Ми навмисне назву знаряддя страти подали в грецькому оригіналі, оскільки через сильний уплив християнської традиції слово σταυρός, зазвичай, перекладають як “хрест”. Проте цим словом могли позначати ще й стовп, жердину, стовбур тощо. У давньогрецьких дохристиянських письмових пам’ятках слово σταυρός ніколи не використовувалося для позначення хреста. Навіть деякі ранні християни, як, наприклад, теолог Тертуліан, вважали, що знаряддя страти, на якому помер Ісус Христос, було у вигляді 19 букви грецької абетки Тау.

Не всі ранні християни шанували хрест, як символ своєї релігії. Про це можна судити, наприклад, з твору раннього християнського апологета Мінуція Фелікса “Октавій, XXIX”:

“Ми не шануємо хрестів і не бажаємо їх. Це ви [язичники], маючи дерев’яних богів, шануєте і дерев’яні хрести як приладдя ваших богів.”

Шведський християнський богослов Гуннар Самуельсон вважає, що легенда розіп’яття Ісуса Христа на хресті ґрунтується лише на традиції християнської церкви і на художніх ілюстраціях, а не на античних текстах. Вчений з цього приводу відзначає:

“Це основна проблема. Тексти носять емоційно-описовий характер, але не містять тієї точної інформації, яку ми, християни, іноді хочемо бачити”. “Якщо ви буде шукати тексти, які зображують акт прибивання людей до хреста, ви їх просто не знайдете”.

Вочевидь, хрест був запозичений християнами з давніших релігій і введений у їх перекази, отримавши при тому й відповідний наратив. В основі християнства — криптосолярний культ, можливо, саме тому хрест, один з головних символів Бога Сонця древніх, став і головним символом християнської релігії.

P. S. На світлині робота Конрада Віца. Crucifixus. 1444 р. Як видимо, що ж все-таки розп’яття Христа інколи все одно зображували на Т-подібній конструкції.

Автор: Велеслав Шипіт.

Від редакції.

Прочитавши поезію Івана Франка, Христос і хрест, чітко розуміємо, що це абсолютно різні поняття,протилежні одне одному.