Переглянуло:

Будьмо «теплішими»!


“З пepшим ocіннім хoлoдкoм життя починається спочатку” Φpенcіc Скoтт Φіцджepaльд.
Принаймі осінню мудра природа вчергове дає нам можливість відчути, що життя є різноманітним і різнобарвним. Незвична після літа прохолода, немов би пом’якшується кольорами та відтінками дивної краси, радуючи око, приємніше та тепліше роблячи душі. Нагадуючи нам, що теплими бувають не тільки чай, рукавички, ковдра. Теплою може бути розмова, погляд, людина, природа. Коли це справжнє, щире. Це особливе відчуття гармонії, яке дає нам сили: жити, вірити, мріяти, любити. Адже якщо тебе хтось любить, значить в тобі є щось особливе, що робить його щасливим. Щасливим – значить всесильним, здатним на чудо…
Даруймо приємні емоції!
В цю пору, коли стає прохолодніше, частіше хочеться випити теплого чаю, кави. А людині, яка навіть просто тримає в руках чашку з гарячим напоєм, оточуючі здаються «теплішими» – більш доброзичливими, щедрими, когось починаєш бачити по-новому…
Люди самі можуть зігрівати один одного, своїми словами, своїми почуттями, і тоді, ніякі холоди не страшні.
Пам’ятаймо, що найцінніші скарби, найбільші діаманти ніщо, у зрівнянні з щасливою усмішкою дитини і поцілунком старенької матері! Їм потрібно так мало – частинка добра, частинка серця, щиро подаровані нами…
Виправдовуймо довіру, будьмо «теплішими»!
Щирість приносить душі тепло.
“Раз добром нагріте серце вік не прохолоне” – написав колись великий Тарас Шевченко.
А те, що ми відчуваємо, набагато сильніше того, що ми знаємо. Людина знаходиться там, де перебуває її душа.
***************************
Почніть ранок з теплого напою…
«Еспрессо – це життя. Гірчить, але бадьорить. Перший ковток може здатися несмачним, але, допивши чашку, завжди захочеш ще одну. А на ще одну частіше за все не вистачає часу.
Капучино – це закоханість. Спочатку терпко, потім солодко і легко, а на перевірку – все те ж життя. Але моменти, коли солодко і терпко, – найкращі. До речі, завжди можна просто з’їсти пінку і не пити, але це мало кому приходить в голову. Мабуть, справа все-таки в поєднанні.
Латте – це мрії, еспресо, розбавлений молоком надії, і пінка, пам’ятайте, еге ж? Та сама пінка, яка буває в капучино. Але немає кориці, немає тієї терпкості, яка дозволяє відчути момент.
Ще є мокко – кава з гарячим шоколадом. Мокко – це меланхолія. Густа і тягуча. Але навіть в мокко є молоко. І солодкість, та, яку не знайдеш в еспресо, наприклад. Її і відчуваєш не відразу, і кожного разу не дуже розумієш, чому замовив саме мокко. Тільки потім згадуєш, в той самий момент, коли стає солодко» Макс Фрай, «Кавова книга».
***************************
Зігрітись можна теплим напоєм. А будь який поганий день можна виправити однією хорошою людиною. Тільки й самому потрібно бути таким же. “Щоб зігрівати світлом інших, потрібно носити сонце у собі” Ромен Роллан.
Кризи і трагедії, смути і війни – це лакмусовий папірець світлості людства. І брак цього світла і тепла відчуває кожен. Цінуймо людей даруючих нам щире тепло…
Бережімо людей, після зустрічі з якими, щось світле і радісне поселяється в нашій душі.
Бережімо тих, хто поруч. Цінуймо тих, хто забив на свою гордість заради нас, хто завжди прощав, чекав, вірив, любив, цінував, був з нами, тримав за руку , коли проти був весь світ…
Цінуймо людей даруючих нам щире тепло і не витрачаймо час на тих, у кого немає часу на нас. Пригадаймо, як буває, що ми кутається в ковдру і все одно не можемо зігрітися . А все тому, що насправді нам холодно не зовні, а там, у серці…
«У місті не до людини. Людей немає, є функції: листоноша, продавець, сусід, який заважає. Людиною дорожиш в пустелі» Антуан де Сент-Екзюпері.
І пустелями стають наші душі. На жаль, часто міняючі дерев’яні хрести на золоті, люди взамін золотих сердець отримуються дерев’яні. Нам нав’язують думу, що від нас нічого не залежить, що ми безсилі щось змінити, що й далі маємо залишатися рабами…
А все просто, все залежить від кожного й починається з малого.
Чому? Насправді, всім нам потрібні ті краплі тепла, те найбільше, що ми можемо подарувати один одному.
Скільки людей – скільки світів, у кожного свій…
Не будь правильним, будь – справжнім. Відчувай життя в кожному подиху. Кожен удар серця – декларація незалежності! Слідуй природному ланцюжку “подумав – сказав – зробив – відповів”. Це показник цілісності та зрілості особистості, запорука надійності і впевненості в людині. Сила всередині нас. Й саме вона змушує нас знаходити вихід із складних життєвих ситуацій, не здатись. Ким стати в складній ситуації, вибір кожного.
При цьому пам’ятаймо, найголовніший час – це час зараз, а «неможливо» – це всього лише гучне слово, за яким ховаються маленькі люди.
І якщо трапляється душі стало холодно – запали Вогонь всередині Себе.
Будьмо сильними і мудрими.
Берімо з минулого вогонь, а не попіл.
Звичайно, добрі люди надзвичайно рідко буваю щасливі. Усі хвороби від нервів, всі нерви від думок, всі думки від того, що їм не пофіг. Даремно? Хто знає? Можна жити простіше. Проте, байдужість є основною причиною того, що ми втрачаємо справжніх друзів, коханих, й саме байдужість є основною причиною всіх наших бід. Адже, як би там не було, ми живемо допоки щось горить всередині. Часом, воно може згаснути до ледве видних вуглинок. Ось тоді й треба, щоб у нас хватило сил, або був хтось поряд, хто склавши губи трубочкою зміг лагідно подути, й вогонь поступово розгориться і зігріє тебе.
Ти можеш прочитати тисячі книг, заробити багато грошей, прославитись як розумна та щедра Людина. Та найважливіше – наскільки тепло тим, хто поруч з тобою…
ЦІНУЙМО ТИХ, ХТО ДИВЛЯЧИСЬ ТОБІ ПРЯМО В ОЧІ, ЗМУШУЄ ВІДЧУТИ, ЩО ТИ ШОСЬ ЗНАЧИШ В ЦЬОМУ ЖИТТІ.
Й тоді…
«В один прекрасний день сонце, як пустотлива дівчинка, висуне руку крізь розриви в хмарах і ніжно, тихо, немов шукаючи на дні глечика зі старим, загравшим саке упущену туди золоту каблучку, пробудить від сну світ» Кобо.

Ternik

Ternik

×
Завітайте в наш магазин!