Все що є, придумано тобою…

Трапляється, що людина, з хронічним захворюванням, знаходить сили і волю одужати.
А потім … Починає немов би сумувати за свою хворобою, тому, що не знає як без неї жити…
Й тоді, людині потрібно знайти сили і волю знову навчитись жити здоровою.
**************************
Тільки ви можете зцілити себе. Ніхто інший не зробить це замість вас. Ніхто не може випробувати ваші емоції, зрозуміти, як працює ваш розум, або породити ваші думки…
У фізичному тілі закладені механізми самозцілення, воно забезпечене захисною системою, яка не пропускає зовнішніх і внутрішніх збудників хвороб. Тіло здатне до саморегенерації шляхом щоденного створення нових клітин. Ми можемо зупинити цей процес, тільки якщо не віримо в цю здатність і не даємо тілу те, що йому потрібно: відпочинок, належне харчування і навантаження.
Спочатку зціліть душу; за нею піде зцілення розуму і тіла. Душа, розум і тіло мають різні потреби, і якщо всі отримають необхідне, то всі будуть здорові. Але якщо хоч чимось знехтувати, з’явиться роз’єднаність і хвороба атакує Вас. Зцілення відновлює зв’язок душі, розуму і тіла.
Пам’ятаймо, що уявлення про світ будуються на наших переконаннях. Переконання підкріплюються досвідом. Досвід ми схильні узагальнювати. Узагальнення побудовані без вірного масштабу оцінки факторів, не дозволяють поєднати їх у вірне єдине ціле. Й буває наслідком стають невірні висновки, невірні дії/бездіяльність – негативний результат…
Хто з нас через це не проходив?
Саме тому, спочатку потрібно усвідомити конкретну подію (проблему), яка породила дане переконання (проблему), і працювати з нею, управляючи процесом… А далі, для успіху потрібно не тільки виробляти в собі вірні переконання і принципи, ще потрібно мати мужність діяти у відповідность з ними.
Інтуїтивно ми усвідомлюємо свої приховані ресурси, але далеко не завжди наважуємось ними скористатись…
**************************
Все що є, придумано тобою…
Людина сама придумує кордону світу. Він може бути розміром з вулицю – а може стати нескінченним.
Коли людина раптом приходить до усвідомлення, що кордонів не існує, вона стає всім; гори, річки, трава, дерева, сонце, місяць, всесвіт – все це вона.
А час. Час як вітер – вын забирає все легковаге і залишає все вагоме. І тоді усвідомленість вистилає шлях до свободи без боротьби, без руйнування, через пізнання і прийняття себе і світу.
“Свобода – це пригода, якій немає кінця, в якій ми ризикуємо життям і навіть більшим, ніж життя, в ім’я кількох миттєвостей чогось понад слів, думок і почуттів” Карлос Кастанеда “Мистецтво сновидіння”.
«Реальний світ знаходиться за межею розуму. Ми бачимо його через мережу наших бажань розділеним на задоволення і біль, правильне і неправильне, внутрішнє і зовнішнє. Щоб бачити всесвіт таким, яким він є, треба вийти за межі цієї мережі. Це просто, якщо врахувати, що в мережі повно дір» Нісаргадатта Махарадж.
Тому, ти не можеш побачити нічого з того, що не зможеш уявити. А значить світ убогий наскільки, наскільки здатна твоя уява.
“Як крихітний кінчик олівця може намалювати незліченні картини, так і безрозмірна точка усвідомлення малює вміст величезного всесвіту.
Знайдіть цю точку і будьте вільні “Нісаргадатта Махарадж.
Може саме тому, людське серце б’ється на половині шляху між розумом і інстинктом. Тому джерело кращих з наших рішень завжди нижче голови і вище пояса…