Переглянуло:

КОМАРІАДА

Не ведіться!!! Це розведення лохів і переведення лимонів та гвоздики.
Я спробувала. Чесно. Розрізала, потикала, поставила. Чекаю. Задрімала. А воно ж пахне так, що, аж памороки забиває.
А моя мала, котра не дуже мала, освіжувачем сосновим у ванній пшикнула. І отутечки лимон із гвоздикою. Мені одразу крізь сон усі олені святого Миколая як заревли ” Добрий вечір тобі, пане господарю!”, то я й прокинулась.
А вони вже сидять. Здорові такі, тлусті, з довгими хоботами. Як слони, їй-бо! Регочуться. Кажуть:
– Де ти оцей рецепт відкопала? В якому інформаційному нафталіні знайшла?
– А що, – питаю, – поганий рецепт? Усе ж натуральне, ароматичне, екологічно гретотунбергне. Писалося, що комарі покинуть хату і більше не повернуться.
– Точно, – сміються. – Відлетять навсіхда.
– Або передохнуть, – кажу.
– Безперечно! – кивають вони хоботами. – Ви що, не бачите? Ми з білими простирадлами вже прилетіли. І заповіти підписувати будемо. Кров’ю-у!!!!
– Ви що, подуріли? – обурююся. – Це має діяти! Мені одна жінка з нашої церкви порадила. Це ж народна інсектологія!
– Капець! У що тільки люди по сектах вірять! – сміються вони. – Та нас ні свята вода, ні ладан з миром не беруть! Проти нас екзорцисти – дрозофіли на інтернатурі.
– А інквізиція?
– За неї нам людство ще відповість! – зашуміли вони. – І за кожного, невинноубієнного тапком окаянним і газетою многогрішною теж!
Мені страшно стало, що раптом оце я зараз та за все людство: від Адама з Євою та до Макрона з Меркель, яких хуйло поточною трубою пізнання спокушає відповім.
І я тихо так кажу:
– Дівчонки, а скажіть мені : у вас і справді тільки ви – кровосісі, а чоловіки, тобто комаровіки ваші – ні?
– Ні! – кажуть. – Наші довгоносики – унікальні мудозвони. Перед шлюбом обіцяють все, а потім тільки дзумлять, дзижчать, плутаються поміж крилами, а добувати мамонта летимо ми -комарівни, комариці, комарихи. А чоловіків наших ми називаємо – Хлопи.
– А то чому?
– Літають так повільно, що ви встигаєте їх оглушити аплодисментами.
Та й отаке, скажу вам.
Я їм налила чарку кагору і комарихи там біля неї бенкетували цілу ніч. Закусюючи, ясна річ. Закусяли мене так, що я тепер, наче лось об одвірки чухмарюся.
А на ранок розбудили знову і попросили ще. “На коня”.
     Любов Бурак

@ Дзвінка Торохтушко

Книга, яку можна замовити тут:

 

Український гороскоп
Войтович Валерій Миколайович.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=239

 

×
Завітайте в наш магазин!