як Сонце й Земля.
Разом до смерті
Живуть рідновіри
Сім’ї (чиєї).

На добробут родини

Родить земля хліб,
Ріки дають воду.
Вода і Хліб – основа життя.
Життя – то багатство на Землі.
Родина (чия, перелік імен та прізвищ)
Живе і багатіє
На цій Землі
І все їй дається Дажбогом
Для земного життя.

ЗАГОВІР ПРО ДОЛЮ

Рано-раненько вийду я до річеньки, веретено в руки візьму, до Долі помолюсь. Матінко рідненька, захиснице миленька, дай мені долі, доброї волі. Нехай жінкою я буду коханою, господинею гарною, хай дітки здорові зростають, добро та щастя в сім’ю прибувають. Хай миленький мене любить, лише ніжно хай голубить. Буду я дружиною вірною, порадницею мудрою. Богам Рідним славу співаю, пожертву Долі У Вирій посилаю. Річенько-водиченько, віднеси веретено до Долі у світлицю, хай згадає мене дівицю, як буде долю виплітати, коханого на подвір’я моє зазивати. Слава Рідним Богам!

ЗАМОВЛЯННЯ БОГУ РОДУ НЕБЕСНОМУ

Батьку Рід, Рід Небесний, ти Бог Богів, візьми мене під свою опіку, нехай ніхто не відлучає мене від життя в ім’я твоє. Твоя турбота та моя велика любов до тебе є наймогутніший захист від усякого зла. Дякую тобі батько Рід, за ту турботу про мене та рід мій. І нині, і повсякчас, і від кола до кола, най буде так! Слава Слава Слава!

ЗАМОВЛЯННЯ ВОДИ

Водице-Арданице
Миєш два береги, трету середину
Чєтверте корінє
П`єте камінє
Шесту душу
На имнє (імя)!
Обмий її вид омрази
Жучьої, болючьої
Смертевної, пекучьої,
Скіпачької, лупачької!”
Потом набирать воду, читая:
“Водичько свєтичько!
Течєш з високих гір, з глібоких нір,
Усе лихе обмиваеш, сама чіста пропливаєш
Обмий чоловіка (імя),
вид вуру, пострілу, клику
наслання й лихого чєсу. (3 рази сплюнути).

ЗАМОВЛЯННЯ НА ДОЩ (держаться здебільшого як дитячі співанки)

Ой дощику, накрапайчику, накрапай,
чорну хмару на [назва села]
наганяй! .
Іди, іди, дощику,
зварю тобі борщику,
сікни, рубни, дійницею,
холодною водицею.
Дощику, дощику,
зварю тобі борщику,
в новенькому горночку,
поставлю на дубочку,
дубочок схитнувся,
а борщик линувся —
цеброю, відром, дійничкою
над нашею пашничкою!

Аби перестав:

Не йди, не йди дощику,
Дам ти борщику,
Поставлю на дубонці,
Прилетять три голубонці,
Та возьмуть тя на крилонька,
Занесуть тя в чужиноньку .
Зійди, зійди, сонечко,
На татове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко .

Заходячи в річку:

Чорток, Чорток!
Не ламай кісток:
Ти з води,
А я — у воду!

ЗАМОВЛЯННЯ ВІД ЗЛИВИ

Бий, Перуне, бий! Хмару розбий!
Нехай хмари – на татари,
А яснеє Сонечко – на наше подвір’ячко!

ЗАМОВЛЯННЯ НА СОН

Замовляння Сну (для дорослих)

Тихо-тихо стіл стоїть,
Тихо-тихо на столі Хліб лежить.
Тихо-тихо під столом Земля спить.
Тим сном поздоровляю,
Від Дажбожого онука (ім’ярек)
Безсоння відганяю!

Замовляння Сну (для дітей)

Кури, кури рябенькі!
У вас голови маленькі,
А в рожденого, реченого (ім’ярек)
Та й велика голова.
Скрикніть ви сон
Із усіх сторон,
На рожденого,
реченого (ім’ярек).

Від Нічниць

Темна нічка Нічниць породила –
Малому дитяті муки наробила;
Ясне Сонечко день починає,
Нічниць проганяє,
Денниць насилає,
Біль унімає!
Шух у піч! Шух у піч!

ЗАМОВЛЯННЯ НА ДОМОВИКА

Запрошення до нової хати
Хазяїне, Хазяїне! Ходи з нами до нової хати.
Або:
Домовик, Домовик!
Ось тобі — сани. Сідай, їдь з нами.
(сказати, підставивши черевик)

Коли душить Домовик

Треба запитати:
На добро чи на зло?
(як чуєте тепло — на добро,
а як холодно, то віщує біду).

Щоб повернути чоловіка додому:

(треба запалити свічку або вогнище і промовляти)

Отець Домовик! скоч додолу,
Та принеси мого (ім’ярек)
До мого дому.
Неси його душу, неси його живіт,
І біле лице, і щире серце.
Якнайскоріше, якнайпрудкіше!
В цей час, у цю годину.
Біжи прудко, біжи хутко,
Як цей дим біжить угору,
Щоб так прудко та хутко приніс
козака (ім’ярек) додому!

ЗАМОВЛЯННЯ КУПЕЛІ (ДЛЯ ДОНЬКИ)

«В купіль воду лляю, До Дани промовляю:
Матінко-Водице,
Чистая дівице,
Купіль освяти,
Дитинча благослови.
Купіль моя з м’яти і верби —
Моя доню, уночі тихенько спи.
Гіллячко берези докладаю — •У красі свою я доню покупаю. Купцю-купцю, донечко мала, — Буде в тебе личко чисте, мов вода. Купіль з первоцвіту й череди — Будеш гарною та милою завжди. Купцю-купцю, воду примовляю. Хай тебе Боги благословляють».

ЗАМОВЛЯННЯ КУПЕЛІ (ДЛЯ СИНА)

«Із Древа Перуна Вогонь беру,
Воду ним джерельну я свячу.
Хай вода в цеберку святиться,
Щоб моєму синочку омовиться.
У ту воду кору дуба опускаю,
Ще й у барвінку й чебреці синочка покупаю.
Сила хай міцна його сповняє,
Доблесть і відвага серце огортає.
Мию-мию ніжки золочені —
Хай будуть здорові, не змучені.
На головку водицю лляю —
Хай Боги її мудрістю сповняють,
Хай Перун мечем благословить,
Рід мого синочка захистить».

ЗАМОВЛЯННЯ НА СІЛЬ

Беруть сіль у руку, тримають весь час над болючим місцем або над головою, примовляючи:

Боже Свароже! Захисти і збережи,
Із силами вогняними, силами водяними
Народженого Онука Дажбожого (ім’я)
У дорозі, у праці, в любові!
Від усякого горя, мук,
Страждань, бідувань.
Від усяких клопотів, скорботів,
Від усяких ножів, мечів,
Від усяких мимоходів, переходів,
Від усяких ляків, переляків,
Від усяких хвороб,
Від злотворних вітрів!

Таким чином проговорюють 9 разів. Після цього тричі здувають з голови донизу.
При цьому тричі сиплять сіль на вогонь і кожного разу кажуть:

Сіль перегоряє, Піч Свята перепікає, Народженого, освяченого, (ім’я) нареченого Всяка хвороба минає!

ЗАМОВЛЯННЯ ЗЕМЛЕРОБСЬКІ

ЗІ ЗБІРОК ЄФИМЕНКА І ЧУБИНСЬКОГО

Сю солому потім добре зібрати і вложити квочці на гніздо — ні одного яйця не пропаде.

Побачивши ластівку, кинути на грядку грудку землі і приказати:

Там виросте кріп, кріп сію!

Журавлям показують на Благовіщення хлібець і приказують:

Бусень, бусень, на тобі голвоту,
а мені жита копу.

Перші весняні квіти добре потоптати, приказуючи на здоровля — на сон-траву:

Щоб на той рік діждати,
сону топтати!

ЗАМОВЛЯННЯ НА РЯСТ

Топчу, топчу ряст,
дай, Боже, потоптати,
і того року діждати .

Сіючи мак, почухати голову і приказати:

Щоб головки в моїм маку були такі великі, як моя голова, і щоб маку було так багато, як багацько на голові волосся!

Садячи капустяну розсаду, приказати:

Дай Боже час добрий,
щоб моя капусточка приймалась
і в головки складалась,
обняти голову і вдаритись у ноги:
щоб моя капусточка була з кореня коренистая,
а із листу головистая!

присівши:

щоб не росла висока,
а росла широко,
посадивши і придавивши коліном:
щоб була глуха як коліно!

Посадивши розсаду, накрити горнцем, приложити камінцем і накрити білою хусткою та приказувати:

Щоб була тяга, як камінець,
головата, як горнок,
а біла, як платок .
Щоб горобці не літали на поле: скинувши сорочку, кинуть трохи землі горобцям і з тою ж землею три рази оббігти поле, приказуючи кожним разом:

Агу, горобець,
і я молодець! .

До місяця приказувати, побачивши на повні:

Тобі, місяцю, з повні —
мені на здоров’ї.
Тобі, місяцю, посвітитися —
мені по світу надивитися,
добре находитися.

Новому місяцеві:

Молодик-гвоздик,
тобі роги красні,
мені очі ясні! .

Заговір сіяча

Всемогутній Дажбоже!
Творець всього!
Сподоби мене своєю милістю,
Щоб мій посів
Був такий чистий,
Як чисте Сонце,
І плодючий і рясний,
Як безліч Зірок
На Небі!

Про охорону худоби

(промовляють перед каменем)
О, Боже наш Велесе!
Як цей камінь твердий, німий і нерухомий,
так всі хижі вовки і звірі були б нерухомі
і не могли б зашкодити нашій худібці,
щоб вона була ціла і невредима
під Твоїм захистом!

Дай, Дажбоже, добрий день!
Щоб худібка була здорова,
та я з тобою, ще й зо своєю жоною!

До бджіл про меди

Бджоли, готуйтеся, ідіть – не лінуйтеся.
Приносьте густі меди, воски та рої
Дажбогу на славу, а мені на прожиток!

ЗАМОВЛЯННЯ НА ВИКЛИК ДУХІВ

Карпатське замовляння на виклик Духу Природи:

“Я ТЕБЕ ВІЗИВАЮ, Я ТЕБЕ ВІКЛИКАЮ: РОЗІЙДИСИ, РОЗТЕЧИСИ,ЄК ПІНА ПО ВОДІ, ЄК РОСА ПО ТРАВІ, ЄК МЛА ДІЛАМИ, ЯК ДУХ ГУБАМИ!”

Література по Магії і Світогляду. Замовити можна тут: