Переглянуло:

Прадавні українські свята, та їх християнські клони. П О К Р О В А.

 

 

 

 

 

 

 

П О К Р О В А -М А Г У Р А -М А Т И  С Л А В А .

Галина Лозко.

1 жовтня — свято Матері Слави. Вшановуємо Матір Славу — саме вона є нашою Покровою, бо це вона укривала руських воїнів на полях ратних покровом своїх золотих крил. «Б’є крилами Мати Слава і кличе нас, щоб ішли за землю нашу і билися за огнища племені нашого, бо ми є русичі!» Покровителями споконвіку вважалися ті Боги й Богині, які були рідними для народу — «по крові тіла» (Велесова Книга). Наші Пращури вірили в божественне народження русичів — дітей Сварога, Перунових синів, Дажбожих онуків… Це також осіннє свято Матері Землі. Вона в цей день вкривається, лягає спочити на зиму.

Родослава Романів.

Свято Покрови припадає на 9 славня (1 жовтня). Покрова покриває землю листям. До Покрови намагалися зібрати все з полів і городів, завершити сівбу озимини, утеплити хату, двері та вікна. Покрова – пора весіль. Щоб зачарувати свою пару, принадити старостів, дівчата встають на Покрову до схід сонця, відхиляють ворота та сінешні двері, щоб старости заходили і моляться святій Покрові «Матінко-Покровонько! Покрий мою головоньку або хусткою або пілкою, щоб не бути дівкою». Потім йдуть перемотувати весільні рушники і замовляють їх аби старости не обминали хату: «На рушничок стати, рушничком старостів пов’язати…» Якщо під час цих магічних дій сінешні двері і ворота будуть відчинені, то старости не повинні баритися, якщо ж їх хтось прикриє, то в цьому році зі старостами не поталанить. Ще на Покрову масово розцвітають фіолетові квіти «покрови», які дівчата кидають на воду, а потім вмиваються цією водою примовляючи: «Матінко-Покровонько, покрий землю листком, а мене молодую женишком». Від Покрови Мати-Земля йде на спочинок і пробуджується аж на Благовіщення.

 

От ми кажемо “СЛАВА Україні! Героям СЛАВА!” А чи знаєте ви, що таке оте “СЛАВА” ? Ні, друзі… Це не та слава (відомість, популярність) що ми зараз маємо на увазі! Це Велика язичницька Богиня війни та перемоги; Матір слов’ян-русів, Богиня дітей; Матір Сонця; Богиня Ірію (раю) та вічного життя; герб війська слов’ян-русів «Ясуня, Ясна» (від укр. «яса» = «слава»). До неї звертаються війська перед битвою; як «Матір слов’ян-русів» має дуже широкі функції, характерні для Великих Богинь стародавніх релігій (на рівні функцій Іштар та Аматерасу). ЇЇ титул — Валькірія.
Отже навіть самий фанатичний християнин, і противник язичництва – відсилає наших Героїв до ЯЗИЧНИЦЬКОЇ Богині Слави, і прославляє ЯЗИЧНИЦЬКИХ Богів наших предків! Богиня Слава-Мати Героїв! Автор-Ємець Андрій. Не знали? )))
Слава Україні і Слава Героям!

Андрій Ємець.

Найкраще про «день захисника» все розписав Ростислав Наливайко-Ляхович. 14 жовтня християни східного (грецького) обряду, та греко-католики відзначають свято «Покрова пресвятої Богородиці».

Оскільки лише християнського свята замало, то дехто найкмітливіший придумав байку, що в цей же день було створено УПА (українську повстанську армію) та на додачу ще й вирішили, що наші козаки також були фанатами цього свята.

Спробуємо розібратися, що ж це за свято і що власне святкується. За однією з «офіційних» легенд, у цей день військо давніх русичів, на чолі з князем Київським Аскольдом, взяло в облогу столицю Візантійської імперії — центр християнства східного обряду — Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці Константинополя у «гарячій молитві» звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповіданнями, з’явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами. І мабуть одразу «полюбили» греків, бо це ж по-християнськи — любити свого ворога. Похід датується 860 роком нового часу.

Напад русичiв був неочiкуваним i це викликало у Константинополі величезну панiку, адже iмператор Михаїл ІІІ зі своїм вiйськом був на сході країни — воював з арабами, і мiсто, загалом, залишилося беззахисним.

Похід був однозначно вдалим, а не навпаки, як твердять деякі історики. І результатом була велика здобич. Тож «святкування» свята «Покрова Богородиці» є нічим іншим, як брехливим глумлінням над власною славною минувшиною. Звитяга наших воїнів показується як немічність перед якимось «заступництвом». Мало того, що перекрутили все з ніг на голову та ще й нав’язали комплекс провини. Ну і на додачу всі так звані православні «працюють» на грецький егрегор.

Тепер трохи про козаків, які «дуже шанували» це свято. Розкопки поля битви під Берестечком засвідчили красномовний факт. На жодному з козаків не було знайдено жодного натільного хреста, в той час як натільні хрести були на поляках, московитах та німецьких найманцях. Отже ні про яке християнство, в сучасному розумінні, не могло бути й мови. Московсько-хозарське християнство почало «вповзати» в Русь (Україну) лише після Переяславської ради 1654 року. Остаточно воно заполонило наші землі після капітуляції гетьмана Петра Дорошенка в 1675 р.

Вагомим, а головне більш офіційним доповненням до висновку про нехристиянське вірування запорозьких козаків можуть служити численні визначення дослідників українського козацтва, зокрема Д.Яворницького: “Вірність у дружбі вельми високо цінувалася на Запорожжі, де, за козацькими правилами, гріхом вважалося ошукати чорта, коли він потрапляв січовикам у товариші”. Польсько-шляхетський історик Семеон Окольський у своїх мемуарах ХVІІст. писав: “Козаки не допускають до війська своїх священиків і тому недостатньо думають про бога”. “Пантелеймон Куліш докоряв запорозьким козакам, що були вони байдужими у справах релігії. Деякі історики не помічали релігійності запорожців або вважали її нещирою”. “Відомий київський митрополит ХVІІ ст., Петро Могила, називав запорозьких козаків відступниками; православний пан Адам Кисіль (київський воєвода) у тому ж столітті відгукувався про козаків, як про людей “ніякої віри — religionis nulius”; уніатський митрополит Рутський іменував їх (козаків) “людьми без релігії — sine religionis”, а думні дяки московські називали козаків — людьми, що не мали страху божого. Деякі дослідники, як П.А.Куліш, наводять приклади ворожого ставлення козаків до православних церков та вищого духовенства, недовіри до монахів, висвітлюють побутуючі між козаків марновірство та забобонність щодо шкідливого впливу для військової справи присутність священика у війську”. Як бачимо, сучасники козацької доби повністю заперечують християнське віросповідання козаків у ХІV-ХVІІ століттях.

Думка про заснування УПА саме в цей день могла виникнути лише в хворій голові. Таке враження, що до цієї миті ніхто з окупантами не боровся, а лише на свято, скуштувавши оковитої, прозріли та створили цілу армію. Тому, перш ніж щось святкувати, хоч трохи цікавтеся «християнськими святами». Живіть своїм розумом.

© Богдан Климчак.

Наші славетні Предки вшановували та славили Богиню Перемоги Матір Славу, яка надихала воїв на перемоги та виховувала Націю світлих воїнів-звитяжників-Героїв, в той час як християнська версія виховує рабську психологію слабкої людини.

Славень Воїнів Рідновірів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

×
Завітайте в наш магазин!