«Якою б високою не була гора, будь-який її схил може стати стежкою» (цитата султана Сулеймана I з фільму «Чудовий вік»)

«Якою б високою не була гора, будь-який її схил може стати стежкою» (цитата султана Сулеймана I з фільму «Чудовий вік»)
**********************************************
«Я керую світом на трьох континентах, але виявляється, я не можу керувати коханою, яка піднімає повстання на знак своєї любові!» (цитата султана Сулеймана I з фільму «Чудовий вік»)
**********************************************
«Найбільше втомлюється той, хто стоїть без руху» Китайське прислів’я.
У великих душ є воля, у слабких є тільки побажання.
Глибокі річки течуть тихо.
«Маяк не ганяє по всьому узбережжю в пошуках човна, який можна врятувати. Він просто стоїть на одному місці і світить» Енн Ламотт.
«Стояти на місці» не значить бути байдужим… НЕ ДОЗВОЛЯЙМО ЧЕРСТВІТИ НАШИМ СЕРЦЯМ, АДЖЕ ВІД ЦЬОГО, ПОСТУПОВО ВМИРАЮТЬ НАШІ ДУШІ…
“Співчуття – добре. Але є два види співчуття. Одне – малодушне і сентиментальне, воно, по суті, не що інше, як нетерпіння серця, що поспішає скоріше позбутися від обтяжливого відчуття при вигляді чужого нещастя; це не співчуття, а лише інстинктивне бажання захистити свій спокій від страждань ближнього. Але є й інше співчуття – справжнє, яке вимагає дій, а не сентиментів, воно знає, чого хоче, і сповнене рішучості, страждаючи і співчуваючи, зробити все, що в людських силах і навіть понад них” Стефан Цвейг «Нетерпіння серця»
Чи може щось змінити одна людина? Чи не замало у неї сил?
Чоловік ішов берегом і раптом побачив хлопчика, який піднімав щось з піску і кидав в море. Чоловік підійшов ближче і побачив, що хлопчик піднімає з піску морські зірки. Вони оточували його з усіх боків. Здавалося, на піску – мільйони морських зірок, берег був буквально усіяний ними на багато кілометров.- Навіщо ти кидаєш ці морські зірки в воду? – Запитав чоловік, підходячи ближче.
– Якщо вони залишаться на березі до завтрашнього ранку, коли почнеться відлив, то загинуть, – відповів хлопчик, не припиняючи свого заняття.
– Але це ж просто нерозумно! – Закричав чоловік. – Озирнись! Тут мільйони морських зірок, берег просто всіяний ними. Твої спроби нічого не змінять!
Хлопчик підняв наступну морську зірку, на мить задумався, кинув її в море і сказав:
– Ні, мої спроби змінять дуже багато … Для цієї зірки.
Тоді чоловік теж підняв зірку і кинув її в море. Потім ще одну. До ночі на пляжі було безліч людей, кожен з яких піднімав і кидав в море зірки. І коли встало сонце, на пляжі не залишилося жодної не врятованої душі…
«Камінь, який я кидаю, змінює центр ваги Всесвіту» Томас Карлейль.
Змінюючи листя, зберігайте коріння…
«Дозвольте воді заспокоїтися, і Ви побачите як місяць і зірки відбиваються у Вас» Румі.
**********************************************
Суть не в поняттях, суть не в полярностях, суть не в почуттях, суть не в думках, суть не у відчуттях. Це все інструменти. Суть за цим всім. Вона більше цього всього. Вона охоплює все і оперує цим. І створює себе, гру з собою за допомогою цих дорогоцінних інструментів. Через які процес Життя створює сам себе…
Може це і є свобода?
«Свобода бачити і чути те, що є зараз – замість того, що повинно бути, було чи тільки буде.
Свобода висловлювати те, що я дійсно відчуваю і думаю – а не те, що від мене очікують.
Свобода бути в своїх почуттях – а не прикидатися.
Свобода просити те, що мені потрібно – замість того, щоб всього лише чекати дозволу.
Свобода брати на себе відповідальність за ризик – замість того, щоб діяти тільки старими перевіреними способами і не зважуватись на нове.» Вірджинія Сатир – П’ять свобод
Не варто промовляти слова, якщо це не змінить тишу на краще, але при цьому пам’ятай, що більшість неправильних кроків роблять стоячи на місці …Збирай щастя, цінуй хвилини любові, думаючи головою, прислухайся до серця, дій, бо без дії не буде нічого, й пам’ятай, тільки ти здатний створити своє щастя й навчитися його бачити…
«Ми забули про те, про що все ще пам’ятають гори, рослини і звірі. Забули Бути – Бути в Тиші, бути собою, бути там, де Життя, – Тут і Зараз» Екхарт Толле.
СВОБОДА БУТИ СОБОЮ… Це – не прояв егоїзму, не схильність до бунтарства і не бажання покрасуватися… Це усвідомлений крок, коли перестаєш запхати себе в рамки стереотипів …
Згадай її, дорогу на вершину… Як відчуваєш напругу тіла, вдихаєш гірське повітря, намагаєшся охопити поглядом те, що охопити неможливо… А піднявшись на вершину назустріч вітру і хмарам, зустрічаєш щось нове в собі, а може просто забуте… І не розумієш, чи це ти підкорив вершину, чи то вона просто відкрила тобі краплинку вікової мудрості, підкоряючи собі… Не як раба, а як кохана жінка відкриваючи для наповнення любов’ю Серце – місце всередині тебе, де Ти залишаєшся Тим, ким прийшов на Землю, бо воно не підвладне земному досвіду, бо в ньому Ти, знаючий вічність, рідний цій вершині… І в цей парадоксальний момент тобі вже не хочеться вірити, що ти постоїш кілька хвилин на вершині, а далі, за годину, вітер просто зітре твої сліди на ній… Як би там не було, та відчуваєш, що внутрішньої свободи і прийняття стало трохи більше…
Коли Ви помічаєте, що у вашому житті є краса, доброта і усвідомлення цінності простих речей, спробуйте відчути в собі фон, на якому Ви їх відчуваєте. Але не шукайте його, як щось конкретне. У нього не можна ткнути пальцем і сказати: «Ось він!», або осягнути його розумом і якось для себе визначити, його потрібно відчути… Відчувши, Ви зрозумієте, що це одне із основних джерел внутрішньої сили…
Подивившись навколо, бачиш вже не тільки лінію горизонту, а нові красиві пейзажі, які раніше не помічав і навіть уявити не міг, що вони існують… І тоді зрозумієш, що ні на вершинах гір, ні в гладі морів, ні в кронах дерев, ні в хмарах, що біжать по небу, ні в очах близьких по духу людей, ні в мудрих висловах древніх книг, ні в одному з віршів, у жодній із земель ти ніколи не знайдеш те, що бачив у дитинстві. Бо раніше ти дивився на світ і сприймав його такими, якими він є. Ти спілкувався з ним, без слів. На світанку, із заходом, з силою, що живе в очах людини, з вітром, з дощем, з тінями сутінок, з полум’ям свічки – так, як Ти це вмів, так, як Тобі це було властиво. А зараз ти дивишся на них через призму турбот, бажань і закостенілих уявлень про ці явища, про цей світ. Згадаєш, як сприймати їх такими, якими вони є, самі по собі., говорити з ними. Серцем. Відчуття Чистоти, яке ти відчував у ранньому дитинстві, повернеться…
Та кожному своє…, бути вільним чи ні, тліти чи горіти… – кожен обирає сам…