Переглянуло:

Прикро сьогодні, в шосту річницю Революції Гідності, бачити як “слуги народу” намагаються бути його суддями… Й трохи про те, до чого тут коронавірус…


Прикро сьогодні, в шосту річницю Революції Гідності, бачити як «слуги народу» намагаються бути його суддями… Й трохи про те, до чого тут коронавірус…
*******************************************
«З рани, невдало нанесеної деспотові, ллється море чужої крові» – Станіслав Єжи Лец.
Якщо зло бореться зі злом, то зло, яке перемогло, оголошує себе добром …
*************************************
Сьогодні я вже дід, маю маленьку внучку, знаю яке щастя це відчувати…
Друга світова війна забрала у моїх дідів можливість відчути це, а у мене –радість спілкування з ними, почути їх мудрі поради, мати ті ниточки підтримки, які нам дозволяють впевнено укоренитися в цьому житті… Один з них загинув під Уманню, інший при звільненні Чехословаччини…
Минуло багато років. Але й сьогодні, шануючи пам’ять про них, я ніколи не буду вшановувати пам’ять про їх вбивць…
************************************
Й прикро відчувати, як сьогоднішня влада (от тільки не українська) пробує зламати нас на догоду московії…
Прирівняти майданівців з тими хто їх вбивав, прирівняти тих хто вбиває наших хлопців на Сході з нашими воїнами ( і ті ж, і ті українці, вшануймо їх пам’ять)… Це кого, разом з нашими хлопцями вшануємо «гіві й моторол», чи підемо разом з ними у патруль, й не десь, а на СВОЇЙ ЗЕМЛІ…?
Не знаю, як кому, та не хотілося б мені, щоб у випадку, коли вбили мене, мої діти вшановували пам’ять не тільки про мене, а й про моїх вбивць.
Прикро сьогодні бачити як «слуги народу» намагаються бути його суддями, влада намагається підмінити поняття, нав’язати суспільству під приводом верховенства права, що по одних і тих же законах потрібно судити правоохоронців ( на службі не у своїх роботодавців – народу, а у влади) і народ піднявшийся на повстання ( сам законодавець і контролер дотримання законів), загнавши під час революції народ у рамки Кодексів…
************************************
ПРИКРО. Як влада цей день перетворила в день, який весь світ бачить як «день національного позорища українців», «підготувавши» саме таким чином зустріч наших земляків з Китаю. На 100% вважаю винною владу, не приділившу цьому належної уваги ( чи просто, застосовуючи принцип «розділяти щоб властвувати»…).
«Літак з Китаю» – це шоу української ганьби на совісті вищого керівництва країни. І совісті всіх нас, які обрали чи допустили обрання невігласів без мізків, для яких і людина, і Україна, і її честь – це щось із серії «ги-ги!…
Лише 2 простих питання: для чого у нас керівники адміністрацій і 20 (двадцять!!!) військових аеродромів?
Держава як ставилась до простого громадянина з презирством, так і ставиться. Як вважала українців нерозумними, інфантильними, але при цьому небезпечними істотами, так і вважає…
************************************
Коли влада вважає народ рабами – це страшно, але найстрашніше, коли народ з цим погоджується…
Чому наші революції не мають завершення? Чому ми не можемо прийняти реальну Декларацію прав громадянина і людини? Адже Конституція Пилипа Орлика увійшли в історію як перша в Європі конституція демократичного суспільства, талановиний, волелюбний народ, багата земля, одна із самих сприятливих для життя людини..? Що заважає?
Звичайно, геополітичне положення України, через територію якої завжди проходила невидима межа між прагненням наших предків до свободи, самостійності і інтересами сусідів, стало однією з причин нашої складної історії…
І все ж, чи зацікавлена влада щоб Україна була українською!? Права націі, права держави, чи права людини? Яку державу будуємо, національну, автократичну, чи ліберальну? Національна ідея? Де партії з реальною ідеологією? Чому влада не зацікавлена щоб громадяни були господарями ( від підприємства до останнього метра української землі)?
Понад 300 років тому в своїй праці “Два трактати про правління” Джон Локк, вчення якого є фундаментом сучасної демократії, писав: “Коли влада намагається відібрати і знищити власність народу або запроторити його в рабство, вона переходить в стан війни з народом, який звільняється від обов’язку підкорятися владі і вільний перед лицем Бога, де знаходить свій прилисток від примусу і насильства.
Тож вся влада повертається народові, який має право відновити свою первісну свободу і забезпечити власну безпеку і захист…
Передача власного народу в підданство іноземній державі означає розпад системи правління. Адже мета, заради якої народ об’єднався в суспільство, полягає в тому, щоб боронити вільну і незалежну громаду, керовану власноруч написаними законами”.
************************************
Після отримання незалежності ми вірили, що матимемо свою Вітні Г’юстон, свою Мераю Кері, свого Ніла Янґа… А головне – свою власну країну замість одвічного філіалу Росії… Ми вірили, що нам вистачить мудрості не допустити, щоб Україна не ставши українською, стала де факто російськорадянською…
І я продовжую вірити, що Україна буде українською, незалежною, людиноцентричною розвинутою країною!
Все залежить від нас…

 

Микола Ternik

Ternik

Ternik

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *