4 травня-Русальний Великдень.
Свято Берегинь Роду, поминаємо Душі Праматерів, приносимо пожертви із свіжовипеченого хліба на води річок (особливо на Русалчин Великдень). Разом із зеленим клечанням Душі заходять до нашої оселі, щоб подивитися на наше Життя. Треба всій родині жити в ладу, не сваритися, не підвищувати голосу, не ображати один одного. Слід згадувати Пращурів добрими словами, влаштовувати поминальний обід. Як записано у Велесовій Книзі: “Слава Отцям нашим і Матерям, що вчили нас про Богів наших і вели нас за руку по стежці Права, слава!”. В ці дні завивають вінки, заплітають берізку, заквітчують хату і подвір’я. Жінки розвішують на деревах рушники, стрічки, шматочки полотна — “Русалкам на сорочку”, дівчата кидають на воду вінки, пахучі зела (лепеху, полин, любисток, м’яту, шовкову траву) — це є пожертви Русалкам перед початком купального сезону.
Русалки — це, первісно, Діви-Богині природи: рік, озер, джерел, рослин, полів тощо. В лісі живуть Мавки. Уявляються у вигляді гарних дівчат з довгими розпущеними косами, заквітчаними запашним зіллям, квітами, травами. У найдавніших слов’янських міфах простежується певний зв’язок Русалок з культом рослин та культом води.Наші Русалки близькі до грецьких Богинь природи — Німф, хранительок давньої мудрості, які володіють таємницями життя і смерті. Вони лікують, передрікають майбутнє, прилучають людину до таємних сил природи, мають певні еротичні риси (оголеність, принадну зовнішність тощо) — все це притаманне і нашим Русалкам, які можуть залоскотати парубка на березі річки, заманити його у вир, безодню тощо.
Відомо, що грецьким Німфам створювали святилища, храми в горах, гротах, біля джерел тощо. Наявність на Русі спеціального обрядового русального одягу (сорочка довгорукавка), обрядових ювелірних оберегів-прикрас (браслети з русальною символікою) свідчить про важливість Русального культу на Русі й вірогідність існування у нас спеціальних його жриць або навіть спеціалізованих храмів.Безперечно, що назва Русалок пов’язана з давніми поминальними обрядами слов’ян Русаліями.Русальний культ мав родові риси. Досі в українських селах вважається, якщо побачиш у полі Русалку, то що не можна розповідати про неї чужим (тим, хто не належить до роду).
Вона показується тільки своїм кровним. Побутує також думка, що нині Русалок стало менше, і показуються вони людям все рідше. Етимологія слова Русалка, можливо, пов’язана з руслом ріки, адже річкові Русалки були чи не найголовнішими з усіх Русалок.В Україні відомі ще Мавки, Навки (від стародавнього Навь — покійник). Лісові Мавки відрізняються від водяних Русалок тим, що живуть у лісі на деревах, гойдаються на гіллях.Свято Русалок (у християнстві його заступила Трійця) є поминальним тижнем, коли приносять пожертви передчасно померлим і взагалі всім духам Предків. Жінки прив’язують на дерева шматки полотна, дівчата вішають вінки.
Русалії згадуються у Велесовій Книзі: “Богів покормимо ягням на Коляди і на Русалії, в день Ярила і на честь Красної Гори”.Русалки – добрі Божества врожаю, покровительки рослинної сили природи. В Русалках наші Пращури вбачали посередників між світом Яви і Нави. Русалки приходять на землю, щоб допомогти рослинам проростити їхні зелені паростки, наситити їх вологою, сприяти багатому врожаю. Тому в часи Київської Русі свято Русалій відбувалося на початку травня, коли з’являлася молода зелень, але з прийняттям християнства це свято поєднали зі святом Трійці та, в зв’язку з відставанням церковного календаря від природи, перенесли на місяць пізніше, коли вже рослини повністю розвинулись. Так стався відрив природного культу від астрономічного календаря і його релігійного значення.
Русалок, як вважають, є “тридев’ять сестріниць”, тобто 27 сестер. Вони мають свої імена. Так, на початку ХХ століття Юрій Миролюбов записав у кількох селах Подніпров’я імена декількох сестріниць: Сенява, Сана, Овсяниця, Житниця, Пшениця, Травниця, Катраниця, Березиця, Вербиця, Вишниця, Сливиця, Яблуниця, Грушениця, Осиниця, Дубиця, Терновиця, Дивовиця (всього 17). Пізніше в селах Веселі Терни та Антонівка він знайшов ще 7 імен: Росяниця, Розовиця, Любистиця, Кануперниця, М’ятниця, Жалиця, Краса.Цей перелік можемо доповнити ще відомими в українській фольклористиці Попудницею, Нічкою-Марухою та Гречухою. Не поспішаю категорично стверджувати, що ось, мовляв, і всі 27 русалок! Може, це випадковий збіг. Можливо, буде знайдено ще більше імен, адже слов’янський фольклорний масив неодмінно матиме інші варіанти цих імен.
Так у македонців три види (русалки) називаються Ветерушки (ті, що роздувають вітер, бурю), у сербів є русалка Поводкиня (що живе у водах річок, озер, криниць і джерел) та морська Дівиця (що живе в морі), у лужичан є Лісунка (що колишеться на гілках лісових дерев). На Харківщині всі загалом Русалки називаються Лоскоталками, що свідчить про їхню небезпечність для людей, особливо (за повір’ями) для неодружених парубків, які ходять пізно берегом річки чи в лісових хащах.Значно менше відомостей маємо про кожну з русалок. Але дещо знаємо й про них. Наприклад, Жалиця — душа утопленої дівчини, що перевтілилась в Русалку. Її душа скаржиться (жаліється) кожному, кого зустріне на березі, про свою гірку долю. В народі вважають, що їй не можна співчувати, бо одразу відбере в людини життєву силу (вип’є енергію). Слово-оберіг від такої русалки за Ю.Миролюбовим: “Чур! Чур! Пращур! А ти Сніп бачила?”.
Полудниця — Русалка, що з’являється в полі з полудня (від 12 до 14 години) з серпом у руках; тому вона має ще ім’я Серпушниця. За Звичаєм, в полудень слід було відпочивати, лігши в холодку під деревом. Тому, хто порушив цю традицію, замешкався в полі, Полудниця починає задавати запитання, як обробляти льон, готувати прядиво, полотно, сорочки тощо. Якщо винуватець не зможе відповісти, вона насилає хвороби. Щоб уникнути покарання, треба якнайдокладніше розповідати з усіма подробицями весь процес роботи, виграючи час. Коли полуденний час скінчився, Полудниця зникає, так само, як зникають нічні духи зі співом півня.
Повір’я про сакральність полуденного і полунічного часу сягають ще глибокої індоєвропейської давнини, зокрема, відображені в Ріґведі та Кама Сутрі, де пов’язані з часовими табу.
Росяниця — Русалка-опікунка роси, насичує трави живлющою силою, дає прокорм коровам, козам, які, в свою чергу, дають молоко. Тому в народі кажуть: “Росяниця годує дітей молоком”.
Русалка Нічка (або Маруха, подібна до Кікімори) слідкує, щоб жінки не пряли вночі, не залишали без догляду в хаті куделю (особливо в п’ятницю). Жінки бояться, що Нічка випряде весь льон.
В тихі нічні години в хаті чути шум, схожий на прядіння, а часом стукіт — вважають, що це пряде Нічка-Маруха.
В цих Русалках бачимо раціональні звичаєві вірування, які оберігали наших Предків від виснажливої праці, примушуючи правильно дозувати працю і відпочинок. Імена інших Русалок дають змогу припустити, що кожна з них відає певною рослиною чи сферою життя родини, як приміром, Гречуха, що живе в гречці під час її цвітіння та колосіння і сприяє дозріванню зерна. Можна прослідкувати й зв’язок русалок з Рожаницями. На це вказує, насамперед, назва джерел, що існує в згаданих Ю. Миролюбовим селах, як “Реченець-сестринець”.
Ще на початку нашого століття старожили згадували, що біля таких джерел здійснювались обряди наречення немовлят (надання імені, іменини). Мати на світанку тричі занурювала дитя у святі води джерела, а на березі залишала гостинці (треба вважати, Роду і Рожаницям), загорнуті в білу скатертину: “жарево” (смажене м’ясо), молоко, яйця, сир, сметану. На зв’язок Русалки з Рожаницею вказує також і народне пояснення Русалки як душі покійниці.
На Поліссі вважають, що Русалкою стає жінка чи дівчина, яка померла на Русальному тижні. Зі світом Нави (покійних родичів) пов’язані також Мавки.Мавки приходять на Землю, починаючи з Навського четверга (перед Великоднем), і перебувають тут до глибокої осені, після чого засинають на зиму. Взагалі четвер, день Перуна, важливий і для Русалок: вони як помічниці Бога-Громовержця, “облачні діви”, посилають живу воду на поля й ліси. Тому друге їхнє свято — Русальний Великдень — теж припадає на четвер Семикового тижня (сьомий тиждень після Великодня Дажбожого).
Відомо, що в давнину Русальний Великдень святкувався дуже гучно — з музикою, співом, танцями, рядженими (“возложища на лиця скурати”, тобто маски зі шкіри). Так наші Предки славили пробудження грозових і дощоносних сил природи, яке припадає на середину травня. У словенців збереглася навіть назва цього місяця рісалчек (тобто русальник).На Русалії з квітами й травами заносять в хату добрих духів родини.А будете коло води, зав”яжіть кілька барвистих стрічок на гілля дерев – це вбереже вас та ваших рідних,на рік уперед, від утоплення.Отже, приносьте квiти та гiлочки дерев, трави до своеi оселi! Плетiть вiночки, пускайте по водi, радiйте життю та веснi! Миру всім!
Підготувала Інна Закалюжна.
Література, яку можна замовити тут:
НАРОДНА МЕДИЦИНА І МАГІЯ УКРАЇНЦІВ. ІРИНА ІГНАТЕНКО
УЖИТКОВА КУЛЬТУРА ЕТНОСУ І ЗДОРОВ’Я. ЄВГЕН ТОВСТУХА.
ЗІЙДИ, ЗІЙДИ, СОНЕЧКО. ДІД ІВАН (ПРОСЯНИК)
НОВІТНЯ ФІТОТЕРАПІЯ. ЄВГЕН ТОВСТУХА.
