Пророцтва, уроки історії та взаємозалежність світу…

Довгий білий стіл, під час візиту президента Франції Емманюеля Макрона до російської столиці помітив увесь світ.
Білий стіл, як символ пандемії, що триває. Нагадування про те, що перед вірусом однаково беззахисними є і глава держави, який виношує плани смертоносних воєн, і ті люди, які вже за кілька тижнів чи місяців можуть стати жертвами його планів. Білий стіл як образ білої хвороби…
***********************
Шляхи, які ми вибираємо зараз, вірні або помилкові, мало відрізняються від тих доріг, які вибирали колись давним-давно. Все це вже неодноразово розібрано письменниками, і те, що потрапляє в заголовки сьогоднішніх газет, часто можна знайти на сторінках романів колишнього часу…
«Біла хвороба», фантастична п’єса Карела Чапека була написана 1937 року.
У світі вирує пандемія невідомої хвороби, яка вражає людей, старших за 45 років. Світ охоплено панікою, ліків немає, вакцини немає. Але очільник якоїсь могутньої держави думає лише про одне: як би у цьому хаосі розв’язати війну та захопити нові території. Головний герой п’єси – лікар, якому вдалося винайти порятунок. Але він готовий розпочати виробництво лише у разі, якщо уряд зупинить війну. Лікарю вдається бути почутим тільки після того, як захворів той, хто сидить за довгим білим столом, – і, як це зазвичай буває, виявляється, що маленького мерзенного диктатора хвилює лише його маленьке мерзенне життя. Але лікареві не вдається врятувати ані главу держави, ані інших своїх співвітчизників. Не тому, що диктатор не хоче відмовитись від військових планів навіть у обмін на ліки. Дуже хоче. А тому, що буквально на порозі палацу володаря лікаря вбивають прихильники диктатури, які виступають за продовження воєнних дій. Завіса.
І ця фантастична п’єса Чапека має абсолютно нефантастичний, документальний сюжет 2022 року…
Ми живемо в епоху «білої хвороби», переляканий правитель цієї країни за довгим білим столом загрожує співрозмовникам війною. Вигадує безглузді приводи для агресії, але не відходить від дезінфектора повітря, який тягне за собою навіть у зал для перемовин. Проводить нескінченні наради про майбутнє вторгнення, але змушує їхніх учасників перед цим тижнями сидіти на карантині перед зустріччю зі старою сірою людиною, що тремтить за своє безглузде життя…
Джерело: https://zbruc.eu/node/110536
***********************
«Історія нічого не вчить, а тільки карає за незнання уроків» Василь Ключевський
Гітлер: «Три мільйони німців опинилися поза рейхом, але їм має бути повернуто батьківщину.
Якщо британський уряд не приймає принципу самовизначення націй, просто нема про що вести переговори. Ми готові вдатися до ризику світової війни. Німецька військова машина – це страшний інструмент. Якщо вона почне рухатися, зупинити її буде неможливо”.
Чемберлен (своїм міністрам):” Подумайте, чи маємо виправдання для того, щоб розпочати війну? Я гадаю, ні. Цього ранку я летів над Темзою і з жахом уявив, що в нашому небі може з’явитися німецький бомбардувальник. У нас немає вибору. Нам доведеться дозволити Німеччині окупувати Судети, тому що ми не маємо сил цьому завадити”.
Гітлер:” Чеська держава зародилася на брехні. Немає жодної чехословацької нації! Є чехи та є словаки. І словаки не бажали мати нічого спільного із чехами. Тоді чехи їх просто анексували. Три з половиною мільйони німців позбавлені права на самовизначення… Нам потрібна Судетська область. Якщо через п’ять днів, 1 жовтня, Бенеш її не віддасть, ми візьмемо її самі. Бенеш має зробити вибір: війна чи мир!”
Чемберлен не витримав. Він надіслав Гітлеру лист із пропозицією визначити долю Судетської області на конференції за участю чотирьох держав – Англії, Франції, Німеччини та Італії. Без Чехословаччини!
Мюнхенський договір став останнім кроком в політиці “умиротворення”, котру сповідували керівники Франції та Великої Британії по відношенню до експансіоністськи настроєного Гітлера. Всі намагання Британії і Франції “замирити” Гітлера виявились марними – 5 січня 1939 року Німеччина заявила претензії на “вільне місто” Данциг (нині – Гданськ), 23 березня змусила Литву передати їй Клайпедський край (Мемель).
23 серпня 1939 року Ріббентроп і Молотов підписали німецько-радянський пакт про ненапад і додатковий секретний протокол. Цей протокол визначив зони впливу двох держав у східній Європі в разі “територіальних і політичних змін”. Німеччина відмовлялася від будь-якого впливу на Фінляндію і Балтійські держави, а східні території Польської держави по лінії Нарва – Вісла – Сян на прохання Москви мали бути зайняті Радянським Союзом.
Пакт Молотова-Рібентропа був ратифікований 31 серпня 1939 року одночасно Верховною Радою СРСР і Рейхстагом Німеччини. І в цей же день, 31 серпня Гітлер підписав секретну директиву № 1 про початок війни. Так 1 вересня 1939 року нападом на Польщу розпочалась Друга Світова війна.
Восени 1938 року Франція та Англія могли спільними зусиллями розгромити вермахт і покінчити з Гітлером. У травні 1940 року вони зазнають повної поразки.
Францію буде окуповано. Британія залишиться віч-на-віч з вермахтом. Бомбардування британських міст, насамперед Лондона, триватимуть п’ять років. Загинуть тридцять тисяч лондонців, сто тисяч будинків будуть зруйновані вщент.
Доля судетських німців. Президент Чехословаччини Едвард Бенеш декретом №33 від 2 серпня 1945 року позбавив німців чехословацького громадянства.
— Ми не хочемо жити поруч із ними, — похмуро сказав Бенеш. — Тому вони мають покинути країну. У нас є моральне та політичне право вимагати цього.
Із відновленої єдиної Чехословаччини вигнали всіх судетських німців. Мюнхен-38 призвів до того, що саме існування німецького народу в Судетах припинилося.
Досвід Мюнхена показав, що безпеки не досягнеш умиротворення агресора і диктатора. Світ не має права залишатися байдужим до трагедіям інших держав.
Світ сьогодні дуже стрімкий, тому важко передбачуваний та надзвичайно взаємозалежний. Пам’ятаєте, що колись сказала екс – президент Литви Даля́ Грибауска́йте щодо подій в Україні: «Європа прокинеться і жахнеться тоді, коли Росія почне влаштовувати на її території теракти. Ось тоді не лийте сльози, а згадайте, як ви закликали Україну до мирних переговорів». Й сьогодні ми отримуємо підтвердження її слів…