Переглянуло: 123

Дві хвилі боротьби проти колядок. Автор: Велеслав Шипіт.

 

 

А в горі в горі в глибокім зворі
Славен, Боже! Славен, Боже! (після кожного рядка)

Росте деревце тонке високе,
Тонке високе, як шир широке.
На тім деревци сам сокіл сидить,
Сам сокіл сидить, далеко видить.
Видить Миколи тисові столи.
А за цим столом бувай здоровий.
Віншуєм тебе щастям здоров’ям
Щастям здоров’ям та з цими святьми.

Примітка. Мелодія правильна, слова теж,але коли Ви послухаєте Колядку повністю, то в останній стрічці  виник чорт зна звідки іудей Христос.

Цю стрічка про Христоса тут ми не  дописали,не звертайте на неї увагу. Коли праукраїнці створювали Колядки, то ні Ісуса,ні Яхве ще і в проекті не було)

(Від редакції сайту “Інтелект Нації”)

 

Сьогодні тяжко уявити зимові свята без зимових календарно-обрядових пісень — без колядок.

Хоч основна тема колядок пов’язана з торжеством сонцевороту, тематика колядок цим не вичерпувалася. У колядках ішлося і про виникнення Світу, і про есхатологічні мотиви, міфологічні сюжети, і про наступні календарні цикли року, адже різдвянно-новорічні святкування є фундаментом усього наступного року, тому колядки були покликані також і для “програмування” на хороший урожай, здоров’я членів родини, благополуччя, щасливий шлюб тощо. І досі в народі кажуть, що як зустрінеш новий рік, то так і проведеш його.

Такі вже звичні для вуха більшості людей прославлення народження Христа в колядках колись би викликали когнітивний дисонанс. Колядки — це первинно обрядові язичницькі пісні, як і майже все різдвяне дійство є язичницьким в основі. Це цілком розуміли церковники, які спочатку вели боротьбу проти народних звичаїв, зокрема і проти колядування. Так Іоанн Вишенський, відомий православний монах і полеміст, у 1599 році писав у посланні князю Острозькому:

“Коляды з міст и з сіл учением [християнським — В. Ш.] выженіте; не хочет бо Христос, да при его рождествѣ дияволские коляды містце то мают, але нехай собі их в пропаст свою занесет.”

Проте тактика переслідування і проповідування проти колядування не була успішною, тому церковники вирішили змінити її. Замість того, щоб критикувати “поганські” колядки вони почали замінювати їх зміст з язичницького на християнський. Заміщення Різдва Сонця на Різдво Христове відбулося ще в часи Римської імперії, коли християнство стало державною релігією, тому тут не було чогось нового. З часом з церковного середовища починають ширитися колядки з християнськими сюжетами витісняючи архаїчні колядки. Колядки, що дійшли до нас у записах фольклористів, можна поділити на три групи: язичницькі, двовірські та християнські. Чим ближче до нашого часу, то тим менше ми можемо бачити міфологічних язичницьких сюжетів у колядках, тоді як християнських сюжетів стає все більше. На сьогодні серед простолюду колядки з язичницькими мотивами, на жаль, є мало поширеними, оскільки їх майже повністю витісняють християнські.

Схожа ситуація відбулася в ХХ столітті. Після того як більшовики встановили свою диктатуру і постав СРСР, де атеїзм був частиною державної ідеології, всі зимові свята з їх атрибутами були заборонені. Згодом і більшовики зрозуміли важливість цих свят для широких мас населення, навіть в їх профанному вигляді. Було перенесено апогей святкування з Різдва на Новий Рік, а релігійна складова усувалася. Зачепили ці процеси і колядки. Якщо спочатку більшовики забороняли колядки, як релігійні пережитки, то згодом почали замінювати релігійні сюжети на комуно-атеїстичні. Штучно виник новий жанр у народній словесності: пожовтневі колядки та щедрівки. Наводжу приклади з таких т. зв. колядок:

Нова радість стала, яка не бувала:
Довгожданна зірка волі в Жовтні засіяла.
Де цар був зажився, з панством вкорінився,
Там з голотою простою Ленін появився.
***
На світанку рано, рано, ранесенько

Приспів:
Радуйся, радуйся земле
Праця волю здобула!

Побороли панство, куркульство, глитаїв,
Розламали ярма спільно ми бруднії.
Встановили бідним право — вільні Ради.
Нам не треба панства — катівства лихого.
Нам не треба бога і попівства не треба.
Ми чекаємо щастя від праці, не з неба.
***
А ми будемо всі працювати,
Та не на богів уже заглядати,
Бо не зробимо, не зораємо
То й біди вдома не здолаємо!

Можемо припустити, яке християнські колядки могли викликати враження колись давно порівнюючи до враження для багатьох людей радянськими колядками.

Отже перша хвиля боротьби з колядуваннями була інспірована християнським духовенством, а згодом було вирішено асимілювати цей звичай в християнстві замінюючи язичницький зміст на християнський. Так само зробили й більшовики, які інспірували другу хвилю цього процесу. Вони спочатку теж намагалися заборонити колядування, а згодом переробити на свій лад змінюючи зміст з релігійного на комуно-атеїстичний. Найбільша різниця полягає лише в часі перетворення і впливів церковників і більшовиків. Якщо перші здійснювали це поступово протягом близько тисячі років, то другі мали на це часу менше століття, тому християнські колядки сьогодні вкоріненні в народній свідомості, а радянські вже забуті та звучать дико для народного вуха.

Благо, що язичницькі та навіть двовірські колядки все ж дійшли до нас завдячуючи фольклористам. Слава Богам, що цей спадок не є безповоротно втрачений незважаючи на намагання монотеїстів та атеїстів.
Колядуймо!

Джерело:   https://www.ridivira.com/uk/suspilstvo/rizdvo-koliady/dvi-khvyli-borotby-proty-koliadok-2

Щоб генетична пам’ять згадала Рідне!

Книгу можна замовити тут:   http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=207

Коляда. Дитячі щедрівки, колядки та засівалки.

×
Завітайте в наш магазин!