Переглянуло:

Трохи щодо статті президента Росії…


Так можна далеко зайти…
Адже, тоді давайте пригадаємо, що син київського князя Володимира Мономаха, Юрій Долгорукий заснував Москву.
Віддайте!)
******************
Посилання на давні кордони під час сучасних територіальних суперечок є слизькою доріжкою, яка не має кінця. Ми не можемо повертатись до історичних кордонів ностальгічних старих імперій, таких як СРСР або Оттоманська імперія.
Загалом СРСР розпався мирно, попри деякі збройні сутички, зокрема на Кавказі…
Кримська криза 2014 року не створила нової незалежної держави , як наприклад в Європі нові країни, що з’явилися після холодної війни і є результатом розмежування більших держав, коли колишні внутрішні адміністративні або історичні кордони стали міжнародними кордонами. Кримська криза в тому, що частина території однієї держави, анексована іншою… Анексія Криму перетворила українське населення півострова на меншину, яка несподівано стала жити в Росії, замість України.
******************
У статті президента Росії Володимира Путіна «Про історичну єдність росіян та українців», яку жваво обговорюють, була висловлена «цікава ідея». Мовляв, при розпаді СРСР треба було, щоб республіки отримали ті кордони, які вони мали при утворенні цієї держави. А й справді, тоді б Росія втратила чимало територій. Туву, фінські землі, відібрані після радянсько-фінської війни, Калінінградську область… А також Таганріг і його околиці, які тоді належали радянській Україні.
Подібні сентенції можна почути з уст й інших представників правлячої російської верхівки. Тим самим вони намагаються виправдати свої агресивні дії на пострадянському просторі, зокрема щодо України.
******************
Під час визвольних змагань 1917–1921 років Таганріг навіть на деякий час, у березні-квітні 1918 року, став столицею Української радянської республіки. Але в травні цього року місто вже контролювали німецькі війська. До гетьмана Павла Скоропадського таганрожці послали делегацію, яка звернулася з проханням включити місто до складу Української Держави. І деякий час Таганріг був у її складі.
Коли ж більшовики в 1920 році утвердилися на теренах більшості українських земель, вони включили Таганріг із навколишніми землями до складу радянської України. Тим самим визнавалося, що це українська етнічна територія.
Однак у 1924 році, уже за часів існування СРСР, більшовицьке керівництво вирішило змінити кордони України й Російської Федерації. Тоді від України було відібрано низку територій – серед них Таганріг і землі навколо нього.
Те, що Таганрозький округ був українським, засвідчив всесоюзний перепис 1926 року. Українці становили 71,5 відсотка населення округу. Хоча в самому місті Таганрозі переважали росіяни. Але в цьому немає нічого дивного. Навіть у тогочасній радянській Україні чимало міст, як і Таганріг, були русифікованими.
Під час Голодомору 1932–1933 років Таганріг і навколишні землі стали місцем активної міграції українців. Останні втікали сюди, рятуючись від голодної смерті. У Таганрозі вони влаштовувалися на промислові підприємства, які потребували робочих рук. При цьому самовільно заселяли північні околиці міста. Там виник район Північний, який українці з гірким гумором називали «Соловки».
Однак, рятуючи своє життя, українські переселенці на Таганрожчину змушені були зрікатися своєї національності. Більшовицькій владі не потрібні були українські етнічні райони в Російській Федерації. Українці не мали тут своїх шкіл, засобів масової інформації, бібліотек, культурних інституцій. Їх, фактично, змушували визнати себе росіянами. І чинити цьому опір в умовах жорстокого тоталітаризму часто було небезпечно.
Таким чином відбувалася масова русифікація українських етнічних районів Російської Федерації. Всесоюзний перепис 1939 року показав, що на Таганрожчині та в інших місцях компактного проживання українців в Російській Федерації українська більшість десь «зникла». Насправді ж, українці звідти нікуди не поділися. Просто вони «стали росіянами», точніше їх змусили стати такими.
Та, попри цю тотальну русифікацію, український дух на Таганрожчині все ж давав знати про себе. Низка вихідців із цього краю стали діячами української культури, а в сільській місцевості люди ще довгий час спілкувалися українською мовою. Та й навіть зараз у Таганрозі є група людей (хай і невелика, близько 3 відсотків), які ідентифікують себе українцями.
****************
Карта 1918 року. Повна назва мапи: «Загальна карта України. Зладив М. Дячишин. Заходом i накладом час. „Свобода”, орґану Українського Нар. Союза в Америцї». Масштаб 1:2580000. Формат мапи 85×52 см.

Ternik

Ternik

×
Завітайте в наш магазин!