Слово «поганство» в Україні запровадили священики, бо віра України-Руси була язичеська, тобто національна, а значить, красива, висока, сильна: бо возвеличувала вона подвиги героїв, а тому у певній мірі стала для них ворогом.

Чи можуть бути «поганством» сила, краса і воля ? Чи може бути «поганством» вірність мужа жоні? А може, погані наші народні пісні чи споконвічні народні свята: Коляда, веснянки, Купала, зажинки, обжинки? . . То чому вони живі ще і досі? А може, Небо в Україні погане, бо там Ти, правдивий мій Боже?

Світлий мій Боже, дай правди всім нам, щоб зрозуміли, що таке «поганство» і що справжня Віра в правдивого Бога. І чи не став би Ти ще більш красивим від тієї материнської Віри, яку Ти плекав упродовж тисячоліть, коли б не Хрест князя Володимира в Небі Твоїм?

Ти дав народові віру в життя не заради рабства. То чи можна чужу деспотичну візантійську віру поміняти на совість Матері-України, споконвічну любов до волі розміняти на сваволю?

Уже тисячу літ Церква Христова не стоїть на сторожі нашого народу, зате завжди кликала його до покори. її архієреї служили як не татаро-монгольським ханам, то польсько-литовським магнатам і царям московським.

«Усяка-бо влада від Бога» — написано в Біблії. Тяжкий камінь ліг на груди твої, Україно. Без єдності, без Віри в Єдиного Бога слов’яни, відважний та войовничий народ, уже в середині XIII століття отримали смертельний удар. Татари заволоділи Україною. Попівські молитви не зменшили наші історичні негаразди, бо духовні чини — такі ж грішні і смертні люди. І напевне, саме тут Сатана ошукав людину, поставивши між Небом і Землею церковних чинів, всупереч тому, що кожен народ повинен мати свій шлях до віри, своє розуміння Бога.

Українська Душа так і не змогла звільнитися від візантійсько-московського ярма. Чужа віра — це одна з причин нашої національної трагедії. Відродити Душу народу, її сонячну енергію здатна лише язичеська, тобто Національна Віра. Людина під своїм Небом не є незахищеною — нею опікуються Предки.

Світлий мій Боже, збережи нашу Землю, збережи наш Народ, наш Рід, нашу історію, Віру моїх Предків, щоб завжди Ти був «Яко Бог є Один» у віках.

Автор: Войтович Валерій