«Кожен лист дерева стає сторінкою Священного Писання, якщо одного разу Душа навчилася читати» Сааді
***********************************************
Ми – листя одного дерева. Нас всіх зігріває одне сонце, на всіх нас з неба падає один дощ, всі ми дихаємо одним повітрям, яке весь час перемішує один на всіх вітер…
В кожного листка своя Доля… У листка вона залежить від сонця, дощу і вітру. Кожній людині дана мудрість і воля, щоб діяти, й могти більше…
Й насправді Душа читає завжди, просто люди іноді ігнорують ці письмена…
Дозволь природі навчити тебе мудрості спокою. Спокою, а не байдужості. Бо навчившись відчувати бажання життя в кожному подиху, ти не зможеш бути байдужим…
Всі ми іноді відчуваємо себе загубленими в житті… Й буває достатньо поговорити із трирічною дитиною, щоб зрозуміти життя заново… Чи просто пригадати себе у той момент, коли був щасливий, щоб побачити по – іншому…
Стрілка компаса не дає заблудитись. Людині –пам’ять хто вона й звідки…
Обираймо справжні цінності. Обираймо справжнє. Обираймо справжніх та цінуймо їх. Будьмо справжніми, будьмо собою… Довіряймо більше інтуїції, серцю, згадаймо як уміли вірно відчувати/ бачити світ у ранньому дитинстві… Нехай ЩАСТЯ буде справжнім, а ми нехай вміємо його бачити, відчувати, цінувати…
Життя листка коротке, залежить від сонця, дощу і вітру.
Людині дано більше. Тож самі обираймо свою подорож, маймо силу, волю та мудрість нею йти…
Подорож починається не з того, що ти набиваєш рюкзак речами, виходиш на трасу в пошуках попутки або їдеш на вокзал, стискаючи квиток в руці. Подорож починається в голові. У той самий момент, коли ти розумієш, що ти дозрів для свободи бути там, де ти хочеш, тим, ким ти хочеш і коли ти цього хочеш. Вона починається з рішучості все залишити таким, як є, перерізавши всі ниточки і прихильності, щоб не нести разом з рюкзаком вантаж минулого. Подорож це гра на довіру, коли ти повертаєшся спиною до світу і падаєш назад, довіряючи тому, що тебе підхоплять його надійні руки. Ти просто віриш, що все вийде.
Віриш в достатність у світі місць, для щастя всім.
Віриш у краще.
Віриш у людей.
А найперше – віриш у себе.
Коли ти починаєш жити з метою, все моментально стає на свої місця. Життя починає в буквальному сенсі змінюватися. Ти перестаєш спілкуватися з людьми, які тільки те й робили, що тягнули тебе вниз. Твій характер змінюється як і твоє тіло, ти відчуваєш себе творцем, себе і свого образу в цьому світі. Багато людей не розуміють нас, дивляться на нас ніби ми божевільні. Насправді ми частина тих людей, які не знають слово неможливо.
Й запам’ятай впасти не біда, біда не піднятися…
Подорож починається з погляду, який проводжає хмари, але найголовніше – вона починається всередині, з величезною всесвіту, який неможливо дослідити і зрозуміти без зв’язку із зовнішнім світом.
Ти просто віриш, що у тебе все вийде, тому що немає нічого, з чим неможливо впоратися, незважаючи на думки інших. Це в першу чергу варто залишити. Думки інших, навіть якщо це ваші близькі люди. Якщо у людей є право не вірити в вас, то у вас немає обов’язку вірити їм. Ви просто зобов’язані знати, що Вам все під силу… Що Ви герой. Нехай свойого власного життя. Нехай історії, яка коли-небудь закінчиться. Нехай в ній буде купа помилок і нехай іноді не в рифму, але це твоя історія, і нікому не дано писати її за тебе…
