Переглянуло:

Кращі перекази «Червоної Шапочки» в стилі різних письменників


Кращі перекази «Червоної Шапочки» в стилі різних письменників:
******************
Еріх Марія Ремарк
– Іди до мене, – сказав Вовк.
Червона Шапочка налила дві чарки коньяку і сіла до нього на ліжко. Вони вдихали знайомий аромат коньяку. У цьому коньяку була туга і втома згасаючих сутінків. Коньяк був самим життям.
– Звичайно, – сказала вона. – Нам нема на що сподіватися. У мене немає майбутнього.
Вовк мовчав. Він був з нею згоден.
******************************
Джек Лондон
Але вона була гідною дочкою своєї раси; в її жилах текла сильна кров білих підкорювачів Півночі. Тому, не моргнувши оком, вона кинулася на вовка, завдала йому нищівного удару і відразу ж підкріпила його ще й класичним аперкотом. Вовк в страху побіг. Вона дивилася йому вслід, посміхаючись своєю чарівною жіночої посмішкою.
*********************
Гі Де Мопассан
Вовк її зустрів. Він оглянув її так по-особливому, поглядом, який досвідчений паризький розпусник кидає на провінційну кокетку, яка все ще намагається видати себе за безневинну. Але він вірить в її невинність не більше її самої і ніби бачить вже, як вона роздягається, як її спідниці падають одна за одною і вона залишається тільки в сорочці, під якою окреслюються солодкі форми її тіла.
**************************
Габріель Гарсіа Маркес
Мине багато років, і Вовк, стоячи біля стіни в очікуванні розстрілу, згадає той далекий вечір, коли Бабуся з’їла стільки миш’яку з тортом, скільки вистачило б, щоб знищити безліч щурів. Але вона як ні в чому не бувало терзала рояль і співала до півночі. Через два тижні Вовк і Червона Шапочка спробували підірвати намет нестерпною старої. Вони із завмиранням серця дивилися, як по шнуру до детонатора повз синій вогник. Вони обидва заткнули вуха, але даремно, бо не було ніякого гуркоту. Коли Червона Шапочка наважилася увійти всередину, в надії виявити мертву Бабусю, вона побачила, що життя в ній хоч відбавляй: стара в подертій клаптями сорочці і обгорілій перуці ганяла туди-сюди, забиваючи вогонь ковдрою.
*************************
Харукі Муракамі
Коли я прокинувся, Червона Шапочка ще спала. Я викурив сім сигарет поспіль і відправився на кухню, де почав готувати локшину. Я готую локшину завжди дуже ретельно, і не люблю, коли мене щось відволікає від цього процесу. По радіо – Пінк Флойд. Коли я заправляв локшину соусом, пролунав дверний дзвінок. Я підійшов до дверей, заглянувши по дорозі в кімнату. Червона Шапочка ще спала. Я помилувався її вухами, одне вухо було підсвічено ранковим сонцем. Я в житті не бачив таких вух … Відкривши двері, я побачив Вовка. На пам’ять відразу прийшла Вівця …
********************
Володимир Маяковський
якщо,
товариш,
одів ти
шапочку,
червону
шапочку
м’ясом
наверх –
сміливо йди:
тобі все вже
по ***
сміливо йди,
нікого
НЕ бійся
міцніше стисни
пиріжки
для бабусі,
вигризи
вовка
сите
життя!
***************
Річард Бах
– Я чайка! – сказав Вовк.
– Це ілюзія, – відповіла Червона Шапочка.
Під крилом з розмахом 10,17 «Сессни-152» з горизонтальним чотирициліндровим двигуном Lycoming O-235-L2C об’ємом 3.8 л. і потужністю 1 × 110 л.с. при 2550 об / хв проносилися сині верхівки чарівного лісу. Літак приземлився біля будиночка на узліссі, складеного з білого каменю.
– Ти бачиш будиночок? – запитала Червона Шапочка, хитро посміхнувшись.
– Ми самі притягуємо в своє життя будиночки і бабусь, – зітхнув Вовк.
*************************
Віктор Гюго
Червона Шапочка затремтіла. Вона була одна. Вона була одна, як голка в пустелі, як піщинка серед зірок, як гладіатор серед отруйних змій …
*******************
Едгар По
На узліссі старого, похмурого, оповитого таємничо-жорсткою вуалью лісу, над яким пролітали темні хмари зловісних випарів і ніби чувся фатальний звук кайданів, в містичному жаху жила Червона Шапочка.
*******************
Оноре де Бальзак
Вовк досяг будиночка бабусі і постукав у двері. Ці двері були зроблені в середині 17 століття невідомим майстром. Він вирізав їх з модного в той час канадського дуба, надав їм класичну форму і повісив їх на залізні петлі, які свого часу, може бути, і були хороші, але жахливо зараз скрипіли. На дверях не було ніяких орнаментів та візерунків, тільки в правому нижньому кутку виднілася одна подряпина, про яку говорили, що її зробив своєю шпорою Селестен де Шавард – фаворит Марії Антуанетти і двоюрідний брат по материнській лінії бабусиного дідуся Червоної Шапочки. В іншому ж двері були звичайні, і тому не слід зупинятися на них більш детально.
*******************
Редьярд Кіплінг
– Ми з тобою однієї крові! – крикнула Червона Шапочка в слід вовку. – Доброго полювання!
*******************
Вільям Шекспір
З’їсти чи не з’їсти, ось в чому питання?

Микола Ternik

Ternik

Ternik

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *