І про світогляд. З тим, що я оце скажу, багацько рідновірів однозначно не погодиться. Але я невиправний оптиміст і тому сподіваюся на краще. Отже, язичництво як таке, у всіх народів ніколи не мало єдиного релігійного центру, єдиного для всіх писання і навіть єдиної обрядовості. Духовних учителів було безліч, кожен мав свою групу учнів. Між навчителями влаштовувалися диспути. Якщо один навчитель не влаштовував, йшли до іншого. Тобто в межах духовних конфлікти були відсутні. Якщо країна перетворювалася на багатонаціональну імперію, виникали синкретичні культи, які могли влаштовувати людей змішаного походження. Часом релігія одного народу втягувала в себе і перетравлювала елементи релігії сусідів. Тобто в межах цього одного народу могло бути багато релігійних напрямів від майже монотеїзму до політеїстичних культів. З виникненням же авраамічних релігій виникло і таке поняття “релігійний конфлікт”. Ці релігії прагли не втягнути в себе щось корисне від сусідів, а розчинити в собі, а то і знищити. Оскільки передбачувано і ці релігії поділилися на багато напрямів, то кожен напрям намагався пожерти сусідів, оголосити їх єретиками і зостатися єдиним. Відтак, деякі напрями безслідно зникли разом з визнавцями, а деякі від явного кровопролиття перейшли до тихої ворожнечі між православними, католиками, протестантами і ким там ще. Людина, котра в Україні прийшла до Рідної Віри, з’явилася не з вакууму, а зі світу авраамічних релігій, котрі й досі з’ ясовують, яка правильніша. А тому такі самі конфлікти знов таки передбачувано виникли і в рідновірстві. І замість того, щоб підібрати напрям собі до душі, знайти підхожу громаду і заходити, скажімо, до рунвістів на чай і навпаки, наші рідновіри часом скубуться між собою незгірш за християн на прийомі в імператора Юліяна. Люди, це не наш звичай. Якщо українець-рунвіст ненавидить українця-політеїста, а обидва вони нападаються на громаду з ухилом в генотеїзм, то їм ще медитувати й медитувати на релігію предків. При тому є ще одна цікавинка. У деяких українських рідновірів, нетерпимих до українських же рідновірів іншого напрямку, знято маркер “свій-чужий” стосовно росіян. І на сьомий рік війни вони все торочать про славянскоє єдінство і адін народ, чи дозволяють російську мову в обрядах і проповідях. Або тягнуть з їхніх сайтів таке, що й на вуха не налазить. А відкрита війна це єдина причина, з якої язичник може бути нетерпимим до чужинця-язичника і його вірувань. Думайте, люди добрі. І медитуйте на різноманітність в межах рідного.