У день весняного рівнодення…

Сьогодні об 11:37 за київським часом наступає день весняного рівнодення…
Що принесе він, крім прохолодної погоди на найближчий час?
Вважається, що у день весняного рівнодення збуваються всі бажання, а сни сняться віщі.
Настання весни наші пращури вважали святом, з великим нетерпінням очікували її приходу і однаково урочисто відзначали його в різних частинах Європи та Азії. Язичницькі святкування приходу весни були сповнені важливим сакральним змістом перемоги світла над пітьмою, початком нового життя.
Стародавні єгиптяни звели Великого Сфінкса так, щоб він вказував прямо на сонце, що сходить під час весняного рівнодення.
У цей день відзначають новий рік такі країни, як: Іран, Афганістан, Таджикистан, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан — практично всі країни Великого шовкового шляху. І по сьогоднішній день жителі Мексики проводять святкування, які супроводжуються ритуальними танцями і молитвами.
******************************************
Весняне рівнодення. Ще не принесло тепла… Та все ж, день стане більше як ніч, життя все одно сильніше за смерть, а світла на світі, трохи більше як пітьми… Й скільки б зло не проповзало із століття в століття, затягуючи небо димом біди, ДОБРО завжди було сильнішим…
Нехай й сьогодні добро переможе…
******************************************
Чергове випробування нас заради майбутнього змушує пригадати, що головні речі — не речі;
що кожен день — подарунок, свято; що підтримка, усвідомленість, відповідальність — це не просто слова; що мудрий у життя вчиться. Дурень намагається навчити життя тому, яким воно має бути…; Що ми складова природи, й втручаючись бездумно до її законів, отримуємо відповідь. Що, можливо, всесвіт — як apple чи Viber — видає оновлення, виправляючи якісь баги, які ми не бачимо…; А город і власна їжа — це не просто непотрібні речі…
І, головне, якщо виживемо, точно все змінимо. В житті. Країні. Всесвіті. На краще. Розпочавши зміни з себе…;
І ми виживемо! Якщо не опустимо рук. І будемо їх мити…
******************************************
“Людина – самий божевільний вид на нашій планеті. Вона поклоняється невидимому Богу і руйнує видиму Природу, не розуміючи, що Природа, яку вона руйнує і є тим самим Богом, якому вона поклоняється” (Хьюберт Рівз-канадський астрофізик, космолог і еколог).
******************************************
«Люди! Давайте зупинимось і візьмемо новий старт…» Ліна Костенко “Записки українського самашедшего”
Гоголь мав рацію: лише божевільний може побачити світ як він є. Тільки не звичайний божевільний, а такий, як герой записок”в Ліни Костенко. Він просто — «сАмашедший». Не «с ума сшедший», а той, що сам собі йде. Такий собі грайливо-іронічний афронт щодо тотальної суржикізації. Бо писати «божевільний» — прямо перекидати містки до Гоголя. Тим більше що витоки слова «самашедший» варто шукати не в суржику, а в народній стихії, бо слово це вживалося ще на початку ХХ століття…
Геніальна поетеса вміло грається з найскладнішими речами, ніколи не переходячи межу дозволеного, ніколи не забуваючи про етику. Як і Гоголь, який ішов світом із широко розплющеними очима. Він бачив апокаліпсис, але сміявся з цього, бо сміх, як і крейдяне коло, як часник і світло, відганяє темряву…
******************************************
“Планеті не потрібна велика кількість “успішних людей”. Планета відчайдушно потребує миротворців, цілителів, реставраторів, казкарів і люблячих всіх видів. Вона потребує людей, поруч з якими добре жити. Планета потребує людей з Мораллю, які зроблять світ живим і гуманним. А ці якості мають мало спільного з “успіхом”, як він визначається в нашому суспільстві” Далай Лама
******************************************
Що ж далі..?
“Теорія, мій друг, суха, а дерево життя зелене”, “Фауст” Йоганн Вольфганг фон Гете.
Змінюючись – думаймо, будьмо мудрими, пам’ятаючи мудрість Л. Толстого: “Майбутнього немає. Воно робиться нами”…