«Не думай про день сьогоднішній – про нього подбали наші батьки. Думай про день завтрашній – щоб не прокляли нас наші діти» ( х / ф «300 спартанців»).
Не продаваймо землю…
«Не думай про день сьогоднішній – про нього подбали наші батьки. Думай про день завтрашній – щоб не прокляли нас наші діти» ( х / ф «300 спартанців»).
“Якщо боягузтво теперішніх батьків називають обережністю, обов’язково настане час, коли рабство дітей назвуть відданістю” (Джохар Дудаєв).
30 незалежних економістів та вчених світового рівня, ще у 1991 році застерігали керівництво тодішньої держави від страшних наслідків вільного продажу землі!
Серед них вже було 3 ЛАУРЕАТИ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ в області економіки -Франко Модільяні, Джеймс Тобін і Роберт Солоу, а у 1996 ще один підписант став лауреатом Нобелівської премії – Вільям Вікрам. Це не згадуючи видатних економістів – викладачів провідних вузів світу, фахівців-практиків в області земельної ренти тощо.
Чимала купа українських «експертів», «аналітиків» і майженауковців., вигодованих на жирні гранти міжнародних організацій, що нав’язують слаборозвиненим країнам інтереси транснаціональних корпорацій та світового капіталу, гвалт кричать, що немає альтернативи вільному ринку землі. Це є цинічна та антинародна брехня!
Незалежні економісти і вчені закликали заборонити продаж землі, а натомість – максимально централізовано використовувати земельну ренту в інтересах всього суспільства!!!
Обов’язок мислячих українських патріотів – розвінчати навіяну безальтернативність продажу нашої землі і протиставити тому економічно вигідну модель розпорядження землею, де дотримується основна вимога Конституції України – збереження загальнонаціональної власності на землю!!!
Битва за Землю тільки розпочинається!!!
#СтопгешефтЗЕмлі
Надаємо Вам повний текст цього листа:
Шановний пане Президенте!
Перехід Радянського Союзу до ринкової економіки значно поліпшить добробут її громадян. Ваші економісти засвоїли багато з досвіду країн, де ринкова економіка розвинена в тій чи іншій мірі. Ваші плани щодо вільно конвертованої валюти, вільної торгівлі та приватизації підприємств, прибутковість або збитковість яких буде залежати від рішень, прийнятих самими підприємствами, гідні всілякого схвалення. Але існує небезпека, що Ваша країна приймає у нас такі риси економіки, які заважають західним країнам процвітати в тій мірі, в якій вони могли б. Зокрема, є побоювання, що ви можете повторити наш шлях, дозволивши приватному сектору привласнювати більшу частину земельної ренти.
Важливо, щоб земельна рента була збережена як джерело національного доходу. Уряди розвинених країн з ринковою економікою збирають частину земельної ренти у вигляді податків, але це далеко не рента в повному обсязі. Внаслідок цього вони надмірно і надмірно користуються такими податками, як податок на прибуток, податок на продажу, податок на капітал, перешкоджаючи тим самим розвитку економіки.
Справляння суспільством ренти за землю і природні ресурси переслідує три мети:
– По-перше, це гарантує, що ніхто не позбавляє своїх співгромадян власності за рахунок придбання в своє розпорядження непропорційно велику частку природних багатств, що належать всьому людству.
– По-друге, це забезпечує отримання державою доходу, який уряд може використовувати для фінансування соціальних програм, не знижуючи стимули до накопичення капіталу і до праці, не заважаючи ефективному розподілу ресурсів.
– По-третє, збираючи рентний дохід, держава має можливість встановлювати такі ціни на комунальні послуги і системи громадського користування, які будуть сприяти їх ефективному використанню.
Рентна вартість землі утворюється за рахунок трьох джерел:
– перший – природна продуктивність землі в поєднанні з фактором її обмеженої кількості;
– другий – розвиток суспільства;
– третій – створення соціальної інфраструктури.
Всі громадяни мають рівні права на ту частину вартості землі, яка пов’язана з її природними властивостями. Складова вартості землі, обумовлена розвитком суспільства і його інфраструктури, є найбільш розумним джерелом для фінансування розвитку цієї інфраструктури. За рахунок суспільства споруджуються дороги, розвивається громадський транспорт, з’являються парки і будуються інженерні мережі, що веде до зростання вартості територій. Тому суспільство повинно прагнути отримати якомога більшу частину земельної ренти в якості доходу, розподіляючи одну частину зібраного рентного доходу між усіма громадянами порівну, а другу частину, пов’язану з розвитком соціальної інфраструктури суспільства, спрямовувати на фінансування потреб суспільства, яке створює ренту.
Якщо уряд збирає приріст вартості землі, що є наслідком розвитку суспільної сфери послуг, то він може пропонувати ці послуги за цінами граничної соціальної вартості, сприяючи тим самим їх ефективному використанню та подальшому підвищенню рентної вартості землі, на якій розташовані об’єкти інфраструктури. При цьому державні організації, які є землекористувачами, повинні платити таку ж рентну плату, як і інші землекористувачі, в іншому випадку громадський сектор не буде мати належного фінансування, а державні організації – стимулу або орієнтиру для більш раціонального використання землі.
Деякі економісти вважають, що для отримання державою земельної ренти досить просто продати землю з аукціону. З цілої низки причин це далеко не найкраща ідея:
– По-перше, при великій кількості землі, яка повинна бути передана в приватні руки, будь-яка спроба зробити це в короткий проміжок часу призведе до надмірного зниження цін на землю.
– По-друге, особи, здатні використовувати землю оптимальним способом, не завжди матимуть кошти для її покупки. Щорічне ж стягування земельної ренти дозволить людям з обмеженими засобами отримати землю навіть не купуючи її.
– По-третє, перепродаж земельних ділянок викличе зростання спекуляції землею. Отримання великих незароблених доходів створить напругу і невдоволення в суспільстві.
– По-четверте, турбота про політичні дивіденди призведе до зниження пропозиції землі. Проводячи розумну політику сьогодні, держава збереже земельну ренту для майбутніх поколінь.
– По-п’яте, прагнення інвесторів уникати ризику і загальна нестабільність також можуть знизити пропозицію землі. Ступінь ризику зменшиться, якщо подбати про те, щоб величина рентних платежів не диктувалася складаються обставинами. І нарешті, по справедливості майбутня земельна рента повинна належати майбутнім поколінням, а не сучасному.
Щорічне стягування ренти з землекористувачів дозволяє населенню мати право на її використання в кожному поточному році. Хоча виручка від продажу землі може бути використана у вигляді капіталовкладень в інтересах майбутніх поколінь, відмова від збору майбутньої ренти сьогодні гарантує збереження спадщини для нащадків і оберігає його від можливих політичних ексцесів.
У разі, якщо буде прийнято рішення про формування державного бюджету переважно за рахунок ренти, потрібен розгляд комплексу питань, що стосуються термінів оренди земельних ділянок, створення системи прав на землю, оцінки землі, соціального захисту від зловживань, відмови від користування виснаженою запущеною ділянкою, можливого перерозподілу землі між регіонами з метою вирівнювання показників з природних ресурсів в розрахунку на душу населення. Всі ці питання повинні бути відрегульовані в законодавчому порядку, жоден з них не є нерозв’язним.
Суспільство має докласти максимальних зусиль до того, щоб земельна рента, що є плодом колективної праці, використовувалася в інтересах всіх її громадян. У той же час додаткова вартість, створена на землі в результаті праці і вкладень приватних осіб, повинна належати їм.
З метою забезпечення ефективності та справедливості всі землекористувачі повинні щорічно платити земельну ренту місцевій владі в розмірі, що відповідає поточній рентній вартості землі, що ними використовується. Періодичність перегляду ставок рентних платежів має визначати держава, не можна передавати це право землекористувачам.
З повагою
Ніколаус Тідеман
професор економіки, Політехнічний інститут і Державний університету Вірджинії
Вільям Вікрам
Президент на 1992 рік Американської економічної асоціації
Мейсон Геффні
професор економіки, Каліфорнійський університет, Ріверсайд
Лоуелл Харріс
заслужений професор економіки, Колумбійський університет
Жак Тисі
професор економіки, Науково-дослідний центр з економетрики, Католицький університет, Луівена, Бельгія
Шарль Гоец
професор права, факультет права університету Вірджинії
Джин Вундерліх
старший економіст, Економічна дослідницька служба Департаменту сільського господарства США
Даніель Р. Фусфельд
заслужений професор економіки, Мічиганський університет
Елізабет Клейтон
професор економіки, Університет Міссурі, Сент-Луїс
Роберт Дорфман
заслужений професор політекономії, Гарвардський університет
Карл Кейз
професор економіки, Массачусетський технологічний інститут
Тібор Щітовскій
заслужений професор економіки, Стенфордський університет
Річард Гуд
Вашингтон, округ Колумбія
Сьюзен Роуз-Екерман
професор права і політекономії, Иельского університет
Джеймс Тобін
заслужений професор економіки, Иельского університет
Річард Масгрейв
заслужений професор політекономії, Гарвардський університет
Франко Модільяні
заслужений професор економіки, Мас сачусетскій технологічний інститут
Уоррен Дж.Семюелс
професор економіки, Мічиганський державний університет
Гай Оркатт
заслужений професор економіки, Иельского університет
Юджин Смоленський
декан факультету політології, Каліфорнійський університет, Берклі
Тед Гвортні
оцінювач землі та нерухомості, Анахейм, Каліфорнія
Олівер Олдман
професор права, Гарвардський університет
Зві Гріліч
професор економіки, Гарвардський університет
Вільям Бомол
професор економіки, Прінстонський університет
Густав РАНІС
професор міжнародної економіки, Иельского університет
Джон Хеллівелл
профессо економіки, Університет Британської Колумбії, Канада
Джуліо Понтекорво
професор економіки і банківської справи, аспірантська школа бізнесу, Колумбійський університет
Роберт Солоу
професор економіки, Массачусетський технологічний інститут
Альфред Кан
Ітака, Нью-Йорк
Харві Левін
професор економіки, Хофстрскій університет
1991 р
Віктор ЖердицькийВіктор ШишкінСтепан ХмараНазар МухачовNazar MukhachowНаталя Мобіло (Nataliya Mobilo)Олег БанашкоЮлія МухачоваПавло ДзямкоЛеся ВолодькинаМикола СтрижакІван ТомичІрина РижакГалина Геннадіївна ОднорогВалерій ЧетверковОлена ГуральСергій ЄрмоленкоАртем ФурманюкМикола КравченкоІван СпринськийSergio Alessandro GorbenkoСвітлана БевзЮрій ВареникЄвгеній ПідцерковнийПетро ТерещукРуслан Добровольський
