Переглянуло: 76

Будапештський меморандум. Чому Україна не вимагає від країн-гарантів його виконання?

 

 

Суд розгляне позов про зобов’язання МЗС України розпочати консультації за Будапештським Меморандумом. 

  • 03 березня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження у справі № 640/4576/20 та витребувано докази від Міністерства закордонних справ України в частині перевірки обставин скликання Україною консультації за Будапештським Меморандумом
  • керівник Проекту «Відкритий Суд» Станіслав Батрин стверджує, що МЗС України офіційно визнає Будапештський Меморандум міжнародним договором, однак всупереч вимогам закону не здійснює заходи за наслідком його порушення: не спрямовує Президенту України Володимиру Зеленському у передбаченому порядку пропозицій до забезпечення його виконання; не ініціює скликання консультацій між його підписантами: США, Великою Британією, Францією, Китаєм, Україною та Росією; не вживає заходів до скликання РБ ООН саме за наслідком порушення даного міжнародного договору з довільним посиланням на те, що РФ застосує право вето до будь – яких рішень
  • Позивач надав суду докази того, що перші консультації між Україною, США та Великою Британією відбувалися у Франції в березні 2014 року, а за наслідком таких консультації прийняті спільні рішення про застосування санкцій відносно Росії як підписанта даної міжнародної угоди [незважаючи на те, що РФ відмовилися брати участь у перемовинах]
  • Позивач також спрямував до суду офіційну документацію, яка засвідчує, що США, Велика Британія, Франція, КНР не відмовляються від своїх зобов’язань за Будапештським Меморандумом та визнають їх у повній мірі, а, відтак і зобов’язання брати участь у консультаціях на основі даного міжнародного договору у випадку, якщо зобов’язання відносно України будуть порушені. Окремо наголошується, що Китай не ніколи офіційно не заперечував власні зобов’язання за Будапештським Меморандумом, однак аргументував свою неможливість участі винятково у консультаціях, які з боку України було запропоновано провести в рамках роботи ОБСЄ, до якої КНР не входить та з якою КНР не співпрацює.
  • Позивач долучив до суду офіційні відповіді МЗС за останні роки, які свідчать про те, що жодної заяви від країн – підписантів Будапештського Меморандуму щодо невизнання чинності будь-яких його положень не надходило. Воднчас, МЗС стверджує, що «не виключає в подальшому застосування ст. 6 Будапештського Меморандуму у разі суттєвого погіршення безпекової ситуації внаслідок дій РФ». Офіційна позиція Міністерства закордонних справ України зводититься до того, що МЗС на «ситуативній основі» ініціюєватиме питання про порушення РФ положень Будапештського Меморандуму. Позивач з даним твердження не погоджуєжться з посиланням на вимоги чинного законодавства, які не надають МЗС можливість бездіяти у випадку порушення міжнародних договорів, а навпаки, передбачають, що МЗС невідкладно формує пропозиції щодо забезпечення виконання міжнародних договорів.
  • Стверджується, що Будапештський Меморандум не надає права вибору у проведенні або непроведенні консультації між підписантами. Будапештський Меморандум є чинним міжнародним договором, який офіційно зареєстрований Секретаріатом ООН згідно зі ст. 102 Статуту ООН, а до виконання Будапештського Меморандуму має застосовуватися ст. 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, відповідно до якої кожен чинний договір є обов’язковим для його учасників та повинен сумлінно виконуватися
  • Нагадується, що 05.12.1994 між Україною, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Сполученими Штатами Америки і Російською Федерацією було укладено міжнародний договір щодо гарантій безпеки України «Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» [в подальшому, до договору приєдналися Китайська Народна Республіка та Французька Республіка на підставі окремих заяв].
Сторонами такого міжнародного договору погоджено зобов’язання: 
  • поважати незалежність України;
  • поважати суверенітет України;
  • поважати існуючі кордони України;
  • утримуватися від загрози використання сили проти територіальної цілісності України;
  • утримуватися від загрози використання сили проти політичної незалежності України;
  • утримуватися від використання сили проти територіальної цілісності України;
  • утримуватися від використання сили проти політичної незалежності України;
  • ніколи не використовувати ніяку зброю проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй;
  • утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, отримати будь-які переваги.

Сторонами такого міжнародного договору погоджено два наступні самостійні правові наслідки порушення вищевказаних зобов’язань: 

  • сторони будуть проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання щодо зобов’язань сторін [п. 6];
  • сторони будуть домагатися негайних дій з боку РБ ООН з метою надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, у тому разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії [п. 4]. 

Натомість, Міністерство закордонних справ України запевняє, що  «не виключає в подальшому застосування ст. 6 Будапештського Меморандуму у разі суттєвого погіршення безпекової ситуації внаслідок дій РФ». МЗС пояснює, що на «ситуативній основі» ініціює питання про порушення РФ положень Будапештського Меморандуму. З цим не погоджується позивач у справі.

В цілому, позивач просить cуд: 

1. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України в частині: 

  • недоведення до відома Президента України Володимира Зеленського інформації про порушення Російською Федерацією зобов’язань, які передбачені «Меморандумом про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 05.12.1994; змісту та правових наслідків таких порушень;
  • невнесення Президенту України Володимиру Зеленському пропозицій щодо вжиття заходів за наслідком порушення Російською Федерацією положень «Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 05.12.1994, включно, щодо:

a) проведення консультацій між Україною, Російською Федерацією, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Сполученими Штати Америки, Китайською Народною Республікою та Французькою Республікою, – на підставі та на виконання п. 6 «Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 05.12.1994;

b) порушення перед Російською Федерацією, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Сполученими Штати Америки, Китайською Народною Республікою та Французькою Республікою питання про ініціювання такими державами негайних дій з боку Ради Безпеки ООН в частині надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю та відносно якої здійснюється акт агресії, – на підставі та на виконання п. 4 «Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 05.12.1994;

c) звернення України до Організації Об’єднаний Націй [та скликання засідання Ради Безпеки ООН] щодо порушення Російською Федерацією зобов’язань, які передбачені «Меморандумом про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 05.12.1994.

2. Зобов’язати Міністерство закордонних справ України вчинити дії: внести Президенту України Володимиру Зеленському пропозиції та вжити заходи за наслідком порушення Російською Федерацією положень «Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 05.12.1994, включно, щодо: 

a) проведення консультацій між Україною, Російською Федерацією, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Сполученими Штати Америки, Китайською Народною Республікою та Французькою Республікою, – на підставі та на виконання п. 6 «Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 05.12.1994

b) порушення перед Російською Федерацією, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Сполученими Штати Америки, Китайською Народною Республікою та Французькою Республікою питання про ініціювання такими державами негайних дій з боку Ради Безпеки ООН в частині надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю та відносно якої здійснюється акт агресії, – на підставі та на виконання п. 4 «Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 05.12.1994

c) звернення України до Організації Об’єднаний Націй [та скликання засідання Ради Безпеки ООН] щодо порушення Російською Федерацією зобов’язань, які передбачені «Меморандумом про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 05.12.1994.

Джерело: http://open-court.org/importants/18945/

×
Завітайте в наш магазин!