Твій парашут розкриється…

Твій парашут розкриється…
************************
Так, спочатку буває потрібно згоріти. Розбушувавшимся всередині ураганом, почистити зайве і залишити тільки найважливіше…
Стояти біля самого краю і відчувати, як усередині тебе пульсує життя в його найпотужнішому прояві – в страху…
Але не бійся стрибнути. І падати…, падати…, аж поки не полетиш…
Твій парашут розкриється…
Звичайно, спочатку серце завмирає, а потім з глибоким вдихом починає відбивати свій ритм, як метроном, від емоцій рве душу на клаптики і заганяє в п’яти. Там швидкість 220 км / год і серце відбиває стільки ж ударів за хвилину вільного падіння. Там дуже сильно…
Але то тільки частинка життя… І після стрімкого падіння ти вже летиш на рівні хмар, один на один… Вщухає ураган, ті пристрасті залишилися за хмарами, з’являється ейфорія польоту, стропи управління в твоїх руках, ти задаєш напрямок, ти віриш у свої крила. Ти вже не падаєш, тепер ти летиш…
І… Найважливіше попереду. Різниця між парашутистом і десантником у тому, що після приземлення у першого усе скінчилося, у другого – тільки почалось…